Справа № 11-cc/824/3255/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 759/4887/26
01 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon», апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з внесеними змінами та уточненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року, -
за участю:
представникавласника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 09.03.2026 року задоволено клопотанняпрокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024102400000032 від 17.05.2024 року та накладено арешт на майно, яке було вилучено 25.02.2026 року в ході проведення обшуку автотранспортного засобу BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- автотранспортний засіб BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 09.03.2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Вказує, що апеляційна скарга була подана з обґрунтуванням, вимогами та додатками, що фактично стосуються іншої ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 09.03.2026 року, постановленої в межах того самого кримінального провадження. Вказані обставини зумовлені тим, що на момент подання апеляційної скарги оскаржувана ухвала була відсутня як у власника майна, так і у його представника, не була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Копію вказаної ухвали було отримано лише 20.03.2026 року, у відповідь на неодноразові адвокатські запити та клопотання представника власника.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає що, автомобіль BMW M550D було придбано ОСОБА_6 на запозичені гроші. З моменту отримання ОСОБА_6 вказаних грошових коштів останній став їх власником і отримав право розпоряджатися ними на власний розсуд, зокрема витрачати їх на придбання вказаного автомобіля, таким чином, автомобіль BMW М550D є особистою власністю ОСОБА_6 .
Зауважує, що докази про те, що ОСОБА_6 причетний до інкримінованого правопорушення відсутні, зокрема останній не має статусу підозрюваного, обвинуваченого або особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, не є свідком інкримінованого правопорушення, зокрема його не допитували та не проводили з ним будь-яких слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні у будь-якому статусі.
Представник звертає увагу суду, що немає жодних доказів того, що вказане майно ОСОБА_6 було предметом, засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що таке майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження, крім того, не встановлено, що таке майно одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення; не встановлено, яким чином вказане майно може бути використано як доказ у згаданому кримінальному провадженні, чи що таке майно взагалі має відношення до цього кримінального провадження.
Наголошує апелянт, що надані стороною обвинувачення матеріали свідчать, що потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_9 як накладення арешту на зазначене вилучене майно.
До того ж, представник зазначає, що ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а не вказаного транспортного засобу. Разом з тим, транспортні засоби взагалі не входили до зазначеного в ухвалі переліку майна, яке підлягало відшуканню. Тобто прокурор просить накласти арешт на транспортний засіб, вилучення якого взагалі не було передбачено вищезгаданою ухвалою слідчого судді.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи поданої апеляційної скарги з внесеними змінами та уточненнями до неї, просив їх задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що відділом детективів з розслідування кримінальних проваджень у інвестиційній сфері Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024102400000032 від 17.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 203-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється прокурорами Київської міської прокуратури.
В ході досудового розслідування виявлено низку нелегальних (неліцензованих) онлайн-платформ гемблінгу та беттінгу, а також сайти-дзеркала, у тому числі російських брендів онлайн-казино, які функціонують на території України та використовують банківський сервіс Р2Р-переказів та платіжну інфраструктуру вітчизняних банківських установ у якості платіжного рішення.
Зазначено, що контролери та менеджери вказаних нелегальних онлайн- платформ використовують банківський сервіс Р2Р-переказів в спеціально налаштованих платіжних формах на підконтрольних їм веб-ресурсах для отримання платежів від гравців таких онлайн-платформ на банківські картки, емітовані вітчизняними банківськими установами та оформлені на підставних осіб (т.зв. «дропи»).
Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор з огляду на передбачені Законом України від 14.07.2020 року № 768-ІХ «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».
Згідно п. 1 ст. 1 цього Закону азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця;
Відповідно до п. п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону про азартні ігри організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет; організація та проведення букмекерської діяльності в мережі Інтернет; організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет є видами діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, які на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб'єкта господарювання відповідних передбачених цим Законом ліцензій із використанням сертифікованого відповідно до цього Закону та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.
Згідно з п. п. 2, 4 ч. 6 ст. 2 Закону про азартні ігри в Україні забороняється:
- організовувати та проводити азартні ігри особам, які не отримали в установленому законом порядку ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор;
- проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов'язана каналами зв'язку із Державною системою онлайн-моніторингу, у випадках, коли використання такої системи є обов'язковим для організатора азартних ігор відповідно до цього Закону.
Статтею 23 Закону про азартні ігри передбачено вимоги до онлайн-системи організатора азартних ігор, а частиною 4 передбачено, що організатор азартних ігор забезпечує проведення сертифікації та інспектування онлайн-системи організатора азартних ігор суб'єктами сертифікації, внесеними Уповноваженим органом до переліку суб'єктів сертифікації.
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону про азартні ігри банк, що здійснює банківську діяльність в Україні, або платіжні системи, що діють на території України, зобов'язані відмовляти у здійсненні платежів на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор.
Пунктами 2, 5 ч. 1 ст. 44 Закону про азартні ігри передбачено видачу ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет; на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет.
Враховуючи вищезазначені обмеження та вимоги щодо здійснення зазначеної господарської діяльності, яка потребує отримання відповідних ліцензій, з метою отримання найбільшої економічної вигоди та зменшення витрат для забезпечення здійснення господарської діяльності, на території України, створюються та функціонують злочинні осередки, що спеціалізуються з організації та проведення азартних ігор без ліцензії на проведення відповідного виду діяльності, в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».
У противагу негативним проявам, та на забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян України, посилення заходів щодо протидії негативним наслідкам функціонування сфери азартних ігор в мережі Інтернет, а також недопущення використання особливостей цієї сфери державою-агресором Рада національної безпеки і оборони України Рішенням від 20.04.2024 року «Щодо протидії негативним наслідкам функціонування азартних ігор в мережі Інтернет», зокрема визначила ряд заходів, таких як:
прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку, рішень про блокування нелегальних веб-сайтів, на яких надається доступ до азартних ігор, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей,
затвердженням Національним банком України методичних рекомендацій для банків-емітентів платіжних карток щодо виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» в частині Р2Р-переказів; банків щодо блокування платежів громадян кредитним коштом на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх у мережі Інтернет.
Таким чином, діяльність нелегальних веб-сайтів, на яких надається доступ до азартних ігор, у сукупності із використанням в цій моделі Р2Р-переказів, що дозволяють отримувати від гравців кошти на рахунки організаторів азартних ігор у мережі Інтернет, несе пряму загрозу суспільним відносинам у сфері господарської діяльності та протидії формуванню і реалізації державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей.
У рамках досудового розслідування задокументовано нелегальну діяльність міжрегіонального Р2Р-осередку, що функціонував на території Київської, Полтавської, Харківської та Одеської областей. У рамках проведення слідчих дій за адресами проживання фігурантів кримінального провадження, їх транспортних засобів та адресами ведення протиправної діяльності, припинено діяльність 7 Р2Р-офісів.
За результатом опрацювання відомостей за місцями функціонування офісів здобуто значний масив відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, використовувані у злочинній діяльності мобільні телефони (термінали) та сім-картки абонентських номерів операторів мобільного зв'язку, які співставлено з іншими відомостями, виходячи з того, що кожен використаний абонентський номер оператора мобільного зв'язку використаний як фінансовий номер персонального банківського аккаунту конкретно визначеного Банку, що зареєстрований на третю особу (дропа), чий картковий рахунок використаний при транзакціях р2р.
У рамках досудового розслідування також зазначено, що посередником у наданні грошового трафіку, який надходив на адресу задокументованих Р2Р-офісів від нелегальних онлайн-казино, був ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана особам має усталені зв'язки та підтримує неофіційну співпрацю у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, а саме незаконної діяльності з організації азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону та які проводяться в мережі інтернет.
У своїй діяльності ОСОБА_11 співпрацює з нелегальною платіжною платформою «PAYCOS» та іншими майданчиками розподілу грошового трафіку нелегальних онлайн-казино «PAYCHAIN», «TRASTEX» та «VPAY». Всі вищевказані сайти та їх дзеркала вже заблоковані Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України чи підпадають під таке блокування у разі їх виявлення (створення дзеркала). Доступ гравців до майданчиків нелегальних онлайн казино як правило здійснюється із застосуванням сервісів VPN.
У ході виконання доручення, отримано відомості щодо надання посередницьких функцій ОСОБА_12 та іншими представниками вищевказаних платіжних платформ також на користь дніпровського осередку Р2Р-діяльносі, до складу керівної ланки якого входять:
1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , організатор, до основних функцій входить: підбір та навчання персоналу, організація регулярного оформлення банківських рахунків на ім'я «дропів», робота із заблокованими рахунками, ведення чорнового бухгалтерського обліку, конвертація отриманого доходу у криптовалюту USDT, розрахунок з надавачами трафіку нелегальних онлайн-казино (представниками вищезазначених платіжних майданчиків), та ряд інших організаційно-управлінських функцій.
2. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , співорганізатор, має ідентичні ОСОБА_6 функції: підбір та навчання персоналу, організація регулярного оформлення банківських рахунків на ім'я «дропів», робота із заблокованими рахунками, ведення чорнового бухгалтерського обліку, конвертація отриманого доходу у криптовалюту USDT, розрахунок з надавачами трафіку нелегальних онлайн- казино (представниками вищезазначених платіжних майданчиків), та ряд інших організаційно-управлінських функцій.
До адміністрування прийому грошового трафіку нелегальних онлайн казино ОСОБА_6 та ОСОБА_13 залучено ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має наступні функції: підбір та навчання персоналу, створення робочого графіку діяльності офісу, залучення в роботу банківських карт, оформлених на ім'я фіз. осіб - «дропів», їх облік та контроль використанні лімітів, організація зняття готівкових коштів з банківських карт (за результатом завершення кожної робочої зміни), облік отриманих готівкових коштів та їх обмін на криптовалюту USDT, тощо.
Також ОСОБА_6 та ОСОБА_13 залучено правників що виконують трудові функції на Р2Р-офісі та залучаються до зняття готівкових коштів, отриманих осередком у ході прийому грошового трафіку неліцензованих онлайн казино, а саме: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Вищезазначені працівники мають такі основні функції: ввімкнення/вимкнення роботи так зв. ЛK - особистого кабінету де розміщуються реквізити «дропівських» рахунків для організації прийому грошового трафіку, контроль лімітів використання таких рахунків, своєчасна їх заміна, зняття готівкових коштів з банківських рахунків та їх передача організаторам схеми для подальшої конвертації у готівку.
Крім того, до прийому грошового трафіку залучено ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який здійснює вказану діяльність за адресою свого фактичного проживання із використанням комп'ютерної техніки та мобільних телефонів, наданих організаторами протиправної схеми.
З урахуванням зазначених під час досудового розслідування обставин, з метою здобуття доказів причетності встановленого кола осіб до протиправної діяльності, проведено обшук.
25.02.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 04.02.2026 року (ун. № 759/2642/26) проведено обшук автотранспортного засобу BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого виявлено та вилучено вказаний автомобіль.
26.02.2026 року вищевказаний транспортний засіб постановою заступника керівника відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у місті Києві ОСОБА_20 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 72024102400000032 від 17.02.2024 року.
27.02.2026 року (клопотання датовано 26.02.2026 року) прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 72024102400000032 від 17.05.2024 року, на майно, яке було вилучено 25.02.2026 року в ході проведення обшуку автотранспортного засобу BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- автотранспортний засіб BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 09.03.2026 року вказане клопотання прокурора про арешт майна задоволено.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується частково з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на автомобіль BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вищевказаний транспортний засіб в рамках досудового розслідування може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що земельні ділянки, на які старший слідчий просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно на яке накладено арешт в даному кримінальному проваджені відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Разом з тим, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді в частині встановлення заборони користування автомобілем BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , оскільки така заборона або обмеження може бути застосована, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Таких даних ні клопотання прокурора, ні оскаржуване судове рішення не містять, як і не обґрунтовано можливість настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, у разі незастосування такого заходу.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неврахуванням слідчим суддею всіх вимог кримінального процесуального законодавства щодо арешту майна, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про накладення арешту із забороною відчуження та розпоряджання вказаним транспортним засобом, без заборони користування ним, з мотивів викладених апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з внесеними змінами та уточненнями до неї, - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024102400000032 від 17.05.2024 року та накладено арешт на майно, яке було вилучено 25.02.2026 року в ході проведення обшуку автотранспортного засобу BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- автотранспортний засіб BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 72024102400000032 від 17.05.2024 року, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 25.02.2026 року в ході проведення обшуку автотранспортного засобу BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- автотранспортний засіб BMW M550D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження вказаним майном, без заборони користування ним.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
___________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4