Справа № 11-cc/824/3148/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 182 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 761/8244/26
01 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави у межах 2200 (дві тисячі двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 7 321 600 (сім мільйонів триста двадцять одна тисяча шістсот) гривень, та застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.05.2026 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця село Антонівка Володимирецького району Рівенської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, проходить військову службу на посаді начальника Регіонального управління «СХІД» ДССТ Міністерства оборони України (в/ч НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 звернулися до суду з окремими апеляційними скаргами.
В своїй апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого детектива та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 2200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави.
Вказує, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2026 року є незаконною і необґрунтованою, та підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, слідчий суддя не надав належної правової оцінки тяжкості характеру та суспільному інтересу інкримінованого злочину, а також реальним та обґрунтованим ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилається прокурор на те, що висновки слідчого судді щодо забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 шляхом застосування найменш м'якого запобіжного заходу у розмірі неспівмірному майновому стану підозрюваного та сумі завданої майнової шкоди, що з урахуванням суспільного інтересу інкримінованого кримінального правопорушення є неприйнятними.
Сторона обвинувачення наголошує, що застава у розмірі 998 400 гривень не відповідає ані тяжкості інкримінованого злочину, ані розміру встановлених збитків, ані даним про особу підозрюваного, ані ризикам, які у повному обсязі доведені стороною обвинувачення. Водночас, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є особливо тяжким, корупційним, вчиненим в умовах воєнного стану, із заподіянням державі шкоди у сумі понад семи мільйонів гривень та у разі доведення винуватості останньому загрожує реальне покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк із конфіскацією майна, саме тому ризик переховування не є абстрактним.
Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 також звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2026 року в частині визначеного розміру застави та визначеного обов'язку не відлучатись з міста Дніпра без дозволу слідчого, прокурору або суду, та постановити нову ухвалу, якою зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави є необґрунтованою та невмотивованою, а також в частині покладення обов'язку не відлучатись з Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду, так як цей обов'язок обмежує можливість ОСОБА_8 виконувати покладені на цього бойові завдання з оборони країни.
Апелянт вказує, що визначений слідчим суддею першої інстанції розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 та його родини, не відповідає їх майновому та сімейному стану. Для сплати вказаного розміру застави ОСОБА_8 змушений звертатись для запозичення коштів, для сплати вказаної суми.
Звертає увагу, що суд першої інстанції під час застосування обов'язку «не відлучатись з Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду» не врахував посаду ОСОБА_8 , який є начальником регіонального управління «Схід», а також те, що для виконання ним бойових завдань, які направлені на захист України він повинен системно пересуватися територією України.
Зауважує і на тому, що під час застосування запобіжного заходу, суд першої інстанції не врахував необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Твердження викладені за текстом підозри не тільки не підтверджені жодними доказами, та є виключно суб'єктивною думкою сторони обвинувачення, але навіть і не мають певного обґрунтування або ж чіткої вказівки на певну подію.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, що вказані у ст. 177 КПК України. Водночас, підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце проживання, родину, офіційне працевлаштування, раніше не судимий, більше 30 років перебуває в лавах ЗСУ, має низку позитивних характеристик, як з місця роботи так і з місця проживання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити в повному обсязі, проти апеляційної скарги прокурора заперечували, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів, наданих до апеляційного суду вбачається, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026041110000034 від 21.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У ході досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_8 , у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 20.05.2024 року, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, сформував прямий умисел, спрямований на розтрату бюджетних коштів, виділених військовій частині НОМЕР_2 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, під час дії правового режиму воєнного стану.
Реалізуючи зазначений умисел, у період з 20.05.2024 року по 11.06.2024 рік, перебуваючи за місцем розташування в/ч НОМЕР_2 у м. Дніпро (більш точна адреса не підлягає розголошенню у період дії воєнного стану), ОСОБА_8 надав підлеглим військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 вказівки щодо підготовки проектів договорів та додатків до них з наперед визначеним суб'єктом господарювання - ТОВ «БУДІВЕЛЬНИК-V» (код ЄДРПОУ 43073145) - на постачання товарів для обладнання оборонних рубежів. Одночасно з цим, достовірно знаючи середньоринкову вартість таких товарів, у тому числі у зв'язку з здійсненими ним попередніми закупівлями, він надав вказівку виконавцям проектів договорів зазначити завідомо завищену ціну на товар, що підлягав постачанню.
Надалі, у період з 20.05.2024 року по 10.06.2024 рік, достовірно усвідомлюючи, що ціни у підготовлених договорах є завідомо завищеними, ОСОБА_10 підписав такі договори між в/ч НОМЕР_2 та ТОВ «БУДІВЕЛЬНИК-V»:
1. договір №101 від 20.05.2024 на постачання «Єгоза (1100/7/2,8/100)» у кількості 515 шт. загальною вартістю 4 120 002,06 грн. з ПДВ;
2. договір №120 від 10.06.2024 на постачання «Малопомітна перешкода МПП 10x10x1,4 м ТУ У 25.9-37275672-003:2024»» у кількості 200 комплектів загальною вартістю 2 800 000,00 грн. з ПДВ;
3. договір №121 від 10.06.2024 на постачання «Малопомітна перешкода МПП 10x10x1,4 м ТУ У 25.9-37275672-003:2024» у кількості 200 комплектів загальною вартістю 2 800 000,00 грн. з ПДВ.
Крім того, 11.06.2024 року, продовжуючи реалізацію умислу, він організував підписання підлеглим посадовцем (начальником логістики - заступником командира в/ч НОМЕР_3 ) договору №126 від 11.06.2024 року на постачання «Малопомітна перешкода МПП» (відповідно до специфікації - «Малопомітна перешкода МПП 10x10x1,4 м ТУ У 25.9-37275672-003:2024» у кількості 620 комплектів загальною вартістю 8 680 000,00 грн. з ПДВ, при цьому достовірно знаючи, що ціна в договорі є завідомо завищеною.
У межах виконання зазначених договорів ТОВ «БУДІВЕЛЬНИК-V» у період з 20.05.2024 року по 11.06.2024 рік поставили товар, про що складено та підписано видаткові накладні №31 від 20.05.2024, №39 від 10.06.2024, №38 від 10.06.2024, №46 від 11.06.2024.
Надалі ОСОБА_8 , діючи умисно та усвідомлюючи завідомо завищений характер ціни поставок, у період з 23.05.2024 року по 11.06.2024 рік підписав зазначені видаткові накладні та надав вказівку фінансово-економічній службі щодо їх оплати. Крім того, 17.06.2024 року ОСОБА_8 надав вказівку підлеглому військослужбовцю щодо підписання видаткової накладної №46 від 11.06.2024 та, відповідно, щодо її оплати.
Військовослужбовці фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_2 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_8 та не будучи обізнаними про його злочинний план, оформили платіжні документи, на підставі яких з рахунку в/ч НОМЕР_4 на рахунки ТОВ «БУДІВЕЛЬНИК-V» UA373052990000026005050547135, НОМЕР_5 перераховано бюджетні кошти на загальну суму 18 400 002,06 грн.
Разом з тим, зазначено, що дійсна ринкова вартість поставлених товарів на момент укладення договорів була істотно нижчою ніж вказана в договорах, унаслідок чого завищення вартості поставленого у межах договорів №101, №120, №121, №126 товару становила 7 335 107,56 грн.
Таким чином, з 20.05.2024 року по 18.06.2024 рік ОСОБА_8 , будучи командиром в/ч НОМЕР_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснив розтрату бюджетних коштів, які належать державі в особі військової частини НОМЕР_2 , на загальну суму 7 335 107,56 грн., що більш ніж у 4 844 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та, відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України, є особливо великим розміром, у результаті чого в/ч НОМЕР_2 спричинено майнову шкоду на зазначену суму.
Умисні дії ОСОБА_11 , кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України - розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах.
05.03.2026 року у порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
06.03.2026 року (клопотання датоване 05.03.2026 року) старший детектив Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 за погодженням із прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 із визначенням застави у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 7 321 600 (сім мільйонів триста двадцять одна тисяча шістсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива та застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.05.2026 року включно.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_12 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри, при цьому наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого остання підозрюється.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи клопотання старшого детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та конкретні обставини кримінального провадження.
Органом досудового розслідування в достатній мірі доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто про існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, при цьому достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах клопотання відсутні.
На підтвердження своїх висновків про наявність вказаних ризиків слідчий суддя навів змістовні доводи, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.
Окремо колегія суддів враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, та міцність його соціальних зв'язків. Зокрема наявність постійного місця проживання у ОСОБА_8 , позитивних характеристик, освіти, те що останній одружений та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто дані, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, проте з урахуванням вищевказаних обставин, погоджується з висновками слідчого судді про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу чим запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Межі у яких визначається розмір застави, передбачені ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до положень якої, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя застосовуючи ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень, всупереч доводам захисника та прокурора, врахував особу підозрюваного та його матеріальний стан, зазначивши, що застава у вказаному розмірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість інші доводи та твердження, про які йдеться в поданих апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданих апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави у межах 2200 (дві тисячі двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 7 321 600 (сім мільйонів триста двадцять одна тисяча шістсот) гривень, та застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.05.2026 року, щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4