Вирок від 09.04.2026 по справі 991/3139/26

Справа № 991/3139/26

Провадження № 1-кп/991/40/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 02.04.2026 у кримінальному провадженні №52024000000000487, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які передбачають кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується особа

1.1. 04 грудня 2020 року ОСОБА_4 набув повноважень депутата Одеської обласної ради VIII скликання, а 04.12.2025 достроково припинив їх.

Стаття 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» відносить депутата обласної ради до депутата місцевої ради. У розумінні пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 протягом 2020-2025 років був особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

1.2. У період з 19.12.2013 по 29.06.2023 ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_6 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 продовжив зазначати ОСОБА_6 у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 та 2024 роки як особу, з якою він спільно проживає та не перебуває у шлюбі. Вказане свідчить про збереження фактичних сімейних відносин та спільного побуту.

1.3. 04 серпня 2023 року ОСОБА_6 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5122786400:01:001:4554 загальною площею 0,0668 га.

1.4. Надалі, 21 січня 2025 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 260,4 кв м, розташований на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

1.5. Водночас, будівництво зазначеного будинку здійснював ОСОБА_4 , який розпочав його не пізніше 12.06.2023 і закінчив його орієнтовно наприкінці грудня 2024 року. До будинку підведено всі необхідні інженерні комунікації (електропостачання, водопостачання, водовідведення), виконано внутрішні та зовнішні оздоблювальні роботи, змонтовано інженерні мережі та обладнання, що забезпечують його функціонування. Проведені ремонтні роботи дозволили привести об'єкт у стан повної готовності до експлуатації, унаслідок чого житловий будинок є повністю придатним для постійного проживання. Таким чином, проведено повний комплекс будівельних і внутрішніх робіт.

Фінансуванням будівництва цього будинку у повному обсязі займався ОСОБА_4 . Вартість будівництва житлового будинку та споруд, розташованих на його території, станом на 31.12.2024 становила 19 459 090 грн.

1.6. Загальна сума видатків ОСОБА_4 та членів його сім'ї у 2023 та 2024 роках склала 29 601 510 грн (6 541 371 грн за 2023 рік + 3 601 049 грн за 2024 рік + 19 459 090 грн - вартість будівництва будинку та споруд у 2023 та 2024 роках). Разом із тим, загальна сума законних доходів ОСОБА_4 та членів його сім'ї у 2023 та 2024 роках склала 18 579 673 грн (7 568 066 грн за 2023 рік + 11 011 607 грн за 2024 рік).

1.8. Таким чином, сума видатків ОСОБА_4 та членів його сім'ї у період з 01.01.2023 по 31.12.2024 перевищує законні доходи на 11 021 837 грн (29 601 510 грн - 18 579 673 грн).

1.9. Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 обвинувачується у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України.

2. Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості

2.1. Угода про визнання винуватості укладена 02.04.2026 між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 . У ній наведено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 із зазначенням статей Закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожними до наведених в обвинувальному акті.

2.2. За змістом угоди ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому в обвинувальному акті кримінального правопорушення.

2.3. При укладенні угоди прокурор врахував:

-ступінь та характер сприяння ОСОБА_4 у проведенні кримінального провадження щодо нього, а саме беззаперечне визнання своєї винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні; наявність наміру сприяти швидкому та об'єктивному судовому розгляду кримінального провадження;

-тяжкість злочину, зокрема належність кримінального правопорушення до тяжкого;

-наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого та об'єктивного досудового розслідування та судового провадження, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення;

-наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень обвинуваченим.

2.4. Сторони дійшли згоди про добровільне перерахування ОСОБА_4 протягом 60 днів після затвердження вироком Вищого антикорупційного суду цієї угоди на користь Збройних сил України коштів у сумі 2 000 000 грн на рахунок Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим».

Також, відповідно до умов угоди протягом 7 місяців від дати набуття законної сили рішенням суду про затвердження угоди, обвинувачений зобов'язується забезпечити внесення до державного бюджету шляхом перерахування грошових коштів, еквівалентних предмету інкримінованого правопорушення, в сумі 11 021 837 (одинадцять мільйонів двадцять одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн на казначейський рахунок за надходженнями до загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21080600 «Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації».

2.5. Сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368-5 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на 2 роки.

Сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування основного покарання у вигляді 5 років з випробуванням.

Ураховуючи викладене, сторони за погодженням пропонують суду визначити тривалість іспитового строку в 1 рік та покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3. Позиції учасників судового провадження

3.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства і просив затвердити її. Підтвердив добровільність укладання угоди сторонами. Наголосив, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинуваченого.

3.2. Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що усвідомлює суть висунутого йому обвинувачення, визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не заперечує фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості. Підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов'язань є реальним. Зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, яке йому буде призначено у випадку затвердження угоди, погоджується на призначення такого покарання, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання. Підтвердив добровільність і можливість перерахування грошових коштів у розмірі 2 000 000 грн на Збройні Сили України та перерахування грошових коштів у сумі 11 021 837 грн до державного бюджету, еквівалентних предмету інкримінованого правопорушення.

Обвинувачений також підтвердив, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Підтвердив розуміння наслідків укладення та затвердження угоди, визначених у ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Просив Суд затвердити угоду про визнання винуватості.

3.3. Захисник ОСОБА_5 підтримала угоду про визнання винуватості, наголосила на тому, що її укладення є добровільним актом усіх сторін. Укладена угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам КПК України. Підтвердила, що залучена до процесу укладання угоди з моменту ініціювання, та пояснила обвинуваченому істотні умови угоди та наслідки її укладання. Правову кваліфікацію дій обвинуваченого вважає вірною, скарги на дії детективів НАБУ і прокурорів САП в обвинуваченого та в неї відсутні.

4. Мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства і ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити, що укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства і відсутні підстави для відмови в її затвердженні.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, його захисника, Суд дійшов таких висновків.

4.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України

4.1.1. Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано) (п. 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України).

Санкція ч. 1 ст. 368-5 КК України, інкримінованої ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Зазначене кримінальне правопорушення згідно з приписами ст. 12 КК України належить до тяжкого злочину. Відповідно до примітки до ст. 45 КК України цей злочин вважається корупційним кримінальним правопорушенням.

4.1.2. Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов'язковою та забезпечується з моменту ініціювання угоди. Суд встановив, що угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 складена та підписана 02.04.2026 у присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 , про що свідчить її підпис. У судовому засіданні сторони підтвердили участь захисника із моменту ініціювання угоди.

4.1.3. Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Суд встановив, що подана на розгляд угода відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини. Вона містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.

Суд дослідив матеріали кримінального провадження і встановив, що правова кваліфікація діяння обвинуваченого є правильною. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій обвинуваченого, викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах закону про кримінальну відповідальність.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та які викладені в угоді та обвинувальному акті. У присутності захисника визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину. Обвинувачений і захисник у судовому засіданні погодилися з кваліфікацією дій, зазначеною в обвинувальному акті і угоді.

4.1.4. В угоді зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження та невідворотного призначення покарання ОСОБА_4 .

4.1.5. Згідно з абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, кримінальним правопорушенням, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , шкоди (збитків) не завдано.

4.1.6. Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 470 КПК України у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, - за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов'язки) або його першим заступником чи заступником. Угода, що є предметом розгляду, погоджена заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_7 .

Відтак, невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України Суд не встановив.

4.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

4.2.1. Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства.

4.2.2. Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства в цілому. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для окремої людини в цьому суспільстві.

У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених ст. 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

4.2.3. Відповідно до змісту угоди суспільний інтерес в її укладенні сторони вбачали, зокрема у (1) забезпеченні швидкого судового розгляду, (2) повному, своєчасному та невідворотному призначенні покарання ОСОБА_4 та 3) в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так й іншими особами. Суд визнає ці критерії такими, що відповідають інтересам суспільства. Адже передусім йдеться про ефективність правосуддя у цій сфері та протидії корупції. Незаконне збагачення як латентний злочин зазвичай супроводжується складністю доказування походження активів. У таких умовах завершення кримінального провадження через повний змагальний процес може бути тривалим. Укладення угоди дозволяє сторонам гарантовано отримати результат - визнання вини, призначення покарання та правові наслідки для особи, що вже саме по собі становить публічну цінність.

Держава зацікавлена у раціональному використанні ресурсів судової системи. Завершення складних антикорупційних проваджень через угоди дозволяє спрямувати ресурси на інші справи, не жертвуючи при цьому якістю правосуддя, якщо угода є обґрунтованою та справедливою.

Окремо варто підкреслити превентивний і сигналізуючий ефект. Укладення угоди з чіткими негативними наслідками для обвинуваченого демонструє невідворотність відповідальності навіть у складних для доказування категоріях справ, а також має стримуючий ефект для обвинуваченого та інших осіб в подальшому.

4.2.4. Суд також враховує добровільне перерахування обвинуваченим на користь Збройних Сил України коштів у сумі 2 000 000 грн, що в умовах повномасштабної військової агресії проти України є надважливим.

Крім цього, Суд бере до уваги, що обвинувачений зобов'язується перерахувати грошові кошти, еквіваленті предмету інкримінованого кримінального правопорушення, у сумі 11 021 837 грн до державного бюджету. Ця сума становить різницю між законними доходами обвинуваченого у період 2023 і 2024 року (18 579 673 грн) та видатками за цей період, пов'язаними, у тому числі, з придбанням активу (будівництво житлового будинку і прибудинкових споруд) (29 601 510 грн). Таким чином, суспільний інтерес забезпечується шляхом покладення на обвинуваченого обов'язку вжити необхідні заходи для повернення незаконно набутого майна у державну власність.

Обов'язок сплатити до державного бюджету суму незаконного збагачення в межах угоди про визнання винуватості можливо визначити як самостійний публічно-правовий інструмент відновлення справедливості та нейтралізації злочинного результату. Фактично тут йдеться про повернення державі активів, набуття яких не має легального підґрунтя. Таким чином, відбувається відновлення майнового балансу у публічній сфері. Цей обов'язок має ознаки публічно-правової компенсації, спрямованої на усунення наслідків порушення антикорупційних обмежень. Якщо кримінальне покарання виконує каральну та превентивну функції, то сплата суми незаконного збагачення усуває сам матеріальний результат правопорушення, позбавляючи його сенсу.

Обов'язок сплатити до державного бюджету суму незаконного збагачення, передбачений угодою про визнання винуватості, виступає погодженим сторонами та затвердженим судом заходом, спрямованим на повну економічну нейтралізацію наслідків кримінального правопорушення, відновлення майнового балансу у публічній сфері та забезпечення суспільного інтересу у недопущенні збереження незаконно набутого активу у власності особи. Зазначений обов'язок не є видом покарання, не ототожнюється зі спеціальною конфіскацією та не підміняє її, оскільки у відповідному кримінально-правовому складі конфіскація майна не передбачена, а спеціальна конфіскація сторонами не застосовується. Водночас він виступає самостійним узгодженим інструментом усунення неправомірно набутого майнового результату, погодженим сторонами у межах укладення угоди.

Такий підхід забезпечує досягнення суспільного інтересу через фактичне позбавлення особи економічних переваг, здобутих унаслідок правопорушення, гарантує відновлення справедливості та запобігає збереженню незаконно набутих активів у розпорядженні обвинуваченого, не виходячи при цьому за межі санкції відповідної статті кримінального закону.

4.2.5. У випадку постановлення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладання якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, у тому числі допиті свідків, відсутня. Обвинувачений не заперечує ні фактичних обставин кримінального правопорушення, ні їх юридичну оцінку. З юридичною оцінкою діянь також погоджується захисник.

4.2.6. Укладення і затвердження угоди при дотриманні встановлених законом умов має наслідком скорочення часу судового розгляду справи, економію державних ресурсів і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, в яких вивільнюється час і ресурс на виконання своїх завдань і функцій.

4.2.7. Затвердження угоди забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення та його виправлення. На переконання Суду, тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину, особа винного, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення та сприяння розслідуванню та судового розгляду вказують на його бажання виправитись. Крім того, це сприятиме (1) формуванню в обвинуваченого та інших членів суспільства антикримінальної правосвідомості та (2) усвідомленню невідворотності покарання за вчинені правопорушення. Обвинувачений та інші особи (на його прикладі) мають можливість оцінити негативні наслідки вчинення кримінальних правопорушень та відмовитись від їх вчинення у майбутньому.

З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості та встановлених фактичних обставин було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження.

4.2.8. Важливим концептом відповідності умов угоди суспільним інтересам у розрізі притягнення особи до кримінального відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, є подальша неможливість такої особи перебувати на посадах, пов'язаних із виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування. Криміналізація незаконного збагачення і невідворотність покарання за відповідні дії має на меті підвищити довіру громадськості до публічних органів та інституцій.

Покарання у виді заборони обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, погоджене в межах угоди про визнання винуватості, має значно ширше значення, ніж суто індивідуальна санкція. Його доцільно розглядати як інструмент забезпечення суспільного інтересу, особливо у справах, пов'язаних із корупційними та службовими правопорушеннями.

Передусім, таке покарання виконує превентивну функцію, безпосередньо спрямовану на усунення ризику повторного вчинення правопорушення. Якщо особа використовувала службове становище як інструмент злочину, позбавлення її можливості надалі обіймати відповідні посади фактично ліквідує структурні умови для повторних злочинів. У цьому контексті суспільний інтерес проявляється як інтерес у гарантуванні безпеки публічної служби та недопущенні повторного неправомірного використання можливостей посади або становища.

Крім того, заборона обіймати посади має виразний антикорупційний ефект, вона сигналізує про нетерпимість держави до зловживань у публічній сфері. Укладення угоди про визнання винуватості, яка включає таку санкцію, дозволяє досягти балансу між процесуальною економією та необхідністю забезпечення реальної відповідальності. Суспільство отримує не лише швидке завершення провадження, а й відчутний запобіжник щодо майбутніх правопорушень.

Важливим є й аспект відновлення довіри до державних інституцій. У ситуаціях, коли особа, причетна до злочину, залишається у сфері публічного управління, це підриває легітимність влади. Натомість узгоджене покарання у вигляді «професійної дискваліфікації» демонструє, що держава реагує не формально, а змістовно, захищаючи публічний інтерес.

Також варто підкреслити, що така санкція є менш репресивною, але більш функціональною, ніж, наприклад, тривале позбавлення волі у певних категоріях справ. Вона дозволяє уникнути надмірної криміналізації, зберігаючи при цьому ефективність покарання через його цільовий характер. У межах угоди це особливо важливо, адже дозволяє сторонам досягти результату, який одночасно відповідає і приватним інтересам сторін, і публічним інтересам правосуддя.

Отже, покарання у виді заборони обіймати посади в угодах про визнання винуватості слід розглядати як елемент реалізації суспільного інтересу, що поєднує превенцію, відновлення довіри до інституцій та ефективність кримінального провадження.

4.2.9. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 суспільному інтересу.

4.3. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

4.3.1. Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін. Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, Суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Вони також не є обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

4.3.2. При розгляді та затвердженні угоди про визнання винуватості вироком не вирішуються питання щодо прав, інтересів та майна третіх осіб. Дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених детективом або прокурором (обвинувальному акті тощо) у цьому чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 91, 92, 277, 291 КПК України.

4.3.3. З огляду на це, Суд не оцінює дії ОСОБА_6 , яка згадується в цьому вироку, в рамках цього кримінального провадження та не висловлює думку про її винуватість/невинуватість.

4.4. Щодо добровільності укладення угоди

4.4.1. Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, мають спричинити відмову у її затвердженні судом.

4.4.2. Обвинувачений ОСОБА_4 , а також його захисник у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи впливу будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, зі сторони прокурора. Жодних скарг на дії, рішення чи бездіяльність детективів та прокурорів під час досудового розслідування, а також «претензій» до захисника в процесі здійснення захисту, обвинувачений не має. Захисник підтвердила, що весь процес досудового розслідування за участю підзахисного, в тому числі після ініціювання укладення угоди, відбувався відповідно до положень чинного законодавства, з дотриманням його процесуальних прав.

4.4.3. Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні також підтвердив добровільність та можливість перерахувати на користь ЗСУ 2 000 000 грн та до державного бюджету 11 021 837 грн. Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення зі сторони обвинувачення.

4.4.4. З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладання угоди сторонами під будь-яким впливом, Суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.

4.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань

4.5.1. Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов'язує Суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.

4.5.2. За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язався повністю та беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та повідомити прокурора і суд про виконання умов угоди. У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, надав відповідні показання щодо себе, визнав свою винуватість та щиро розкаявся. Тобто в цій частині умови угоди обвинуваченим вже виконані.

4.5.3. Також обвинувачений підтвердив можливість перерахування грошових коштів у сумі 2 000 000 грн на ЗСУ протягом 60 днів після затвердження угоди та 11 021 837 грн до державного бюджету після 7 місяців від дати набуття рішенням законної сили.

4.5.4. Суд дійшов висновку про можливість виконання взятих обвинуваченим на себе за угодою зобов'язань. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов?язань не встановлено.

4.6. Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання

4.6.1. За приписами ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості). Відтак, Суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

4.6.2. Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

4.6.3. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Санкція ч. 1 ст. 368-5 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення, яка є незмінною в частині санкції на момент розгляду) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368-5 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м'якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

4.6.4. За змістом угоди про визнання винуватості сторони погодили покарання у виді позбавлення волі на 5 років з позбавленням права обіи?мати посади, пов'язанні з виконанням функціи? держави або місцевого самоврядування, строком на 2 роки.

Ураховуючи можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням.

4.6.5. При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, Суд враховує особу обвинуваченого: раніше не судимий (т.1 а.с.45 зв.), на наркологічному обліку не перебуває (т.1 а.с.42), має постійне місце проживання, має сталі соціальні зв'язки, має на утриманні 3 дітей (2012, 2015, 2024 року народження) та фінансово підтримує матір, яка є особою похилого віку. Суд також враховує обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

На наявність щирого каяття ОСОБА_4 щодо вчиненого ним кримінального правопорушення вказують, зокрема: (1) беззастережне визнання своєї вини в судовому засіданні; (2) надання ним відповідей на всі запитання суду щодо обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення: (3) негативне ставлення обвинуваченого щодо вчинення кримінального правопорушення; (4) бажання виправити свою поведінку; (5) готовність понести покарання, обумовлене в угоді.

4.6.6. Відтак, Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченого, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.

4.6.7. Суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом (ч. 3 ст.75 КК України).

З огляду на встановлені обставини Суд дійшов висновку про необхідність встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 1 рік із покладенням таких обов'язків:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

5. Висновки суду

З урахуванням зазначених обставин Суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального законодавства.

Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України. Тому Суд дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

6. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди

6.1. Цивільний позов

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

6.2. Процесуальні витрати

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 5 348,4 грн, а саме:

- за проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи від 26.11.2025 № СЕ 19/116-25/26995-КТ - 2 674,2 грн (т.1 а.с.73);

- за проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи від 24.11.2025 № СЕ 19/116-25/26993-КТ- 2 674,2 грн (т.1 а.с.84).

Сторони просили стягнути процесуальні витрати з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Документально підтверджені відомості про інші понесені процесуальні витрати сторонами у матеріалах кримінального провадження відсутні.

6.3. Винагорода викривачу

Викривач у цьому кримінальному провадженні відсутній.

6.4. Спеціальна конфіскація

Підстави для спеціальної конфіскації відсутні.

6.5. Заходи забезпечення кримінального провадження

6.5.1. Запобіжний захід

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 в цьому кримінальному провадженні не обирався.

6.5.2. Арешт майна

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2025 у справі №991/10482/25 накладено арешт на майно, яке вилучено 08.10.2025 у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 під час обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на:

- мобільний телефон Apple Iphone, сірого кольору (вилучений у ОСОБА_4 );

- мобільний телефон Apple Iphone, сірого кольору (вилучений у ОСОБА_6 );

- ноутбук Apple Macbook Pro, серійний номер С02DV9W7Q05F;

- ноутбук Apple Macbook Рго, серійний номер C02VW21T (решта номеру фізично пошкоджена);

- договір купівлі-продажу мотоциклу Vespa від 26.02.2025 між ТОВ «Мотофокс» та ОСОБА_8 на 3 арк., акт приймання - передачі до договору на 1 арк.;

- договір купівлі-продажу транспортного засобу Range Rover Sport від 14.11.2024 на 9 арк., акт прийому-передачі на 1арк., видаткова накладна № 115 від 26.02.2025 на 1 арк.;

- комерційна пропозиція ТОВ «Кліматспецсервіс» стосовно адреси: АДРЕСА_7 на 5 арк.;

- договір підряду № 555 від 10.04.2024 за об?єктом АДРЕСА_6 на 6 арк.;

- рахунок на паркетну дошку від 18.03.2024 на ОСОБА_9 , адреса доставки - АДРЕСА_6 на 1арк.;

-комерційна пропозиція terrasa.com.ua стосовно об?єкта в Сосновому Берегу на 1 арк.;

- договір купівлі-продажу меблів від 06.08.2024 на 4 арк. та чек до нього на 2 арк.;

- рахунок від 18.03.24 на паркетну дошку АДРЕСА_6 на 1 арк. на ОСОБА_12 ;

- рахунок від 17.02.24 на матеріали, АДРЕСА_6 на ОСОБА_12 на 1 арк.;

- рахунок від 01.07.24 на матеріали, АДРЕСА_6 на ОСОБА_19 НОМЕР_1 на 1 арк.;

- комерційна пропозиція ТОВ «Кліматспецсервіс» на об?єкт: АДРЕСА_6 від 28.03.24 на 2 арк.;

- документи щодо надання електронних комунікаційних послуг: заява про приєднання від 19.09.24 на ОСОБА_14 , АДРЕСА_6, замовлення на підключення від 19.09.24, фіскальний чек разом на 3 арк.;

- блокнотний аркуш паперу зі штампом м-н « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_15 на 1 арк. з рукописним текстом «ОСОБА_18 принята сумма 106 363 грн. 22.05.2024»;

- проект двоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 на 26 арк.;

- конверт, в якому знаходиться аркуш паперу з рукописним текстом щодо квартири в ЖК «Граф», купівлі транспортного засобу Mercedes GLE430 AMG та будинку в Сосновому Березі, тощо на 1 арк., в кінці підписаний, як « ОСОБА_16 ».

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2025 року у справі № 991/10480/25 накладено арешт на майно, яке вилучене 08.10.2025 у ОСОБА_14 під час обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:0296 за адресою: АДРЕСА_4 з будівлями та спорудами, а саме на:

- мобільний телефон марки Apple iPhone 14 ProMax IMEI НОМЕР_2 :

- ноутбук «МасВоок Рro» серійний номер FVFZwPANL410.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2025 року у справі № 991/10481/25 накладено арешт на майно, яке вилучене 08.10.2025 у ОСОБА_8 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , а саме на:

- мобільний телефон марки Realme C55, IMEI НОМЕР_3 , серійний номер НОМЕР_4 із флеш-накопичувачем марки Kingston, об?ємом пам?яті 256 GB.

У зв'язку із ухваленням вироку після набранням ним законної сили скасувати арешт, накладений вказаними ухвалами, і повернути майно власникам.

6.5.3. Щодо речових доказів і документів

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази в цьому кримінальному провадженні до суду не подавались.

6.6. Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Керуючись статтями 12, 65-67 КК України, статтями 100, 373-376, 469-475 КПК України, Суд

УХВАЛИВ:

1.Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02.04.2026 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52024000000000487 від 24.09.2024.

1.1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України.

1.2. Призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на 2 роки.

1.3. Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.

1.4. Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

1.5. Покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

1.6. Покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на 2 роки виконується самостійно.

2. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

3. Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений:

3.1. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2025 у справі №991/10482/25 на майно, вилучене 08.10.2025 у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а саме на: