Справа №357/12477/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3363/2026 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
07 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Ямпіль, Ямпільського району, Сумської області, громадянку України, з середньою освітою, розлучену, не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму:
- 24.08.2023 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.11.2024 замінено невідбуту частину покарання у виді 10 днів арешту на покарання у виді 20 днів апробаційного нагляду. 06.01.2025 знята з обліку у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- 29.10.2024 вироком Печерського районного суду міста Києва за ч. 4 ст. 185 до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 3 роки;
- 22.05.2025 вироком Київського районного суду міста Одеси за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;-
визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 , 14 серпня 2024 року близько 12.00 години перебувала у приміщенні торгівельного павільйону № НОМЕР_1 , торгівельного центру «Гермес», що за адресою: АДРЕСА_3 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_10 , в цей час у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, скориставшись відсутністю потерпілої ОСОБА_10 та тим, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, викрала жіночу сумку марки «Fashion», в якій знаходився шкіряний гаманець чорного кольору із грошовими коштами в сумі 18 000 грн., 50 доларів США, що станом на 14.08.2024 відповідно до курсу НБУ становить 2065 грн., 50 Євро, що станом на 14.08.2024 відповідно до курсу НБУ становить 2255 грн., брухт золота, загальною вагою 6,5 г. вартістю 11 991 грн. 72 коп. та золоту прикрасу у формі краплі, вагою 1 г., вартістю 2486 грн. 23 коп., а всього на загальну суму 36797 грн. 95 коп.
Після цього, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_10 майнової шкоди на суму 36 797 грн. 95 коп.
Крім цього, 22 серпня 2024 року близько 12 години ОСОБА_7 , перебувала в «Наметовому містечку», по вул. Ярмаркова, 4, м. Біла Церква, Київська область, а саме біля торгівельної палатки з чоловічим одягом, в якій здійснювала роздрібну торгівлю ФОП ОСОБА_11 .
Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_7 звернула увагу, що на вішаку в торгівельній палатці висить сумка пудрового кольору, яку незадовго до цього повісила на вішак ОСОБА_11 . В цей час у ОСОБА_7 виник протиправний умисел спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, вчинила крадіжку з вішаку сумку, одразу розстібнувши яку побачила в ній: гаманець синього кольору з квіткою бежевого кольору, вміст якого становили грошові кошти в сумі 10000 гривень, мобільний телефон ОРРО RENO 7 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , вартістю 5060 гривень 00 копійок.
В подальшому, ОСОБА_7 , з викраденими речами залишила місце вчинення кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила майнової шкоди ОСОБА_11 на суму 15060 гривень 00 копійок.
Крім цього, 22 серпня 2024 року близько 12 години ОСОБА_7 , перебувала в «Наметовому містечку», по вул. Ярмаркова, 4, м. Біла Церква, Київська область, а саме біля торгівельної палатки з чоловічим одягом, в якій здійснювала роздрібну торгівлю ФОП ОСОБА_11 .
Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_7 звернула увагу, що на вішаку в торгівельній палатці висить сумка пудрового кольору, яку незадовго до цього повісила на вішак ОСОБА_11 . В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, взяла з вішаку сумку, одразу розстібнувши яку побачила в ній банківську карту Райфайзен банк Аваль № НОМЕР_4 та банківську карту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_5 , які відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію», пп. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку.
В цей час у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на заволодіння офіційним документом, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, що знаходились на той час на рахунку вказаних карток, які належать потерпілій ОСОБА_12 .
В подальшому ОСОБА_7 достеменно розуміючи, що банківські картки є електронним платіжним документом та належать потерпілій ОСОБА_12 залишила їх при собі, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, що знаходились на той час на банківському рахунку.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначено покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 357 КК України - 1 рік пробаційного нагляду.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Київського районного суду міста Одеси від 22.05.2025, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено відраховувати з 17.11.2025.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення - з 22.08.2024 по 15.10.2024, та часткового відбуте покарання за вироком Київського районного суду міста Одеси від 22.05.2025: з 27.03.2025 по 16.11.2025.
Вирішено питання речових доказів, арешту майна та процесуальних витрат.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду.
На підставі п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Київського районного суду міста Одеси від 22.05.2025 призначити ОСОБА_7 , остаточне покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 17.11.2025.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення - з 22.08.2024 по 15.10.2024, та часткового відбутого покарання за вироком Київського районного суду міста Одеси від 22.05.2025: з 27.03.2025 по 16.11.2025.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що не оспорюючи доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вважає оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_7 незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду на обвинувачену в обов'язковому порядку мають бути покладені обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Однак вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався, оскільки призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду, не поклав на неї обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, що є обов'язковим у разі призначення такого виду покарання та є його складовою, тобто не застосував закон, що підлягає застосуванню, а отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,
пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 , яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, за які її засуджено, за обставин, встановлених судом першої інстанції, є правильним, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах та учасниками не оспорюється.
Оскільки обвинувачена визнала вину у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин висунутого обвинувачення, у зв'язку з чим суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Призначене обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів і строк цього покарання ніким із учасників провадження не оспорюється.
Разом з тим, є слушними доводи прокурора про те, що призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду, суд першої інстанції не поклав на неї обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, що є обов'язковим у разі призначення такого виду покарання та є його складовою.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Тобто, чиним законодавством передбачено, що у разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду суд в обов'язковому порядку повинен визначити обов'язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Вказаних норм суд першої інстанції не дотримався та помилково призначив покарання у виді пробаційного нагляду без покладення обов'язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч. 1 ст. 413 цього Кодексу, є, зокрема, не застосування закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку в цій частині.
Керуючись ст.ст. 615, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом частково складання покарань за цим вироком та вироком Київського районного суду міста Одеси від 22.05.2025, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 17.11.2025.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 22.08.2024 по 15.10.2024 та частково відбутого покарання за вироком Київського районного суду міста Одеси від 22.05.2025, а саме з 27.03.2025 по 16.11.2025.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченою в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4