Справа № 545/5886/25 Номер провадження 11-кп/814/1107/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора представника виправної колонії захисника засудженогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2026 року,
Цією ухвалою щодо ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тячів Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, розлученого, засудженого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року (з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року та постанови Верховного Суду від 04 травня 2023 року) за ч.1 ст.152 КК України на 4 роки позбавлення волі,
суд задовольнив його клопотання та звільнив від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року (з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року та постанови Верховного Суду від 04 травня 2023 року) умовно-достроково на невідбутий строк 05 місяців 21 день.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що засуджений поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
При цьому зазначає, що отримані засудженим заохочення не є достатнім доказом його виправлення.
Звертає увагу, що індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим виконана частково.
Вказує про наявність в матеріалах справи даних щодо високого ризику ймовірної небезпеки засудженого для суспільства.
Вважає, що судом першої інстанції недостатньо враховано тяжкість та специфіку вчиненого засудженим злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування представника виправної колонії про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, пояснення засудженого та його захисника про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Згідно зі ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття ним не менше половини строку покарання, призначеного судом за нетяжкий злочин.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» роз'яснив про необхідність під час розгляду даного питання ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, висновок суду щодо звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання умовно-достроково ґрунтується на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання.
Фактичне відбуття ОСОБА_9 більше половини строку покарання у виді позбавлення волі, що є необхідною умовою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного за нетяжкий злочин, ніким не оспорюється.
Як вбачається з матеріалів справи, під час перебування в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_9 дотримувався обов'язків, встановлених режимом установи, порушень не допускав, стягнень не мав.
У Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)» засуджений також характеризується позитивно, належним чином виконує покладені на нього обов'язки, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, отримав десять заохочень, працює робітником майстерні установи, відповідально ставиться до праці, не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Більше того, засуджений за власною ініціативою якісно виконує додаткові роботи з благоустрою установи, дбайливо ставиться до майна.
Всупереч доводам прокурора, ОСОБА_9 залучений до програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Правова освіта», «Освіта», а також корекційних програм «Керування емоціями» та «Підтримка родинних зв'язків», здобув професійну освіту за спеціальністю «столяр будівельний», бере участь у роботі фізкультурно-спортивної секції, самодіяльних організацій, де проявляє соціально-корисну ініціативу.
Обґрунтовано суд врахував і те, що ОСОБА_9 дотримується правомірних відносин та ввічливого ставлення з персоналом установи, бере активну участь у житті відділення, відвідує виховні заходи, своєю поведінкою подає позитивний приклад іншим засудженим.
На профілактичних обліках в установі засуджений не перебуває, підтримує соціальні зв'язки з рідними, які мають на нього позитивний вплив, не схильний до антисоціальних проявів.
Більше того, після ухвалення оскаржуваної ухвали суду, згідно з рішенням дисциплінарної комісії установи, за виконання покладених обов'язків, додержання правил поведінки, встановлених КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку, а також дотримання трудового розпорядку та вимог безпеки праці, в черговий раз засудженому оголошено подяку.
Звертає увагу колегія суддів і на висновок комісії Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)», яка вважала, що з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення, характеристики під час відбування покарання та психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи, ОСОБА_9 довів своє виправлення.
Твердження прокурора про те, що місцевим судом не враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_9 злочину та його специфіку є непереконливими, оскільки наведені обставини враховані як при ухваленні судом вироку стосовно ОСОБА_9 , так і при вирішенні питання щодо тривалості покарання, після якого можливий розгляд питання щодо умовно-дострокового звільнення.
Враховуючи наведене, висновки суду про те, що ОСОБА_9 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та підлягає звільненню умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі є обґрунтованими, а рішення суду належним чином вмотивоване.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4