№ 11-кп/824/1810/2026 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
18 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні№12024010000000109 від 11.06.2024 року, -
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Армянськ АР Крим, українки, громадянки України, раніше не судимої, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади та місцевого самоврядування, на строк 12 (дванадцять) років, з конфіскацією майна, яке належить їй на праві приватної власності. Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Судом визнано доведеним, що у невстановлений досудовим розслідуванням точні дату та час, але не пізніше жовтня 2023 року громадянка України ОСОБА_8 , усвідомлюючи здійснення відкритої збройної агресії російською федерацією на території України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, переслідуючи свої особисті інтереси, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, умисно, добровільно, зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, а саме посаду «керівник апарату адміністрації міста Красноперекопськ».
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_8 з наступних підстав.
Так, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2024 року у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування. Встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 , а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_8 . Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономної Республіки Крим та місті Севастополі ОСОБА_9 від 28.02.2024 року, підозрювану ОСОБА_8 оголошено у розшук.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року скасувати, кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обгрнутування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що обвинувачена вимушено залишилася на тимчасово окупованій території АР Крим, а зайняття нею відповідної посади не може свідчити про вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім того, захисник вважає, що ОСОБА_8 не було належним чином повідомлено про розгляд кримінального провадження відносно неї, як і про здійснення досудового розслідування кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції; захисника, який підтримав апеляційну скаргу; провівши судові дебати; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводиапеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах.
Суд у вироку дав детальну оцінку наявним в матеріалах кримінального провадження доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття:
- протоколу огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 27.12.2023 року з додатками, відповідно до якого в ході огляду через браузер «Google Chrome» виявлено сторінку, при переході на яку виявлено відомості, які мають значення для кримінального провадження. А саме: « ОСОБА_10 , руководитель аппарата администрации города Красноперекопска»; «№ 159-р от 22 сентября 2020 г. "О распределении функциональных обязанностей между главой администрации, первым заместителем главы администрации, заместителями главы администрации, руководителем аппарата администрации города Красноперекопска Республики Крым"», де на ст. 6 прописані повноваження керівника апарату адміністрації міста Красноперекопськ; «ГРАФИК приема граждан руководством Администрации города Красноперекопска на декабрь 2023 года»; «Структура ОМС».(т. 1 а.п. 203-228); висновку експерта № 1052/24-35 від 13.02.2024 року, відповідно до якого у фотознімку у файлі та у фотознімку в особовій картці Державної міграційної служби України на ім'я ОСОБА_8 , 23.02.1990, наданому в якості порівняльного зразку зовнішності ОСОБА_8 зображена одна і та сама ж особа (т. І а.п. 234-239); повідомленні про підозру від 22.02.2024 року ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 111-1 КК України (том ІІ а.п. 15-20); постанові від 28.02.2024 року про оголошення в розшук підозрюваного, відповідно до якої ОСОБА_8 було оголошено у розшук (том ІІ а.п. 27); відповіді заступника керівника Офісу Президента України № 43-01/407 від 13.03.2024 року, відповідно до якої, матеріали щодо припинення громадянства України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з поданою нею заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходило (том ІІ а.п. 31); постанові від 16.05.2024 року відповідно до якої ОСОБА_8 було оголошено у міжнародний розшук (том ІІ а.п. 34-37); ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2024 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України ОСОБА_8 (том ІІ а.п. 44-49), іншим письмовим доказам, а також процесуальним документам щодо руху кримінального провадження.
На переконання колегії суддів винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, доведена в повній мірі за критерієм «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЧ у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року) і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є неспроможними.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Диспозицією ч. 5 ст. 111-1 КК України, серед іншого, встановлена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Окупаційна адміністрація Російської Федерації - це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення тимчасово окупована територія України.
У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суди у цьому кримінальному провадженні не встановили.
Організаційно-розпорядчі обов'язки це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Так, апеляційний суд уважає, що дослідивши надані стороною обвинувачення належні та допустимі докази, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у тому, що вона, опинившись в окупації внаслідок захоплення незаконним способом території Автономної Республіки Крим, будучи громадянкою України, умисно, добровільно, зайняла посаду керівника апарату адміністрації міста Красноперекопськ, тобто виконувала організаційно-розпорядчі функції на допомогу окупаційній адміністрації у реалізації її повноважень.
З огляду на це апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції у частині доведеності винуватості ОСОБА_8 за ч.5 ст.111-1 КК України, а доводи захисту про те, що фактично ОСОБА_8 опинилась у вимушеній ситуації, що є підставою для закриття кримінального провадження за відсутністю в її діях складу інкримінованого злочину є безпідставними.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_8 не проінформована про кримінальне провадження щодо неї, а тому обмежена в реалізації своїх прав, чим порушено її право на вільний вибір захисника
Так, відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
За статтею 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального досудового розслідування у зв'язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу обвинуваченого для обміну як військовополоненого публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику.
Отже, наведені вище положення закону містять вимоги щодо повідомлення осіб, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, про здійснення щодо них спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
Як убачається з матеріалів провадження, розгляд кримінального провадження судом за відсутності обвинуваченої ОСОБА_8 здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2024 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.
Стороною обвинувачення під час досудового розслідування вжито заходів для повідомлення ОСОБА_8 про здійснюване щодо неї кримінальне провадження, шляхом публікування повідомлень на офіційному сайті Генеральної прокуратури та в газеті «Урядовий кур'єр», та направлення всіх документів її захисникам.
Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно до вимог с т. ст. 111, 133, 135, 278 КПК України в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора неодноразово, опубліковувались виклики ОСОБА_8 до суду, крім того у кримінальному провадженні було залучено захисника, який здійснював представництво обвинуваченої під час досудового розслідування та судового розгляду.
Таким чином, з огляду на викладене вище, як органом досудового розслідування, так і судом першої інстанції були виконані вимоги КПК України щодо повідомлення ОСОБА_8 про здійснення щодо неї спеціального досудового розслідування, про підозру та про дату, час і місце розгляду справи відносно неї судом. При цьому, виконання наведених вимог закону є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування та судового розгляду відносно ОСОБА_8 .
Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24 травня 2007 року у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася би оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.
Отже, підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , як про це вказано апеляційній скарзі, за наслідками апеляційного розгляду не встановлено.
Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засуджену визнано винуватою, та об'єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
На переконання колегії суддів, зважаючи на вимоги кримінального процесуального закону та практику ЄСПЛ, яка вказує на необхідність належної оцінки всіх важливих аргументів сторін і наведення в судовому рішенні достатніх мотивів, вирок суду першої інстанції відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому апеляційна скарга з наведених у ній підстав задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. ст. 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, - без зміни.
Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: _______________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4