Справа №756/4536/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1258/2026
30 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
представник цивільного відповідача ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111030002170, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 та фізичної особи, інтересів якої стосується кримінальне провадження ОСОБА_13 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року,
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Частково задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_9 та стягнуто з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на користь ОСОБА_12 100 000 грн. та на користь ОСОБА_9 100 000 грн. на відшкодування заподіяної їм моральної шкоди.
Вирішено питання про долю речових доказів, а саме автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 - залишено за адресою:м.Київ, вул.Набережно-Лугова,4.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 04.02.2024 приблизно о 18 год. 40 хв., керуючи технічно справним автобусом марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в загальному потоці транспортних засобів, швидкість яких була не менш ніж 90 км/год., достеменно знаючи організацію дорожнього руху на даній ділянці дороги, ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, будучи обізнаним, що рух по узбіччю заборонений, з метою випередження попутних транспортних засобів, свідомо перетнув горизонтальну дорожню розмітку 1.1 (вузьку суцільну лінію, перетинати яку в даному випадку категорично забороняється), виїхав на асфальтоване узбіччя (розташоване праворуч від його смуги), де порушуючи швидкісний режим (який повинен контролювати за спідометром), наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, створюючи загрозу життю та здоров'ю громадян, неподалік електроопори № 95 двадцятого кілометру автодороги М 07 Київ-Ковель-Ягодин у м. Києві здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14 , яка рухалась попереду, по асфальтованому узбіччю в попутному з ним напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_14 , померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити в частині призначеного додаткового покарання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що сфера діяльності обвинуваченого пов'язана з щоденним використанням транспортного засобу для роботи, так як останній є перевізником і це його єдине джерело доходу.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 під час судового розгляду визнав себе винним у скоєному, щиро розкаявся та добровільно відшкодував заподіяну потерпілим матеріальну шкоду. Крім цього, просить врахувати позицію потерпілої сторони, яка вважала за можливе не позбавляти ОСОБА_7 права керування транспортними засобами.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду змінити, виключити рішення суду про застосування до ОСОБА_7 додаткового виду покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
В іншій частині просить залишити вирок без змін.
В поданих апеляційних скаргах представник ОСОБА_10 в інтересах потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити в частині вирішення цивільного позову.
В обґрунтування апеляційних вимог представник потерпілих зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову про відшкодування завданої моральної шкоди не враховано усіх обставин справи, зокрема похилий вік потерпілих, які є позивачами, загибель єдиної дочки,перебування на їх утриманні малолітньої онуки, яка залишилась сиротою.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду змінити, заявлені цивільні позови задовольнити в повному обсязі, стягнути з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на користь ОСОБА_12 на відшкодування спричиненої моральної шкоди 1 000 000 грн. та на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 1 935 600 грн.
На даний вирок суду ОСОБА_13 як особа, інтересів якої стосується оскаржуваний вирок в частині вирішення питання про долю речових доказів, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в цій частині скасувати.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що він є власником автобуса - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 , який вироком суду ухвалено залишити за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова, 4.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_13 просить вирок суду в частині вирішення долі речових доказів скасувати та ухвалити нове рішення, яким повернути йому, як законному володільцю, автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої ними апеляційну скаргу та не заперечували щодо задоволення інших апеляційних скарг, потерпілого та його представника, які підтримали подану ними апеляційну скаргу, не заперечували щодо апеляційної скарги сторони захисту та поклались на розсуд суду щодо апеляційної скарги ОСОБА_13 , прокурора, яка підтримала апеляційні скарги потерпілої сторони та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_7 , за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, та розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому, у відповідності до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень статті 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_7 по ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на визначений строк з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме його щире каяття, перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, добровільне відшкодування матеріальної шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
З урахуванням встановлених обставин та тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, наявності обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що їх обтяжують, суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі положень ст.75 КК України звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Призначене ОСОБА_7 по ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі, а також його звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, учасниками провадження не оскаржується, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Разом з цим, не знаходять свого обґрунтування доводи сторони захисту про неправильне призначення судом обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами. Відповідно до санкції частини 2 статті 286 КК України за вчинення даного кримінального правопорушення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його наслідки, що призвели до загибелі людини, дані про особу винного, який працював водієм автобуса та зобов'язаний був неухильно дотримуватись Правил дорожнього руху, наявність встановлених обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів погоджується із призначеним обвинуваченому додатковим покаранням у виді позбавленням права керування транспортними засобами на визначений строк, оскільки таке додаткове покарання буде відповідати засадам законності та справедливості, та запобігати вчиненню нових злочинів.
А тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Перевіривши апеляційні доводи представника потерпілих, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно вирішив цивільний позов у даному провадженні, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів провадження, представником ОСОБА_10 в інтересах потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 в порядку ст.128 КПК України заявлено цивільні позови до ТОВ «Ірпінське АТП 13250» про стягнення на користь ОСОБА_9 - 1 935 600 грн. та ОСОБА_12 -1 000 000 на відшкодування моральної шкоди. Крім цього, відповідно до заявлених цивільних позовів, представник потерпілих просить стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 14 147,76 на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням поховання та стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на користь потерпілого ОСОБА_9 страхове відшкодування в розмірі 320 000 грн.
Вирішуючи цивільні позови, суд першої інстанції задовольнив їх частково та стягнув з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на користь ОСОБА_12 у якості компенсації за спричинену моральну шкоду 100 000 грн. та на користь ОСОБА_9 у якості компенсації за спричинену моральну шкоду 100 000 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, потерпіла сторона просить вирок суду змінити, заявлені цивільні позови задовольнити в повному обсязі та стягнути з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на користь ОСОБА_12 у якості компенсації за спричинену моральну шкоду 1 000 000 грн. та на користь ОСОБА_9 у якості компенсації за спричинену моральну шкоду 1 935 600 грн.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
За приписами частини першої та другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25.05.2001 та 27.02.2009), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_7 в момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Ірпінське АТП13250», а саме працював водієм автобуса.
Враховуючи наведене, суб'єктом, що несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є законний володілець - роботодавець, тобто ТОВ «Ірпінське АТП13250».
В наданих поясненнях в суді апеляційної інстанції на обґрунтування поданих апеляційних скарг потерпілий та його представник вважають, що сума моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілих з ТОВ «Ірпінське АТП 13250», не відповідає характеру та обсягу страждань, спричинених їм внаслідок смерті доньки та залишення на їх утриманні малолітньої онуки 2013 року народження, яка, внаслідок ДТП та загибелі її матері, залишилась сиротою.
Враховуючи фактичні обставини провадження, характер та обсяг фізичних та моральних страждань, спричинених потерпілим у зв'язку із загибеллю ОСОБА_14 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити апеляційні вимоги потерпілої сторони та збільшити суму коштів, які підлягають стягненню з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на користь потерпілого ОСОБА_9 , який одночасно є опікуном малолітньої онуки ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 500 000 грн. та на користь потерпілої ОСОБА_12 до 200 000 грн., що відповідає принципам законності та справедливості.
Згідно з вимогами ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, крім іншого, суд має зазначити рішення про долю речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
За приписами частини 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про долю речових доказів неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
За встановлених судом обставин ОСОБА_13 є власником автобуса - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 , який вироком суду ухвалено залишити за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова,4.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_2 , власником «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_13 (том.2, а.с.69-70).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне повернути речовий доказ, автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 власнику ОСОБА_13 .
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок, в тому числі у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Відповідно до положеньст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_13 задовольнити.
Апеляційні скарги представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , змінити в частині вирішення цивільного позову та питання про долю речових доказів.
Збільшити суму коштів, які підлягають стягненню з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на користь потерпілого ОСОБА_9 до 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. та на користь потерпілої ОСОБА_12 до 200 000 (двохсот тисяч) грн.
Речовий доказ автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 повернути ОСОБА_13 , як власнику.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4