КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/5096/25
Провадження № 2/552/166/26
07.04.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючий суддя Кузіна Ж.В.
секретаря судового засідання Безугла А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
Позивач ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання посилаючись на те, що відповідач за адресою АДРЕСА_1 користується послугами підприємства по забезпеченню тепловою енергією у вигляді опалення та гарячого водопостачання, а тому зобов'язана оплачувати отримані послуги. У зв'язку з невиконання покладених зобов'язань, за період з 01.02.2022 року по 01.05.2025 року утворилась заборгованість у сумі 37 681 грн. 96 коп. Крім суми заборгованості, просив стягнути за період з 21.01.2024 по 01.05.2025 року індекс інфляції в сумі 4429 грн. 25 коп. та 3% річних в сумі 1067 грн. 06 коп. та судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні представник позивача ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» Олійник М.Р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача Горпініч В.В. позовні вимоги визнав частково та пояснив, що з 01.10.2021 року квартира від'єднана від централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання. Тому ним визнаються позовні вимоги до 01.10.2022 року, також визнаються нарахування за абонентське обслуговування за весь період. Після 01.10.2022 року послуги не отримували, а тому позовні вимоги не визнає. Від'єднання квартири не оформлювалось актом, у послідуючому позивач повідомляв позивача про проведені дії. Стояки, які залишились в квартирі ізольовані.
Представник відповідача Горбенко П.В. підтримав позицію представника відповідача ОСОБА_2 та пояснив, що послуги відповідачу не надавались, а тому відсутні підстави для стягнення їх вартості.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 .
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Відповідно до ст. 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Що стосується заперечень представника відповідача щодо часткового не визнання позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Міністерством розвитку громад та територій України порядку не допускається.
Процедура відключення від мереж централізованого опалення регламентована Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26 липня 2019 року (далі Порядок).
Порядком передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, мають право відокремити свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого опалення та гарячого водопостачання у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена від централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відключення окремих квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків відбувається після отримання рекомендацій постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування.
Таким чином, офіційним документом, що дає право на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, є рішення (дозвіл) постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем проведено відключення від системи централізованого опалення шляхом від'єднання радіаторів від мережі , від гарячого водопостачання - шляхом від'єднання від труби, що подає гарячу воду до квартири.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не надано доказів щодо дотримання встановленої процедури відключення кв. АДРЕСА_2 від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, дати проведення таких робіт, зафіксованих в установленому законом порядку, а тому підстави для відмови в задоволенні позовних вимог відсутні.
Суд, дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по забезпеченню тепловою енергією у вигляді опалення та гарячого водопостачання за період з 01.02.2022 року по 01.05.2025 року у сумі 37 681 грн. 96 коп.
При вирішенні питання щодо стягнення 3 % річних та розрахованої суми інфляції суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не своєчасно вносилась оплата за отримані послуги з теплопостачання, тому суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за період з 21.01.2024 року по 01.05.2025 року нарахований індекс інфляції в сумі 4 429 грн. 25 коп., 3% річних в сумі 1 067,06 грн..
Крім заборгованості, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст. 625 ЦК України , ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259,263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 лютого 2022 року по 01 травня 2025 року з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних в сумі 43 178 грн. 27 коп., судовий збір у розмірі 3 028 грн., а всього 46 206 грн. 27 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго», місце знаходження: м. Полтава вул.. Польська 2а, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03338030.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номенр облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення виготовлений 10 квітня 2026 року.
Головуючий Ж.В.Кузіна