Справа № 564/5269/25
07 квітня 2026 року м. Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Цвіркун О.С.
з участю секретаря судових засідань Янчук О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №155556 від 02.10.2024 у розмірі 27822,33 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 02.10.2024 між ТзОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем було укладено договір №155556, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 15585 грн. Вказує, ТзОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 27822,33 грн.
Зазначає, що на підставі договору факторингу №06022025 від 06.02.2025 отримав право грошової вимоги до відповідача за договором №155556 від 02.10.2024.
У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, за вказаним договором, позивач звернувся до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позову просив суд проводити розгляд справи за його відсутності, надає згоду на прийняття заочного рішення.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи думку представника позивача, який не заперечував проти ухвалення заочного рішення та дослідивши докази належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, суд дотримуючись вимог ст. 280 ЦПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення по справі.
Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 02.10.2024 між ТзОВ "ФК «Кредіплюс»" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №155556 (а.с.41-44).
Встановлено, що вказаний договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до умов вказаного договору ТзОВ «ФК «Кредіплюс»» зобов'язувалося надати відповідачу кредит в сумі 15585 грн. з яких 3584,55 грн. комісія за надання кредиту, строком на 126 днів з 02.10.2024 по 05.02.2025, на умовах строковості, зворотності, платності.
Судом встановлено, що ТзОВ «ФК «Кредіплюс»» умови договору виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в кредит шляхом переказу на його картковий рахунок в сумі 12000,45 грн., що підтверджується випискою з рахунку наданою АТ КБ «Приватбанк» (а.с.81).
З картки обліку виконання умов договору №155556, судом встановлено, що відповідач умови договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість в розмірі 28022,33 грн. що складається з 15585 грн. - заборгованість за тілом позики; 11436,33 грн. заборгованість по нарахованих та не сплачених процентах; 200 грн. - пеня, 801 грн. - комісія (а.с.56-57).
Судом встановлено, що 06.02.2025 між ТзОВ «ФК «Кредіплюс»» та позивачем було укладено договір факторингу №06022025, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Кредіплюс»» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №155556, що підтверджується матеріалами справи (а.с.8-10).
Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №0602025 від 06.02.2025, реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором №155556 в сумі 28022,33 грн. з яких 15585 грн. - сума заборгованості за тілом; 11436,33 грн. - заборгованість по відсоткам; 801 грн. комісія; 200 грн. - штраф/пеня (а.с.60).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК України). Відповідно до ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначенні Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитору зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №155556 від 02.10.2024, однак суд не погоджується з розміром заборгованості.
Так, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 363/1834/17 від 13.07.2022.
Враховуючи вищенаведене з відповідача на користь позивача не підлягає до стягнення комісія в розмірі 3584,55 грн. та 801 грн.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Встановлено, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Таким чином пеня/штраф в сумі 200 грн. не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищенаведене позовна заява підлягає до часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23436,78 грн. (28022,33 - 200 - 801 - 3584,55).
Що стосується судових витрат, то суд вирішив це наступним чином.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, акту приймання-передачі наданих послуг від 25.11.2025, протоколу погодження вартості послуг, додаткової угоди №25770862927 від 11.09.2025 встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 7000,00 грн.
Відповідно до п. 1-4 ч. 4.ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, вирішив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2040,56 грн, а також понесені позивачем витрати за послуги з надання професійної правової допомоги в сумі 5896,61 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 155556 від 02.10.2024 у розмірі 23436 (двадцять три тисячі чотириста тридцять шість) грн. 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) суму сплаченого судового збору в розмірі 2040 (дві тисячі сорок) грн. 56 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в 5896 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 61 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 10.04.2026.
СуддяО. С. Цвіркун