Справа № 753/9389/25 Головуючий у суді І інстанції Каліушко Ф.А.
Провадження № 22-ц/824/5156/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
08 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
У травні 2025 року адвокат Гордійчук Ю.В., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт проживання заявниці та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі з березня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з березня 2022 року після фактичного припинення шлюбних відносин зі своїм чоловіком - ОСОБА_3 , разом зі своїми дітьми від цього шлюбу: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу зі своїм братом - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року у справі № 753/13274/22. Цим же рішенням встановлено, що заявниця з березня 2022 року з чоловіком - ОСОБА_3 спільно не проживала.
Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 померли ще у 2016 році. Будь-які інші родичі у сім'ї відсутні та за вказаною адресою не проживали і не проживають.
ОСОБА_2 був мобілізований та з 09 серпня 2023 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час виконання обов'язків військової служби в районі ведення бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув.
Згідно з витягом із протоколу військо-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 19 грудня 2024 року № 8968 причина смерті ОСОБА_2 пов'язана із захистом Батьківщини.
Заявниця вказувала, що впродовж спільного проживання і по день смерті ОСОБА_2 проживала з ним однією сім'єю, вони спільно виховували її дітей, піклувалися про них, спільно займалися побутом, спільно проводили дозвілля, святкували дні народження, що підтверджується також скріншотами особистого електронного листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , роздруківками історії операцій з мобільного застосунку «Приват24», квитанціями з мобільного застосунку «Монобанк» про перекази грошових коштів, а також показаннями свідків.
Встановлення факту її проживання з ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, має юридичне значення, як підстава для отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт її проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, разом з ОСОБА_2 , зокрема щодо ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між ними взаємних прав та обов'язків, та інших доказів, які б вказували на наявність встановлених між ними відносин, притаманних сім'ї. Усі додані до заяви докази свідчать про їх відносини як брати та сестри, проте не доводять їх проживання однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою, відтак не породжують для заявниці юридичних наслідків, тобто не призводить до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, у зв'язку із чим заява не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Левчишина О.В. в інтересах заявниці звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не мала на меті звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання зі своїм рідним братом - ОСОБА_2 однією сім'єю без укладення шлюбу, адже таке не тільки не відповідало вимозі заявниці, а й протирічило закону, зокрема частині другій статті 26 СК України.
Звертаючись до суду, заявниця мала на меті документально підтвердити факт спільного проживання сім'єю у складі ОСОБА_1 , її двох неповнолітніх дітей та брата ОСОБА_2 для підтвердження наявності у неї певного соціально-правового статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця.
ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_5 ) після розірвання шлюбу, що сталося у січні 2023 року, повернулася разом із дітьми жити до квартири старшого брата за місцем її реєстрації у АДРЕСА_1 . Інших родичів ані в ОСОБА_1 , ані у ОСОБА_2 немає.
Брат та сестра з дітьми об'єдналися заради спільного виживання в умовах війни та нестабільності у державі. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пов'язував кровний зв'язок, а також спільний побут, бюджет, спільні витрати та придбання. Тобто вони проживали однією сім'єю, до складу якої входили ОСОБА_1 з дітьми та її рідний брат - ОСОБА_2 . При цьому вони не перебували у відносинах, притаманних подружжю, тобто в інтимних стосунках.
З метою отримання передбаченої законом допомоги ОСОБА_1 звернулася до Управління соціальної та ветеранської підтримки Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, яка відмовила, посилаючись на те, що відсутні документи на підтвердження належності ОСОБА_1 до членів сім'ї ОСОБА_2 .
Зазначене змусило заявницю звернутися до суду задля підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю. Від встановлення цього юридичного факту залежить виникнення особистих та майнових прав заявниці і законом, як зазначено у частині третій статті 315 ЦПК України, не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із братом ОСОБА_2 судом першої інстанції було встановлено при розгляді справи. Однак щодо цього у своєму рішенні суд зазначив, що усі додані до заяви докази свідчать про їх відносини як брати та сестри. Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що повнолітній брат та сестра із власними дітьми не можуть складати сім'ю.
Відзив на апеляційну скаргу від ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду апеляційної інстанції не надійшов.
В судовому засіданні представник заявниці - адвокат Левчишина О.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Заінтересована особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомляла, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка її представника у справі відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника заявниці, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно з актом службового розслідування від 03 квітня 2024 року смерть ОСОБА_2 настала під час виконання бойового завдання з утримання бойової позиції в зоні бойових дій та пов'язана із захистом Батьківщини, що підтверджено: довідкою про причину смерті від 27 березня 2024 року № 276с/731ДОН; копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ; лікарським свідоцтвом про смерть; витягом з протоколу військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Із витягу з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що остання реєстрація місця проживання ОСОБА_2 значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту проживання заявниці однією сім'єю з її братом, який загинув при виконанні обов'язків військової служби.
Заявниця вважала, що встановлення цього факту має юридичне значення, оскільки слугує підставою для отримання нею одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця - брата на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) і саме для отримання цієї виплати їй необхідно було встановити факт проживання однією сім'єю із військовослужбовцем.
Дійсно, Закон № 2011-ХІІ передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.
Також стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ визначає коло осіб, які мають право на такі виплати.
Отже, для встановлення того, що факт проживання однією сім'єю з військовослужбовцем ОСОБА_2 має юридичне значення для ОСОБА_1 , суд мав встановити, чи входить вона до кола осіб, які мають право на отримання грошової допомоги на підставі статті 16 Закону № 2011-ХІІ.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ, яка визначала коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, була внесена до змісту Закону у 2012 році і мала декілька редакцій.
Перша редакція визначала право на отримання одноразової грошової допомоги, в тому числі і членами сім'ї, які визначались відповідно до Сімейного Кодексу України.
На виконання вимог Закону № 2011-ХІІ у 2013 році постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 був затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначав механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - Порядок № 975 у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_2 ).
Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Також пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Проте, станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме на 22 березня 2024 року стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ мала вже іншу редакцію, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Таким чином, при вирішення даної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд виходить з тієї редакції статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, яка діяла на день смерті ОСОБА_2 .
Тобто Законом № 2011-ХІІ на час смерті ОСОБА_2 було визначено що право на отримання допомоги мають лише 4 категорії осіб, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
При цьому та обставина, що до Порядку № 975 не були внесені зміни станом на 22 березня 2024 року відповідно до вимог Закону № 2011-ХІІ не має правового значення, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом і не може суперечити Закону.
Крім того, зміни, які були внесені Законом № 3515-ІХ від 09 грудня 2023 року до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ і які передбачали право на отримання одноразової грошової допомоги також жінки (чоловіка), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної, набрали чинності лише з 29 березня 2024 року, а отже виниклі правовідносини теж не регулюють.
ОСОБА_1 у своїй заяві просила встановити факт її проживання та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі з березня 2022 року до 22 березня 2024 року.
Водночас, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що виходячи із змісту поданої заяви їй необхідно було встановити не факт проживання із ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі, а встановити факт проживання однією сім'єю, як брата і сестри відповідно до вимог Сімейного кодексу України.
Однак, ні факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, ні факт проживання однією сім'єю відповідно до вимог СК України не має юридичного значення для заявниці, оскільки на час смерті ОСОБА_2 стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ не передбачала права на отримання одноразової грошової допомоги ані членами сім'ї, які визначаються відповідно до СК України, ані особами, які проживали із загиблим без реєстрації шлюбу.
Тобто встановлення вказаних фактів не мають юридичного значення, оскільки на їх підставі в ОСОБА_1 не виникнуть майнові права на отримання одноразової грошової допомоги після смерті її брата - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що встановлення факту проживання однією сім'єю заявниці із ОСОБА_2 не породжує для неї юридичних наслідків, тобто не призводить до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, а тому цей факт не підлягає встановленню в судовому порядку.
Суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства всебічно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив справу відповідно до закону.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року - без змін.
Відповідно до вимог частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 квітня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній