Справа № 757/43364/18-ц Головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В.
Провадження № 22-ц/824/2409/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
08 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року та на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними у частині, поділ спільного сумісного майна подружжя,
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (справа № 757/40789/16-ц).
ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року у цивільній справі № 757/40789/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя вимоги роз'єднано (виділено) в окреме провадження, а саме у частині зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя (справа № 757/43364/18-ц).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними у частині, поділ спільного сумісного майна подружжя передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи 20 лютого 2025 року та 16 квітня 2025 року, повторно не з'явилася у судове засідання, свого представника не направила і не подала заяву про розгляд справи за її відсутності, тому з огляду на тривалість перебування справи у провадженні суду наявні підстави для застосування наслідків, визначених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, тазалишення позовної заяви без розгляду.
29 травня 2025 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року у справі № 757/40789/16-ц.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2025 року клопотання задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року у справі № 757/40789/16-ц, а саме скасовано накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції, взявши до уваги, що позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду, однак в ухвалі суду від 16 квітня 2025 року не вирішено питання щодо вжитих у справі заходів забезпечення позову, дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладеного арешту на спірну квартиру, яка належить заявнику.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивачка звернуласяз апеляційними скаргами, в яких просить їх скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, танаправити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову відмовити.
Аргументи апеляційних скарг зводяться до того, що позивачка не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, жодних повісток чи повідомлень від суду щодо призначених судових засідань по розгляду справи по суті спору та клопотання про скасування заходів забезпечення позову не отримувала, тому висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача у судове засідання є помилковими, а про скасування заходів забезпечення позову -передчасними, в тому числі з огляду на те, що досягнути згоди щодо поділу майна подружжя не вдалося, спір і досі триває.
У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_2 - адвокат Оксамитний М. М. просить вказані апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивачки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачка та її представник - адвокат Ларичев В. В. належним чином повідомлялись про місце, час і дату судових засідань, але не з'являлись на них без поважних причин, тому суд першої інстанції ухвалив цілком законне й обґрунтоване рішення про залишення позову без розгляду. Жодних доказів та аргументів стосовно неналежного повідомлення про розгляд справи в апеляційній скарзі не приведено. При цьому позивачка, як особа, яка ініціювала даний спір, повинна бути зацікавлена в судовому розгляді свого позову та відстеження руху справи, натомість вона повністю ігнорувала судові засідання, що призводило до їх постійних відкладень, тоді як справа в судах розглядається з 2016 року. Зазначене свідчить, що позивачка зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки - адвокат Ларичев В. В. підтримав аргументи апеляційних скарг, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Оксамитний М. М. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення.
Інші відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомляли, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвал суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також відзиву на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними у частині та поділ спільного сумісного майна подружжя перебуває на розгляді в судах починаючи з березня 2017 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року цей позов ОСОБА_1 , який був зустрічним у межах цивільної справи № 757/40789/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, було роз'єднано (виділено) в окреме провадження (справа № 757/43364/18-ц).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними у частині та поділ спільного сумісного майна подружжя передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 20 лютого 2025 року.
В судове засідання 20 лютого 2025 року позивачка та її представник, який брав участь у підготовчому засіданні 16 грудня 2024 року, не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином під розписку, яка була власноруч підписана представником ОСОБА_1 - адвокатом Ларичевим В. В. (а.с. 178, т. 3).
В судовому засіданні 20 лютого 2025 року було оголошено перерву до 16 квітня 2025 року у зв'язку з неявкою сторони позивача (а.с. 9-10, т. 4).
При цьому судові повістки про виклик до суду, направлені ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Ларичеву В. В. поштовим відправленням на їх адреси, повернулися до суду з відмітками служби поштового зв'язку - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 12, 16, 23, 24, т. 4).
16 квітня 2025 року суд першої інстанції постановив ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду, застосувавши наслідки, передбачені частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої, пункту 2 частини 7, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду: від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956 св 22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264 св23).
Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див.: постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140 св 21)).
Як вбачається з матеріалів справи, у всіх поданих до суду процесуальних документах сторона позивачки вказувала такі адреси свого місця проживання (перебування): ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 ; адвокат Ларичев В. В. - м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 1-Б.
Саме на зазначені адреси суд першої інстанції і надіслав судові повістки про виклик до суду на 16 квітня 2025 року, які повернулися з відмітками служби поштового зв'язку - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Тлумачення пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання (перебування) вважається врученням судової повістки цій особі.
Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507 цс 18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109 гс 19).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою у судове засідання позивачки, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, та за відсутності її заяв про розгляд справи у її відсутність.
Колегія суддів погоджується з висновками районного суду про те, що поштові відправлення (конверти) із судовими повістками про виклик до суду на 16 квітня 2025 року, які були надіслані на адреси позивачки та її представника, повернулися до суду першої інстанції з відмітками працівників АТ «Укрпошта» про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак повістки вважаються врученими стороні позивачки згідно з вимогами пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України.
Отже, позивачку було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується належними доказами. Вказане спростовує доводи апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року щодо неповідомлення ОСОБА_1 про судові засідання у справі.
Крім того, матеріали справи містять докази про направлення і доставку 20 лютого 2025 року відповідної судової повістки у мобільний додаток «Viber» на номер телефону представника ОСОБА_1 - адвоката Ларичева В. В. (а.с. 18, т. 4), що додатково свідчить про обізнаність сторони позивачки про призначене судове засідання 16 квітня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на визначені законом і розумні строки розгляду цивільної справи та зауважує, що саме позивач, як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.
За обставин даної справи можна дійти однозначного висновку, що суд першої інстанції вжив заходів з використанням передбачених нормами ЦПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення сторони позивачки про час, місце та дату судового засідання.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21 (провадження № 11-114 заі 23)).
Слід теж враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
До подібних правових висновків Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 280/3193/23 (провадження № К/990/29336/23) про те, що особа, яка подає позов, скаргу, повинна діяти добросовісно, не зловживати процесуальним правом.
Що стосується скасування судом першої інстанції вжитих справі заходів забезпечення позову за відповідним клопотанням ОСОБА_2 , то вони є цілком законними і обґрунтованими з огляду на таке.
Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 червня 2018 року у справі № 757/40789/16-ц за заявою представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про забезпечення позову було накладено арешт, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 20, т. 1).
За змістом статей 149, 150 ЦПК України метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою, четвертою, дев'ятою, десятою статті 158 ЦПК України суд може скасувати забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
За змістом наведених правових норм, зокрема у випадку залишення позовної заяви без розгляду суд у відповідному судовому рішенні повинен зазначити про скасування заходів забезпечення позову. Однак, якщо таке питання не було вирішене, то суд вправі навіть після ухвалення одного із вищезазначених судових рішень (про відмову в позові, про закриття провадження у справі або про залишення заяви без розгляду) постановити ухвалу про скасування раніше вжитих у справі заходів забезпечення позову, причому як з власної ініціативи, так і за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, суд лише при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 02 липня 2025 року, суд першої інстанції обставини справи та положення статті 158 ЦПК України врахував та, встановивши, що потреба в забезпеченні позову у вигляді накладеного арешту на спірну квартирувідпала у зв'язку із залишенням позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними у частині та поділ спільного сумісного майна подружжя без розгляду, обґрунтовано задовольнив клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не повідомив її про судове засідання з розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, не відповідають матеріалам справи, в яких наявна довідка Шевченківського районного суду м. Києва про доставку відповідного повідомлення у додаток «Viber» 17 червня 2025 року (а.с. 80, т. 4).
Зважаючи, що представник позивачки був повідомлений про час та місце розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, доказів, наявних у матеріалах справи, було достатньо для розгляду справи та участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду поданого клопотання за відсутності сторони позивачки.
Крім того, слід врахувати, що за положеннями частини другої статті 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Інших доводів на спростовування зроблених судом першої інстанції висновків про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову апеляційні скарги не містять.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, апеляційний суд не встановив.
За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційних скарг позивачки є необґрунтованими, ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду та про скасування заходів забезпечення позову постановлені відповідно до вимог процесуального законодавства і підстави для їх скасування відсутні.
Водночас колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення такої заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачкою судового збору за подання апеляційних скарг у справі не проводиться згідно із статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року про скасування заходів забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду в частині залишення позовної заяви без розгляду.
В частині скасування заходів забезпечення позову постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 10 квітня 2026року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній