Рівненський апеляційний суд
Іменем України
06 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 564/3689/25
Провадження № 11-кп/4815/388/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника-адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62023080020000062 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року стосовно
ОСОБА_6 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено: за ч. 5 ст. 407 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 408 КК на 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня його затримання, а саме з 12 серпня 2025 року.
Судом продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 днів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 під час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, у військовому званні молодший сержант, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України 14 січня 2023 року не з'явився на військову службу у зв'язку з переведенням із військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 , розташованої в районі здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, що в АДРЕСА_2 , та в період часу з 14.01.2023 по 29.12.2024 (за виключенням періоду з 13.03.2023 по 16.03.2023 у зв'язку із стаціонарним лікуванням) був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану.
Окрім того, ОСОБА_6 під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переслідуючи мету назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України о 15 год 00 хв 11 січня 2025 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 , розташовану в АДРЕСА_3 та з 11 січня 2025 року не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить вказаний вирок змінити та призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання: за ч. 5 ст. 407 КК - 5 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 408 КК - 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В обґрунтування цих вимог він зазначив, що обвинувачений з жовтня 2021 року проходив військову службу за контрактом та неодноразово повідомляв командування про необхідність свого лікування.
ОСОБА_6 визнав себе винним за фактичних обставин, вказаних в обвинувальному акті, наявна обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, а обставин, які обтяжують покарання, місцевим судом не встановлено.
На переконання захисника, місцевий суд не взяв до уваги даних, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні трьох малолітніх дітей та щиро розкаявся.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_5 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
На переконання колегії суддів, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання за інкриміновані йому злочини, не дотримався цих вимог закону належним чином.
Так, за роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанова) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Зокрема, як убачається з оскаржуваного вироку, місцевий суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК, належать до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, місцевим судом було визнано щире каяття та не встановлено.обставин, які обтяжують покарання.
Поряд з цим, колегія суддів ураховує, що за місцем проживання обвинувачений ОСОБА_6 характеризується позитивно, порушень громадського порядку він не допускав, скарг та зауважень стосовно нього за час проживання на території сільської ради не поступало.
Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги повне визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 , осуд ним своєї поведінки, а також доводи скарги щодо стану здоров'я обвинуваченого, який отримав ряд захворювань під час проходження військової служби з 2021 року.
На переконання колегії суддів, сукупність вказаних обставин свідчить про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_6 мінімальної міри покарання, передбаченої санкціями інкримінованих йому злочинів, тобто у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Як передбачено частиною 1 статті 70 КК, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з роз'ясненнями, які містить п. 21 Постанови, суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК.
Отже за цих обставин та на підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом часткового складання покарань, за сукупністю кримінальних правопорушень колегія суддів призначає обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, адже саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково та змінити вказаний вирок в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим:
за ч. 5 ст. 407 КК на 5 (п'ять) років позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 408 КК на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом часткового складання покарань, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) 1 (один) місяць.
В решті вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_6 - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3