Справа № 565/804/26
Провадження № 1-кп/565/100/26
10 квітня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
- секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
- прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
- обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
- захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області кримінальне провадженні № 12026181050000087, внесене до ЄРДР 25.03.2026 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кузнецовськ, Рівненської області, непрацюючого, неодруженого, з базовою середньою освітою, не зареєстрованого, проте фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, який відповідно до ст. 89 КК України немає судимості, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України, на підставі угоди про визнання винуватості,-
ОСОБА_5 в один із днів вересня 2024 року, точної дати та часу органом досудового розслідування встановлено не було, перебуваючи в лісовому масиві, котрий знаходиться поблизу сіл Мульчиці та Озерці Вараського району Рівненської області, точного місця в ході досудового розслідування не встановлено, не являючись суб?єктом підприємницької діяльності, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, без акту, що засвідчує гірничий відвід, вимог ст.19 Кодексу України «Про надра», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, діючи у порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV від 06.09.2005, знайшов та назбирав (придбання) каміння органогенного утворення, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» N? 637/97ВР від 18.11.1997, Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, відноситься до дорогоцінного каміння органогенного утворення, та є копалиною загальнодержавного значення, а саме бурштин у сировині, загальною масою не менше 1,69268 кг, та не маючи при цьому відповідних документів, які б підтверджували законність походження даного каміння бурштину, розпочав його зберігання при собі, шляхом поміщення його до пакету (зберігання), який в подальшому переніс до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , чим продовжив його зберігання до 24.03.2026.
В подальшому, приблизно о 19 год 24.03.2026, ОСОБА_5 забрав каміння бурштину із квартири поклавши його до внутрішньої частини своєї куртки і попрямував до лісопосадки, що знаходиться поблизу гаражного кооперативу «Світлофор» та ТзОВ «Кузнецовський хлібозавод», що знаходяться у м. Вараш, після чого приблизно о 19 год 43 хв поблизу гаражного кооперативу «Гараж 2010», що по вул. Гаражна в м. Вараш Рівненської області, ОСОБА_5 , був зупинений працівниками поліції Вараського РВП ГУНП в Рівненській області, та в подальшому, в період часу з 19 год 58 хв по 20 год 17 хв в ході проведення огляду місця події видав слідчому пакет із камінням бурштину сирцю загальною масою 1,69268 кг, ринковою вартістю 3 447,92 грн без ПДВ, яке в подальшому було вилучено слідчим Вараського РВП ГУНП в Рівненській області.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України, тобто, у незаконному придбанні та зберіганні бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами.
02 квітня 2026 року між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 , у даному кримінальному провадженні була укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.1 ст.240-1 КК України. Згідно з угодою про визнання винуватості ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання ОСОБА_5 за ч.1 ст.240-1 КК України у виді 2 років позбавлення волі із звільненням ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробовуванням та встановленням іспитового строку.
Крім того, прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вважають, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, просили угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.240-1 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання, у разі затвердження угоди про визнання винуватості. Просить угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно, затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив її затвердити, зазначивши, що угода укладена добровільно, та відповідає вимогам, встановленим нормами КПК України.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, приходить до наступного висновку. Як відомо із змісту статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. У відповідності до статті 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Положеннями статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.240-1 КК України, віднесена кримінальним законом до категорії нетяжкого злочину, внаслідок якого шкода завдана інтересам окремих осіб, тому угода не суперечить вимогам закону.
Свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні обвинувачений визнав беззастережно, щиро розкаявся. Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відсутні.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
ОСОБА_5 погодився із прокурором на призначення йому покарання за ч.1 ст.240-1 КК України у виді 2 років позбавлення волі із звільненням ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробовуванням та встановленням іспитового строку.
При узгодженні покарання, сторонами враховано обставини, згідно ст.ст. 66,67 КК України, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, діям обвинуваченого надана правильна правова кваліфікація за ч.1 ст.240-1 КК України, а тому наявні всі правові підстави для затвердження вказаної угоди та призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100,368-371,374,474-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 02 квітня 2026 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у сумі 3 565 грн 60 коп
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вараського міського суду Рівненської області від 27.03.2026 на каміння коричневого кольору, схоже на бурштин, яке упаковане у сейф-пакет з написом «Національна поліція України» SUD 3002506.
На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України, речові докази - каміння бурштину загальною масою -1,69268 кг - конфіскувати у власність держави.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Вараський міський суд Рівненської області виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію даного вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1