Справа № 554/6143/25 Номер провадження 22-ц/814/400/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
01 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі :
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.,
За участю секретаря Дороженка Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 10 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, переданих в якості авансу,
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з останнього заборгованість в розмірі 3500 дол. США та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона домовилася з відповідачем про купівлю квартири та передала йому в якості авансу 3500 дол. США, на що відповідач написав розписку від 15.12.2024.
У вказаній розписці ОСОБА_1 зобов'язався до 28.02.2025 закінчити оформлення договору купівлі-продажу та отримати решту суми.
Договір купівлі-продажу не був укладений у визначений строк, в зв'язку з чим вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення авансу, яка була ним отримана 10.04.2025, про те залишилася без реагування, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх цивільних прав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 10 червня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 3500 доларів США та витрати по сплаті судового збору в сумі 1448,45 грн.
Ухвалюючи рішення, суд встановив факт отримання відповідачем коштів в якості авансу та подальше не укладання між сторонами договору купівлі-продажу, в зв'язку з чим задовольнив позов в повному обсязі.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 10 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. витрат на правову допомогу.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема вказує про відсутність в нього будь-яких зобов'язань перед позивачем щодо повернення коштів, оскільки він не є продавцем квартири, а лише виконував представницькі функції на підставі агентського договору, укладеного з ОСОБА_3 , що виключає його обов'язок по поверненню коштів позивачу як потенційному покупцю квартири.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 грудня 2024 року ОСОБА_1 написав розписку про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 3500 дол. США, у вигляді авансу за квартиру, та до 28.02.2025 мав закінчити оформлення договору купівлі-продажу квартири та отримати від неї решту суми.
Факт отримання коштів відповідач не заперечує.
У визначений сторонами строк договір купівлі-продажу квартири не було укладено, в зв'язку з чим ОСОБА_2 направила 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 вимогу про повернення коштів (авансу), яка залишилась ним без реагування, що стало підставою для звернення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та на підставі наданих доказів, встановив, що передана позивачем відповідачу сума в розмірі 3500 дол. США за своєї правовою природою є авансом, а отже підлягає поверненню, оскільки угода купівлі - продажу квартири не відбулась.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Оскільки договору купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, про що зазначено в розписці відповідачем, то передані позивачем гроші в сумі 3500 дол. США є авансом, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог, виходячи з того, що отримана ОСОБА_1 як майбутнім продавцем сума в 3500 дол. США за своєю природою є авансом, оскільки сторонами не було дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого було передано кошти.
Зазначене узгоджується з усталеною в даних правовідносинах практикою Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року N 461/5297/16-ц (провадження N 61-22017св18).
Доводи апелянта, що він не є власником квартири, а діяв на підставі агентського договору, укладеного з власником квартири ОСОБА_3 , якій і були передані отримані від ОСОБА_2 в якості завдатку кошти, що доводиться відповідною розпискою, відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Так, наданий апелянтом агентський договір не приймається до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки не був поданий відповідачем своєчасно та не досліджувався судом першої інстанції при розгляді справи по суті. При цьому, обставин, які б унеможливили його своєчасну подачу стороною апелянта не наведено та відповідно доказів існування такої обставини колегії суддів не надано.
Крім того, звертає на себе увагу те, що вказаний договір укладений між відповідачем та його матір'ю, а не з сторонньою особою.
При цьому, при складанні самої розписки та при отриманні коштів від ОСОБА_2 , останній не вказував, що квартира перебуває у власності іншої особи, а навпаки, з метою завірити майбутнього покупця в реальності своїх намірів щодо її відчуження, за власною ініціативою встановив часовий термін для закінчення оформлення ним договору купівлі-продажу квартири, що свідчить про його недобросовісну поведінку.
Критично оцінює колегія суддів і долучену до матеріалів справи розписку від 04.02.2025, написану ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_1 3500 дол. США як завдатку від ОСОБА_2 , оскільки складена розписка більш ніж через півтора місяці після отримання коштів відповідачем від позивача, містить передчасну відмову від укладання договору купівлі-продажу, незважаючи на зазначений в попередній розписці строк закінчення оформлення договору купівлі-продажу квартири - 28.02.2025, що на думку колегії суддів є свідченням бажання відповідача уникнути в такий спосіб свого обов'язку по поверненню отриманих від позивача коштів в якості авансу.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, яке ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: О. І. Обідіна Г.Л. Карпушин Л.І. Пилипчук