Справа № 552/446/23 Номер провадження 22-ц/814/884/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
07 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сарибекян Марусі Самвелівни на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу,-
Зміст заяви
У вересні 2025 року представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Серибекян М.С. звернулася до Київського районного суду м. Полтави з заявою про скасування судового наказу № 552/446/23 від 27 лютого 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтавагаз Збут» заборгованості за спожитий газ, що утворилася за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 80103 грн. 89 коп.
У своїй заяві просила поновити строк звернення до суду посилаючись на те, що про існування наказу дізналась випадково. Будь-які повідомлення з виконавчої служби не отримувала та не могла отримувати, оскільки з квітня 2022 року за адресою АДРЕСА_1 не проживала. 17.09.2025 року її представник отримав копію судового наказу.
З наказом не згодна, у даному житловому приміщенні з травня 2019 року по вересень 2022 року ніхто не проживав та не використовував природний газ.
У вересні 2022 року їй стало відомо про наявність заборгованості та її представник звернувся до Полтавагазу щодо проведення звірки.
Згідно акту звірки фактично використаних об'ємів природного газу від 03.10.2022 за період з травня 2019 по лютий 2021 року включно використаний об'єм становить 0м3.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу - відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 27 лютого 2023 року, який виданий Київським районним судом м. Полтави у цивільній справі № 552/446/23 за заявою ТОВ «Полтавагаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ, що утворилася за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 80103 грн. 89 коп.- повернуто без розгляду.
Заяву про скасування судового наказу повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником пропущено строк подання заяви про скасування судового наказу та не надано достатніх доказів для обґрунтування підстав для поновлення вказаного строку.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Сарибекян М.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що боржник ОСОБА_1 тривалий час не проживає в квартирі, в якій утворилася заборгованість за надані послуги, копію судового наказу не отримувала.
Вважає, що оскаржуваною ухвалою суд фактично обмежив право боржника на подачу заяви про скасування судового наказу, про винесення якого боржнику не було відомо, а тому він не міг оскаржити його в установлений ЦПК України строк.
На думку апелянта, відмовляючи у поновленні строку на подачу заяви про скасування судового наказу суд порушив право боржника на захист своїх порушених прав та право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Таким чином, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів вручення боржнику копії судового наказу, суд дійшов помилкового висновку про повернення заяви про скасування судового наказу боржнику з підстав пропуску строку на її подання.
09.12.2025 року представник ТОВ «Полтавагаз збут» Перерва Г.С. надав Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , адвоката Сарибекян Марусі Самвелівни. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави у справі №552/446/23 від 29 вересня 2025 залишити без змін
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина друга статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Частиною третьою статті 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок здійснення наказного провадження у цивільних справах та процесуальні норми видачі судового наказу та його скасування врегульовано розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.
Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов'язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19)).
Відповідно до частин другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
По справі встановлено, що 27 лютого 2023 року Київським районним судом м. Полтави виданий судовий наказу у цивільній справі №552/446/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» про видачу судового наказу по стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася за адресою АДРЕСА_1 за основним боргом в сумі 80 103 грн., 89 коп. та 268,40 грн. судового збору.
Відповідно до супровідного листа суду від 03.03.2023 вказаний судовий наказ було направлено на адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 проте поштовий конверт повернувся до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 15-17).
26.09.2025 року представник боржника ОСОБА_1 адвокат Серибекян М.С. звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити пропущений строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, та скасувати вказаний судовий наказ.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що із заявою про скасування судового наказу та клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу боржник звернувся до суду лише 26.09.2025, пропустивши визначений частиною першою статті 170 ЦПК України строк подачі до суду заяви про його скасування, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу, на переконання суду, не є поважними, жодним чином не доведено підстав, які об'єктивно перешкоджали вчасно звернутися із заявою про скасування судового наказу. Відтак клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу суд визнав необґрунтованим, у зв'язку чим повернув заяву про скасування судового наказу заявнику.
Таких висновків суд дійшов всупереч фактичних обставин справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення вказаного питання.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).
Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України.
У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23)).
Статтею 169 ЦПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.
Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст.. 272 цього Кодексу.
Отже, процесуальним законодавством, передбачено надсилання судового рішення у паперовій формі шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2023 за вих №552/446/23/14591/2023 рекомендованим поштовим відправленням судом першої інстанції направлялася копія судового наказу від 27.02.2023 № 52/446/23 боржнику ОСОБА_1 за зареєстрованою в установленому порядку адресою її місця проживання.
Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто до суду без вручення його адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не є належним підтвердженням вручення копії судового наказу. Такий документ не дає суду підстав вважати, що особа була належним чином повідомлена про судове рішення.
Порушуючи питання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, представник заявника посилалася на те, що боржник ОСОБА_1 не знала про існування цього судового наказу та на день подання заяви про його скасування копію наказу не отримувала, що суд першої інстанції належним чином не перевірив.
Відповідно до частини першої статті 170 чинного ЦПК України перебіг строку на подання боржником заяви про скасування судового наказу починається з дня отримання (вручення) йому копії судового наказу та доданих до неї документів, встановлення дати отримання боржником ОСОБА_1 копії судового наказу має істотне значення для вирішення питання чи пропущено ним встановлений законом процесуальний строк та чи підлягає такий строк поновленню.
За правилами частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, питання прийнятності заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Сарибекян М.С.про скасування судового наказу залежить від встановлення перебігу строку, визначеного законом для подання боржником такої заяви.
Відсутність належного повідомлення боржника про судове рішення може становити втручання у право особи на доступ до суду та справедливий судовий розгляд.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів дати отримання боржником ОСОБА_1 копії судового наказу, тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску боржником строку подання заяви про скасування судового наказу та, як наслідок, безпідставно повернув таку заяву заявникові.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження її розгляду до Київського районного суду м. Полтави.
При цьому колегія суддів зауважує, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням її права на справедливий суд.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_1 - адвоката Сарибекян Марусі Самвелівнизадовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2026 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль