Ухвала від 31.03.2026 по справі 759/565/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3181/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 759/565/26

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26.01.2026 року задоволено клопотанняслідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київські області ОСОБА_8 , погоджене заступником начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025110000000395 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України та накладено арешт на майно, із забороною володіння, розпоряджання та користування ним, яке вилучено 07.01.2026 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме:

- мобільний телефон IPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , та ключі від автомобіля.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26.01.2026 року, скасувати її, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що ні власник майна, ані представник не були присутні в суді першої інстанції під час розгляду клопотання старшого слідчого про арешт майна, а про існування оскаржуваної ухвали представник дізнався лише 10.03.2026 року, і того ж дня отримав копію оскаржуваної ухвали.

Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що автомобіль, на який оскаржуваною ухвалою накладено арешт, власником якого є ОСОБА_6 , був придбаний 03.09.2014 року у передбачений законом спосіб, та володіє ним на законних підставах.

Вказує, що ч. 1 ст. 263 КК України, яку інкримінують ОСОБА_6 , не передбачено конфіскацію майна, даним досудовим розслідуванням не доведено завдання матеріальної шкоди третім особам, підстав для подання цивільних позовів немає, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт на його майно може бути накладено лише за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Звертає увагу суду представник, що в оскаржуваній ухвалі вказано перелік вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин які за даними слідчого було знайдено в автомобілі марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , проте в протоколі обшуку від 07.01.2026 року в даному автомобілі ніяких предметів знайдено не було, а вказаний автомобіль жодним чином не підпадає навіть від визначення «знаряддя злочину».

В судове засідання прокурор, представник чи власник майна не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26.01.2026 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025110000000395 від 22.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України - об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо зони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено обороноздатні), встановлюються законом.

Відповідно до «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Відповідно до Положення про дозвільну систему (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 з наступними змінами) до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, серед іншого належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.

Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13.04.1999 № 293) завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - колодна зброя), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.

Так зазначено, що ОСОБА_6 , у незазначений досудовим розслідуванням день, місяць та рік, у невстановлений досудовим розслідуванням місці, будучи обізнаним із законними умовами поводження з бойовими припасами, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, направлений проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров'я людей від негативного впливу руйнуючого характеру бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, в порушення вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з бойовими припасами, виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на придбання та зберігання бойових припасів, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, придбав 10 запалів типу УЗРГМ, 2 запали типу УДЗ, 5 запалів типу М-213, 2 запали типу ДВМ, 1 запал типу ДМ-82АЗ, 1 запал типу SVA1634, 2 корпуси гранат РГН, 1 корпус гранати РГД-5, 1 корпус гранати GHO-1, 1 корпус гранати ДМ51, 2 корпуси гранати RGD-5, 1 корпус гранати М50, 9 корпусів гранати Ф-1, 5 корпусів гранат М67 та 9 одиниць ВОГ-25, 2 одиниці ВОГ-25П.

Після цього, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що 10 запалів типу УЗРГМ, 2 запали типу УДЗ, 5 запалів типу М-213, 2 запали типу ДВМ, 1 запал типу ДМ-82АЗ, 1 запал типу SVA1634, 2 корпуси гранат РГН, 1 корпус гранати РГД-5, 1 корпус гранати GHO-1, 1 корпус гранати ДМ51, 2 корпуси гранати RGD-5, 1 корпус гранати М50, 9 корпусів гранати Ф-1, 5 корпусів гранат М67 та 9 одиниць ВОГ-25, 2 одиниці ВОГ-25П є бойовими припасами, не маючи на те відповідного дозволу на придбання та зберігання зазначених бойових припасів, почав зберігати їх за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення даного кримінального правопорушення, відшукання і вилучення предметів, а також інших речей, які мають значення для досудового розслідування та в подальшому можуть бути використані як доказ 07.01.2026 старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , які на праві власності належать ОСОБА_6 було виявлено та вилучено:

1. Карабін Сайга НОМЕР_7;

2. Гладкоствольна рушниця невідомої марки НОМЕР_6;

3. ОСОБА_11 № НОМЕР_3 ;

4. Гвинтівка Восток без номерів;

5. Автомат вулкан НОМЕР_8 - 1970 року випуску;

6. Гвинтівка НОМЕР_9;

7. Гвинтівка НОМЕР_10 - 1948 року випуску;

8. Карабін зі штик ножем СКС НОМЕР_11 - 1953 року випуску;

9. Пістолет кулемет НОМЕР_12 - 1952 року випуску;

10. Кулемет НОМЕР_13 - 1974 року випуску;

11. Гвинтівка НОМЕР_14;

12. Пістолет ТТ без номеру - 194* року випуску;

13. Пістолет ТТ НОМЕР_15 - 1942 року випуску;

14. Пістолет ТТ НОМЕР_16, калібр 9 мм, Р.А.К.;

15. Пістолет EKOL MAJOR, калібр 9 мм, ЕММ12-НОМЕР_17;

16. Пістолет CAR WALTHER, калібр 221r;

17. Пістолет револьвер, без номеру;

18. Пістолет револьвер з глушником, НОМЕР_18 - 1944 року;

19. Гладкосвольна рушниця П688 К НОМЕР_19;

20. Гладкоствольна рушниця ИЖ17 без номеру;

21. Гладкоствольна рушниця ИЖ27Е;

22. Гладкоствольна рушниця ТОЗ, НОМЕР_20;

23. Гладкоствольна рушниця ТОЗ НОМЕР_21;

24. Гладкоствольна рушниця ИЖ 12 НОМЕР_22;

25. Гладкоствольна рушниця ТОЗ НОМЕР_23;

26. Гладкоствольна рушниця ИЖ 43 № НОМЕР_4 ;

27. Гладкоствольна рушниця ТОЗ66 НОМЕР_24;

28. Гладкоствольна рушниця ATA ARMS NEO 1221/Д НОМЕР_25;

29. Гладкоствольна рушниця FABARM LINE 438 НОМЕР_26 калібру 12/76;

30. Гвинтівка SAVAGE№ НОМЕР_5 ;

31. Гладкоствольна рушниця VINCHESTER№НОМЕР_27;

32. Карабін BAR MATCH №17512-НОМЕР_29;

33. Гладкоствольна рушниця BROWING FUSION, калібру 12/76 НОМЕР_28;

34. Підствольний гранатомет (без номерів);

35. Пістолет ПАРУОС калібру 9 мм НОМЕР_30;

36. 9 - Ф1;

37. РГН - 2 шт;

38. РГД - 1 шт;

39. DM 51 - 1 шт;

40. RGD 5 - 2 шт;

41. GHO - 1 шт;

42. M67 - 5 шт;

43. М50 - 1 шт;

44. Запали типу УЗРГМ - 10 шт;

45. Запали М213 - 5 шт;

46. Запали ДВМ - 2 шт;

47. Запал JVA - 1 шт;

48. Запали DM82A3 - 1 шт;

49. ВОГ 25 - 9 шт;

50. ВОГ 25П - 2 шт;

51. Запали УДЗ - 2 шт;

52. Димові гранати РДГ2Ч - 3 шт;

53. Набої калібру 7,62Х39 - 1001 шт;

54. Набої калібру 7,62 - 880 шт;

55. Набої калібру 7,62Х54 - 659 шт;

56. Набої калібру 5,45 - 4496 шт;

57. Набої калібру 5,56Х45 - 405 шт;

58. Набої калібру 9Х21 - 27 шт;

59. Набої калібру 7,62Х25 - 43 шт;

60. Набої калібру 12,7 - шт;

61. Мобільний телефон фігуранта IPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_2 .;

62. Автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від автомобіля, які належать ОСОБА_6 .

07.01.2026 року о 16:35 год. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

08.01.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

08.01.2026 вилучені речі після проведення обшуку постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

09.01.2026 року (клопотання датоване 08.01.2026 року) слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київські області ОСОБА_8 за погодженням із заступником начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025110000000395 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, на майно, із забороною володіння, розпоряджання та користування ним, яке вилучено 07.01.2026 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме:

- мобільний телефон IPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , та ключі від автомобіля.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26.01.2026 року вказане клопотання слідчого задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на мобільний телефон IPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_2 , автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , і ключі від автомобіля, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Що стосується тверджень автора апеляційної скарги про те, що під час обшуку в автомобілі не виявлено та не вилучено предметів, що безпосередньо мають ознаки речових доказів, то колегія судді зазначає, що сам транспортний засіб обґрунтовано визнано речовим доказом, оскільки він міг використовуватися як знаряддя вчинення кримінального правопорушення або міг зберегти на собі його сліди. А тому, з метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення його відчуження, пошкодження чи зміни стану, а також для можливості проведення можливих необхідних експертних досліджень, накладення арешту на автомобіль є необхідним та співмірним заходом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київські області ОСОБА_8 , погоджене заступником начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025110000000395 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України та накладено арешт на майно, із забороною володіння, розпоряджання та користування ним, яке вилучено 07.01.2026 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме:

- мобільний телефон IPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , та ключі від автомобіля, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

__________________ ______________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ
135597285
Наступний документ
135597287
Інформація про рішення:
№ рішення: 135597286
№ справи: 759/565/26
Дата рішення: 31.03.2026
Дата публікації: 14.04.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (31.03.2026)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 09.01.2026
Предмет позову: -
Розклад засідань:
13.01.2026 14:30 Святошинський районний суд міста Києва
16.01.2026 10:30 Святошинський районний суд міста Києва
22.01.2026 10:45 Святошинський районний суд міста Києва
26.01.2026 14:00 Святошинський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
КОСИК ЛЮДМИЛА ГРИГОРІВНА
суддя-доповідач:
КОСИК ЛЮДМИЛА ГРИГОРІВНА