Справа № 932/13261/25
Провадження № 3/932/4525/25
31 березня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Міросєді А.І., за участю захисника Галюка Р.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'яснені права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 449908 від 10.09.2025 року, ОСОБА_1 , 10.09.2025 року о 20:40 год., у м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, біля буд. 74, керував транспортним засобом «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; від проходження огляду з метою встановлення стан сп'яніння за допомогою «Алкотестр Драгер» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про місце та час судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні захисник Галюк Р.М. просив закрити провадження щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на відсутність у справі доказів факту керування транспортним засобом.
Також у судовому засіданні були досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 449908 від 10.09.2025 року;
- рапорт від 10.09.2025 року інспектора взводу №1 роти №2 батальйонну № 3 УПП в Дніпропетровській області Гарилова В.В.;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.09.2025 року;
- пояснення свідка ОСОБА_2 від 10.09.2025 року, відповідно до яких: 10.09.2025 року приблизно о 20:40 год. почула гучні розмови та крики, на звуки вийшла з місця роботи та побачила, як співробітники ТЦК штовхаються, розмовляють на повишених тонах з людиною. Транспортний засіб рухався по клумбах у невстановленому для руху автомобіля місцях. Транспортний засіб «Шевроле Лачетті», НОМЕР_2 , за адресою Запорізьке шосе 74. Водій автомобіля був з ознаками алкогольного сп'яніння;
- відеозапис від 10.09.2026 року (файл з назвою export-tfj4o), яким зафіксовано діалог працівника поліції з ОСОБА_1 , а саме працівник поліції інформує про нібито вчинення правопорушення, пропозиція працівниці поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду, оскільки, як він повідомив, не керував транспортним засобом. На даному відеозаписі взагалі відсутній факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Обов'язковою складовою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є факт керування транспортним засобом особою, що перебуває у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або з ознаками такого сп'яніння. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або з ознаками такого сп'яніння.
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи біля транспортного засобі не доводить факт керування транспортним засобом.
Суд погоджується з доводами сторони захисту та враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і момент зупинки його працівниками поліції в процесі руху. Відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, не містить відомостей, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 , 10 вересня 2025 року о 20:40 год. у м. Дніпро по вул. Запорізьке шосе 74.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, відсутність належних і допустимих доказів у даній справі про адміністративне правопорушення свідчить про недоведеність у судовому засіданні складу інкримінованого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ч.3 ч.1 ст. 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра.
Суддя