Справа № 376/2272/20 Головуючий у суді І інстанції Віговський С.І.
Провадження № 22-ц/824/1112/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
08 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої за ОСОБА_2 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 59,1 кв. м, житловою 27,1 кв. м, що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, проте, на її думку, суд вирішив питання про її права та інтереси, звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і закрити провадження в справі у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх доводів посилається на:
- очевидну незаконність та штучний характер ухвали Сквирського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року про затвердження мирової угоди, яка постановлена судом з порушенням прав та інтересів ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_5 , а також всупереч інтересам та волевиявленню її покійного чоловіка - відповідача ОСОБА_3 , який бажав передати будинок саме їй та дочці;
- проживання її та ОСОБА_3 в житловому будинку АДРЕСА_1 з 2004 року на протязі подружнього життя та проведення ними за власні спільні кошти покращення спірного будинку шляхом його повної реконструкції (перебудови), в результаті чого загальна площа будинку збільшилась з 41,0 кв. м до 59,1 кв. м;
- незалучення її до участі у справі як дружини відповідача ОСОБА_3 .
На апеляційну скаргу від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому позивач просить суд визнати необґрунтованими та безпідставними доводи, які викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, закрити апеляційне провадження з підстави, визначеної пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої заперечення, зазначає, що вона набула право власності на житловий будинок, загальною площею 59,1 кв. м, житловою площею 27,10 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_4 та оформила в судовому порядку згідно оскаржуваної ухвали суду від 19 жовтня 2020 року.
Наголошує на тому, що ОСОБА_1 не є ані співвласником, ані законним користувачем житлового будинку. Місце проживання ОСОБА_1 є зареєстрованим в іншому житлі, а саме у житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Скаржник не зазначила в апеляційній скарзі, на якій саме визначеній законом чи договором підставі вона набула будь-яке речове право на цей житловий будинок, що належав і належить на праві приватної власності особам, які не являються членами її сім'ї та які ніколи не надавали їй дозволу на вселення у вказаний будинок.
ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 ніколи не були власниками спірного майна, скаржник не надала належних та допустимих доказів, що між ними і власником було укладено угоду про створення спільної власності на житловий будинок і саме з цією метою вони своєю працею та коштами брали участь у спорудженні нового будинку.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Гарда А.О. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Наголошував на тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у спірному будинку, реконструювали його, збільшивши його площу. ОСОБА_3 не знав про оскаржувану ухвалу. Матеріали відновленого судового провадження не містять ні заяв відповідача, ні мирової угоди, що б дало можливість підтвердити необізнаність останнього з пред'явленим до нього позовом. Проте ОСОБА_3 загинув при виконанні військового обов'язку і ці обставини не можна з'ясувати.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Крамар О.П. в судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників скаржника та позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно положень частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
За пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Аналіз змісту статей 352, 362 ЦПК України свідчить, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб, а для перегляду справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такої особи підлягає встановленню чи порушені оскарженим судовим рішенням права чи інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу (правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 604/835/15-ц та Верховного Суду в постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012).
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому слід урахувати, що під судовим рішенням, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права або обов'язки особи слід розуміти рішення, яким на цю особу покладається певний обов'язок (наприклад сплатити кошти, передати майно, виконати певні дії, утриматися від вчинення дій тощо), або внаслідок ухвалення якого припиняються майнові чи немайнові права особи, або змінюється їх обсяг.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 200/6831/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц та від 12 січня 2022 року у справі № 761/41876/18.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, яка переглядається, ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року було відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 376/2272/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, до справи долучені документи і відновлений текст процесуального документу - ухвали Сквирського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року.
Серед долучених судом документів відсутня копія позовної заяви та мирової угоди сторін, тому предмет спору можна визначити лише за оскаржуваною ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року.
ОСОБА_2 пред'явила свій позов у суді до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування.
Із наявних у справі доказів вбачається і це не оспорюється сторонами скаржника та позивача, що спірний будинок на час постановлення оскаржуваної ухвали належав на праві власності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свою чергу ОСОБА_4 за життя склала заповіт на ім'я позивача ОСОБА_2 .
Отже, відповідач ОСОБА_3 не мав права власності чи іншого речового права на спірний будинок. Відповідно такого права не мала і скаржник ОСОБА_6 .
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуваним судовим рішенням права ОСОБА_6 не були порушені, а тому вона не має права на оскарження ухвали суду про затвердження мирової угоди.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц вказано, що: «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Таким чином, якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю, а відповідне судове рішення не переглядається по суті.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року про затвердження мирової угоди з підстав, визначених у пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки при постановлені зазначеної ухвали судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звернулась із апеляційною скаргою на це судове рішення.
У випадку закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, мають право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу за рахунок такого учасника справи (особи, яка не брала участі у справі) (див., зокрема постанови Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 216/3614/21, від 05 червня 2024 року у справі № 711/9608/15-ц, від 23 липня 2024 року у справі № 711/5370/21, від 20 серпня 2025 року у справі № 338/1297/22).
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та на підтвердження понесення відповідних судових долучив до матеріалів справи: договір надання правничої допомоги від 08 жовтня 2025 року, укладений між адвокатом Крамарем О.П. та ОСОБА_2 ; ордер на надання правничої допомоги від 09 жовтня 2025 року серії АІ № 2019701; акт приймання-передачі виконаної роботи № 01 від 03 квітня 2026 року до договору; квитанцію про отримання коштів від 03 квітня 2026 року.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правову допомогу у цій справі, колегія суддів, керуючись вимогами статей 133, 137, 141 ЦПК України та виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, врахувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який наведений у акті приймання-передачі виконаної роботи та який був фактично наданий позивачу у зв'язку з апеляційним оскарженням ухвали суду першої інстанції та відновленням втраченого судового провадження,дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушує права позивача на компенсацію коштів, які вона була змушена затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Керуючись статтями 352, 362, 367, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній