Справа № 537/6046/25 Номер провадження 22-ц/814/1065/26Головуючий у 1-й інстанції МАХАНЬКОВ О. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
07 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука від 23 жовтня 2025 року, постановлену суддею Маханьковим О.В., про повернення позову,
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича про визнання протиправним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
23.09.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, у якому просив визнати незаконним наказ про звільнення від 25.09.2024, поновивши його на посаді помічника приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із 25.09.2024 та до дня поновлення на роботі.
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 03.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху,а ухвалою того ж суду від 23.10.2025 - визнано неподаною та повернуто позивачу.
Роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
При постановленні ухвали районний суд керувався положеннями частини третьої статті 185 ЦПК України та виходив із того, що позивачем не усунуто належним чином недоліки, вказані в ухвалі суду від 03.10.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить ухвалу районного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що позовна заява у цій справі містить лише одну вимогу майнового характеру щодо стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ціна позову за яку не зазначається, бо є винятком передбаченим п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», в якій визначені пільги щодо сплати судового збору, зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а інші вимоги позовної заяви мають немайновий характер. Обставини викладеного, виключають підстави вважати, що позивач допусти порушення вимог п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України.
Натомість , вказаний судом недолік, а саме, недотримання вимог п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України виправлено позивачем шляхом визначення суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню у тексті заяви про усунення недоліків. Разом з тим, питання щодо періоду та розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за правилами статті 235 КЗпП України вирішує саме суд, а не позивач, що відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №127/15018/23 від 13.03.2024.
Вважає, що районний суд помилково вказав, як недоліки позовної заяви не надання копій заяви про звільнення, наказу про звільнення, трудової книжки з відміткою про звільнення. Оскільки ч.5 ст.177 ЦПК України передбачений обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а вказані в ухвалі документи хоча і повинні були бути видані позивачу, проте, з незалежних від нього причин, в порушення ст.47 КЗпП, не були видані відповідачем, отже не є наявними у позивача.
Натомість на виконання вказаної норми до позовної заяви було додано всі наявні у позивача докази, зокрема - витяг з електронної трудової книжки, отриманий 21.09.2025, який містить запис про звільнення з посиланням на наказ від 25.09.2024. При цьому відповідно до ст.48 КЗпП облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відповідно до аб.3 ч.1 ст.17 вказаного Закону інформація з державного реєстру застрахованих осіб використовується, зокрема, для виявлення порушень законодавства про працю. Правовий висновок щодо можливості використання таких відомостей також міститься в Постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №300/8132/23.
Також на виконання ухвали про залишення заяви без руху, у заяві про усунення недоліків зазначено, що на усне особисте звернення позивача копія наказу про звільнення йому відповідачем не вручена, а факт звернення до роботодавця з проханням видати наказ про звільнення та факт відмови в його наданні може бути підтверджено показаннями свідків, такий засіб доказування відповідає положенням ст.76 та ч.4 ст.83 ЦПК України, при цьому законодавство не містить імперативної вимоги доведення вказаних фактів саме письмовими доказами, а вибір засобів доказування є правом позивача.
Також вказано причина звернення до суду саме 23.09.2025 через те, що позивач остаточно дізнався про звільнення на підставі указаного витягу з електронної трудової книжки, який було сформовано 21.09.2025.
Просить урахувати, що відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України у заяві про усунення недоліків було заявлене клопотання про витребування наказу про звільнення у відповідача, яке суд залишив поза увагою, тим самим обмеживши право позивача на судовий захист у трудових правовідносинах та на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також повідомляє, що на виконання приписів ч.4 ст.177 ЦПК України позивач подав до суду належні докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, квитанція додана до заяви про усунення недоліків.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
16.02.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване; а 17.02.2026 позивачем подано до суду заперечення на відзив.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.09.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В., у якому просив визнати незаконним наказ про звільнення від 25.09.2024, поновити його на посаді помічника приватного нотаріуса та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із 25.09.2024 та до дня поновлення на роботі./а.с.1-2 т.1/
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 03.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, а саме: у позовній заяві не зазначено ціни позову (в частині вимог позову що підлягає грошовій оцінці); позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 25.09.2024 по дату поновлення на роботі, у прохальній частині позову позивачем не визначена сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню; позивач вказав у позові, що був звільнений 25.09.2024, але не надав копію заяви про звільнення наказ про звільнення, копію трудової книжки з відміткою про звільнення; позивач звернувся до суду з позовом 23.09.2025, тобто майже через рік після свого звільнення; позивачу необхідно вказати чи була йому вручена копія наказу про звільнення, коли була вручена копія наказу про звільнення, та причини звернення до суду з позовом через рік після свого звільнення. Якщо ж зазначений строк пропущений з поважних причин, заявити відповідне клопотання про поновлення пропущеного строку; позивач не подав до суду належних доказів сплати судового збору та не обґрунтував наявність передбачених законом підстав для звільнення від його сплати./а.с.12-14/
07.10.2025 позивач звернувся в суд із заявою про усунення недоліків скарги
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 оскаржуваною ухвалою, суд першої інстанції виходив із того, що ухвала суду про залишення позову без руху не виконана у повністю, а тому наявні підстави для застосування статті 185 ЦПК України.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджуються, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати указані права без будь-яких перепон чи ускладнень.
Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннями статті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 175 ЦПК України визначено, що упозовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 та 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Положення наведеної норми процесуального права щодо повернення заяви застосовуються у тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.
Як убачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , отримавши копію відповідної ухвали суду, не ухилився від виконання вимог, зазначених в ній, та в межах встановленого судом строку надав суду позовну заяв із усунутими недоліками.
Районний суд поверхово оцінив обставини, викладені в такій заяві, без урахування положень статей 13, 175 ЦПК України, якими визначено, що позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Крім того, повертаючи позовну заяву особі, яка її подала з підстав невиконання в повному обсязі вимог ухвали суду від 03.10.2025, районний суд фактично не конкретизував, які саме недоліки позовної заяви із попередньо визначених в ухвалі про залишення позову без руху залишаються не виконаними, тим самим допустивши надмірний формалізм при трактуванні процесуального законодавства.
Із огляду на викладене, апеляційний суд визнає помилковими та передчасними висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви особі, яка її подала, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому ініційовані стороною позивача клопотання про витребування доказів підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті, а не за наслідками розгляду судом апеляційної інстанції правомірності ухвали про повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.4 ст.379, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с та н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука від 23 жовтня 2025 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича про визнання протиправним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак