Справа № 554/4485/24 Номер провадження 22-ц/814/322/26Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
02 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2024 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2024 року ТОВ "Факторинг Партнерс" звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №555183799424 (пролонгація) від 19.02.2023 в сумі 22205,35 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 3028 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2023 мiж ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» та позичальником, ОСОБА_1 був укладений договiр кредитної лiнiї №555183799424, вiдповiдно до умов якого кредитодавець обов'язується надати позичальниковi кредит в межах кредитної лiнiї, в розмiрi кредитного лiмiту у розмiрi не бiльше 10000 грн. в тимчасове користування на умовах повернення, строковостi, платностi, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом вiдповiднодо умов, зазначених у цьому договорi, додатках до нього та Правилах.
Вiдповiдно до п. 3.4. Договору строк кредитування складає 45 календарних днiв з моменту перерахування кредиту позичальнику, вiдповiдно до п. 3.2. цього договору.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , який зазначений в п. 14 договору кредитної лінії, адреса, реквізити та підпис сторін.
ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
18.12.2023 мiж ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договiр факторингу №18/12-2023, вiдповiдно до якого ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» вiдступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржникiв за договорами позики, у т.ч. за договором позики №555183799424 вiд 19.02.2023, що укладений мiж ТОВ «Київська торгово-інвестицiйна компанiя» та позичальником ОСОБА_1 у розмірі 22205,35 грн.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість у розмірі 22 205, 35 грн., судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн., всього 34 233, 35 грн.
Рішення суду мотивоване доведеністю та обгрунтованістю позовних вимог.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2024 року залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, зазначена у позові адреса є вигаданою та не має до неї ніякого відношення, адже місцем її реєстрації є АДРЕСА_1 .
Вказала, що ніякі договори, у тому числі кредитні з ТОВ «Факторинг Партнерс» нею не укладалися та не підписувалися.
У спірному договорі в порушення вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» відсутні відомості стосовно місця проживання споживача.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним доказом розміру заборгованості, не відображає руху коштів по картковому рахунку відповідача та доказів отримання кредиту.
Номер телефону, який зазначено в договорі, як засіб зв'язку з клієнтом, відповідачу не належить, тобто саме надсилання на номер 0975377374 ідентифікатора, не свідчить про його підписання відповідачем.
Також, у матеріалах справи відсутні відомості про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності позичальника, що ставить під сумнів законність та юридичну силу договору.
Від представника ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 19.02.2023 мiж ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» та ОСОБА_1 був укладений договiр кредитної лiнiї №555183799424, відповідно до умов якого кредитодавець обов'язується надати позичальниковi кредит в межах кредитної лiнiї, в розмiрi кредитного лiмiту у розмiрi не бiльше 10000 грн. в тимчасове користування на умовах повернення, строковостi, платностi, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом вiдповiднодо умов, зазначених у цьому договорi, додатках до нього та Правилах (т. 1, а.с. 4-13).
Вiдповiдно до п. 3.4. Договору строк кредитування складає 45 календарних днiв з моменту перерахування кредиту позичальнику, вiдповiдно до п. 3.2. цього договору.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - 0533, який був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію по договору № 555183799424 (т. 1, а.с. 19).
ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 21 (зворотня сторона).
18.12.2023 мiж ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договiр факторингу №18/12-2023, вiдповiдно до якого ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» вiдступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржникiв за договорами позики, у т.ч. за договором позики №555183799424 вiд 19.02.2023, що укладений мiж ТОВ «Київська торгово-інвестицiйна компанiя» та позичальником ОСОБА_1 у розмірі 22205,35 грн. (т. 1, а.с. 24-29).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із матеріалів справи вбачається, що 19.02.2023 відповідач уклала із ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» договір кредитної лінії №555183799424, підписавши його одноразовим ідентифікатором 0533.
Згідно довідки про ідентифікацію по даного договору, вказаний одноразовий ідентифікатор було направлено на номер телефону договору НОМЕР_2 .
Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір кредитної лінії, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов'язань.
Доказів, що вказаний одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останньою не надано.
Окрім того, у п. 2.10 договору зазначено, що кредитодавець здійснює дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника використовуючи Систему BankID Національного банку.
Система BankID Національного банку - це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку/небанківського надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в якому користувачу відкрито рахунок, до суб'єкта, який надає послугу користувачу.
Тобто, перед укладенням договору фінансова компанія здійснює верифікацію клієнта, зокрема щодо належності їй карткового рахунку.
Доказів того, що вказаний договір був укладений шахрайським шляхом чи персональні дані ОСОБА_1 були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано.
Колегія суддів зауважує, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Отже, підписавши указаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.
Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» посилалося на те, що первісний кредитор ТОВ «Київська торгово-iнвестицiйна компанiя» виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, які остання у визначений договором строк не повернула.
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).
За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі 753/16762/15-ц).
У п. 2.12 договору передбачено, що для перерахування кредитодавцем суми кредиту позичальник зазначив в анкеті клієнта реквізити банківської платіжної картки, власником якої він є. Верифікація карти позичальника була проведена за правилами платіжних систем з якими кредитодавець співпрацює. За результатами заповнення заявки була проведена одночасна перевірка дійсності та аутентифікація платіжної картки позичальника.
Згідно п. 3.2 договору кредит надається позичальнику шляхом перерахування грошової суми на банківський рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) позичальника, що були ним надані кредитодавцю та зазначені у розділі 14 цього договору.
У розділі 14 договору вказано картковий рахунок НОМЕР_1 .
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23.10.2025, з врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 08.01.2026, задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності даного карткового рахунку відповідачу та факту отримання кредитних коштів.
На виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшло повідомлення про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку НОМЕР_3 .
Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за період з 19.02.2023 по 19.03.2023, фінансовий номер телефону НОМЕР_4 .
Вищевказане спростовує доводи апеляційної скарги щодо неналежності ОСОБА_1 даного номеру телефону на який було відправлено одноразовий ідентифікатор.
До вказаного повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» долучило виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 19.02.2023 по 19.03.2023, з якої вбачається факт зарахування 19.02.2023 на картку НОМЕР_3 грошових коштів у розмірі 10000 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту отримання кредитних коштів є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що зазначена у позові адреса є вигаданою та не має до ОСОБА_1 ніякого відношення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки саме вказана у позові адреса була зазначена позичальником під час укладення кредитного договору, внаслідок чого, позивач звернувся до суду за територіальною підсудністю даної адреси.
Колегія суддів зауважує, що пунктом 8.2.2.3 договору на позичальника покладено обов?язок вчасно повідомляти про зміну своїх даних.
Доказів належного виконання покладеного на ОСОБА_1 вищевказаного обов'язку останньою не наданою.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність та обгрунтованість апеляційна скарга не містить, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містить посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук