Головуючий у суді першої інстанції: Хайнацький Є.С.
10 квітня 2026 року місто Київ
справа № 757/2708/24-ц
провадження № 22-ц/824/9597/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
вирішуючи питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києвавід 25 вересня 2024 року задоволено позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 228094-КС-001 про надання кредиту від 06 лютого 2021 року в розмірі 100 758 грн 61 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 17 березня2026 року через засоби поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, в порядку ст.355 ЦПК України.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що у травні 2024 року вона передчасно народила сина на 35 тижні 6 днів вагітності - що є медично підтвердженим фактом. На момент ухвалення рішення судом 25 вересня 2024 року її синові було лише 4 місяці. Передчасно народжена дитина у цьому віці потребує безперервного догляду, частого годування, медичного спостереження та особливого режиму - що унеможливлює будь-яке відлучення матері навіть на короткий час. Одночасно заявник здійснювала догляд за старшою донькою п'яти років. Після передчасних пологів на 35 тижні 6 днів син перебував під посиленим педіатричним наглядом, що підтверджується медичною документацією. Недоношена дитина потребує регулярних відвідувань лікарів, додаткових обстежень та суворого режиму догляду протягом перших місяців життя, що повністю виключало можливість матері відлучатись для вирішення юридичних питань.
Також вказує, що 17 жовтня 2024 року, через три тижні після ухвалення рішення, ОСОБА_1 звернулась до юридичної фірми за консультацією щодо перспектив оскарження та передала адвокату всі матеріали справи, включаючи рішення суду та скріншот переписки від 17 жовтня 2024 року. Отримана фахова оцінка була однозначною: позиція кредитора є сильною, оскарження безперспективне. Керуючись цими порадами кваліфікованих юристів, а також враховуючи відсутність коштів на судовий збір в умовах декретної відпустки без доходу, ОСОБА_1 утримувалась від подання скарги як від дії, яку фахівці вважали марною. Лише 10 грудня 2025 року, звернувшись до іншої юридичної фірми, ОСОБА_1 отримала принципово іншу оцінку: рішення містить численні грубі порушення і має реальні підстави для скасування також до апеляційної скарги.
Рішення суду від 25 вересня 2024 року не було вручено ОСОБА_1 в паперовому вигляді за жодною з її адрес.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що підстави для відкриття апеляційного провадження у справі відсутні, виходячи з наступного.
25 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва ухваливрішення у цій справі.
Повний текст складено 25 вересня 2024 року. Рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень було внесено 25 вересня 2024 року.
Копія рішення направлена Печерським районним судом м. Києва 8 жовтня 2024 року до електронного кабінету ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 181). Апеляційну скаргу, ОСОБА_1 подала 17 березня2026 року через засоби поштового зв'язку, в порядку ст.355 ЦПК України.
До апеляційної скарги відповідачем додано виписку про новонародженого від 22 травня 2024 року, медичну виписку із амбулаторної карти хворого (дитини) від 22 грудня 2025 року, згідно з якою дитина має анемію І ступеня і потребує лікування та копії свідоцтва про народження дітей, а також були додані скріншоти спілкування з юридичними компаніями.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для подання апеляційної скарги та беручи до уваги докази які було надані до апеляційної скарги, суд дійшов до наступного висновку.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, неабсолютне і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження слід застосовувати з правомірною метою та досягати пропорційності між застосованими засобами та поставленого метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Volovik v. Ukraine» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03, § 55).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення (частина 1 статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тобто парламент імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Тому у випадку такого оскарження слід з'ясовувати дотримання умов, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подала апеляційну скаргу особа, не повідомлена про розгляд справи або не залучена до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; б) чи пропущений строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 червня 2025 року у справі № 477/735/16-ц).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, 24 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву (а.с.161- 162). У відзиві просила, зокрема, проводити розгляд даної малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, повідомила суд про те, що вона знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла 3-х річного віку.
Таким чином умова, визначена у пункті 1 частини 2 статті 358 ЦПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції дотримана.
Що стосується пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, то наявність таких обставин ОСОБА_1 не доведено.
Заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилалась на те, що вона у травні 2024 року передчасно народила дитину, яка у зв'язку з цим потребувала регулярних відвідувань лікарів, додаткових обстежень та суворого режиму догляду протягом перших місяців життя. На підтвердження таких обставин заявником надана виписка про новонародженого від 22 травня 2024 року та медична виписка із амбулаторної карти хворого (дитини) від 22 грудня 2025 року. У виписці із амбулаторної картки зазначено, що дитина зростала та розвивалась згідно віку, обстежена була у віці 2 місяців, перенесла у віці 10 місяців анемію 1 ступеню.
За загальним визначенням непереборна сила - це надзвичайна та невідворотна подія (стихійне лихо, війна, епідемія), що об'єктивно унеможливлює виконання будь-яких зобов'язань.
Зазначені документи не дають підстав вважати обставини, що пов'язані з народженням дитини та здійсненням догляду за нею непереборними обставинами.
Що стосується посилання апелянта на те, що вона зверталася за юридичною допомогою до фахівців в галузі права, які не дали їй надію на успіх, а також відсутність достатніх коштів для сплати судового збору, то і в цій частині вказані апелянтом обставини не є обставинами непереборної сили, за наявності яких апеляційна скарга, подана після спливу 1 року з дня складання повного тексту рішення, може бути прийнята судом апеляційної інстанції до розгляду. Сама по собі обставина відсутності коштів для сплати судового збору не є виключною обставиною, що унеможливлює особу звернутись з апеляційною скаргою до суду.
За таких обставин, оскільки апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана після спливу одного року, без дотримання умов, передбачених частиною 2 статті 358 ЦК України, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 358 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києвавід 25 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя- доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус