Справа № 545/4453/22 Номер провадження 22-ц/814/763/26Головуючий у 1-й інстанції Любчик О.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
30 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар:Горбун К.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Срібного Валерія Анатолійовича на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антонової Алевтини Геннадіївни, інша особа Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 , -
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Срібний В.А. звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антонової Алевтини Геннадіївни.
В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2024 року у справі №545/4453/22, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2025 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
22 серпня 2024 року судом видано виконавчий лист №545/4453/22, який пред'явлено до виконання до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Постановою головного державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - Дергачівський ВДВС) Антонової Алевтини Геннадіївни від 05.09.2024 року відкрито виконавче провадження №75940704.
18 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського ВДВС із заявою про зарахування платежів в рахунок сплати аліментів у виконавчому провадженні №75940704 в сумі 54 200 грн., сплачені на банківський картковий рахунок сина ОСОБА_3 та в сумі 55 500 грн., сплачені на банківський картковий рахунок сина ОСОБА_4 , а також всі наступні платежі, які будуть здійснені боржником ОСОБА_1 на вказані банківські карткові рахунки дітей в рахунок сплати аліментів по виконавчому провадженню №75940704; здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів та видати нову довідку-розрахунок про розмір заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №75940704.
Дергачівський ВДВС в задоволенні заяви про зарахування платежів в рахунок сплати аліментів відмовив у зв'язку з тим, що в призначенні платежу не вказаний стягувач ОСОБА_2 , як отримувача аліментів, та аліменти не були отримані стягувачем, станом на 08 липня 2025 року заборгованість по аліментах становить 96 022,80 грн.
У зв'язку з цим, просить визнати неправомірною відмову Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в зарахуванні платежів, сплачених на особисті рахунки дітей, в рахунок сплати аліментів у виконавчому провадженні №75940704, визнати неправомірним та скасувати розрахунок боргу по аліментах ОСОБА_1 , складений головним державним виконавцем Антоновою А.Г., а також зобов'язати головного державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів із зарахуванням в рахунок сплати аліментів платежі в сумі 54 200 грн., сплачені боржником на банківський картковий рахунок ОСОБА_3 та в сумі 55 500 грн. сплачені боржником на банківський картковий рахунок ОСОБА_4 .
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антонової Алевтини Геннадіївни, інша особа Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 - залишено без задоволення.
Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Срібний В.А.Скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матерального та процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначено , що15 липня 2025 року представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Срібний В.А. отримав від Дергачівського ВДВС відповідь від 08 липня 2025 року №56208 на вказану заяву від 18.06.2025 року та розрахунок боргу по аліментах ОСОБА_1 від 08.07.2025 року, із змісту яких вбачається, що в задоволенні заяви про зарахування платежів в рахунок сплати аліментів було відмовлено у зв'язку з тим, що в призначенні платежу не вказаний стягувач ОСОБА_2 , як отримувач аліментів, а аліменти не були отримані стягувачем, та станом на 08 липня 2025 року заборгованість по аліментах становить 96022,80 грн.
Тож боржник ОСОБА_1 звернувся із скаргою до суду, яку обґрунтовував тим, що протягом 2024 - 2025 років боржник ОСОБА_1 перераховував на банківський картковий рахунок його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкритий в філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (МФО: 351823) (IBAN: НОМЕР_1 ), аліменти на його утримання в загальній сумі 54 200 (п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн., а також аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на його банківський картковий рахунок, відкритий в філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (МФО: 351823) (IBAN: НОМЕР_2 ), в загальній сумі 55 500 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот) грн., що підтверджується банківськими квитанціями та картками реквізитів для проведення операцій поповнення карткового рахунку.
Апелянт зауважує, що з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи й того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої дитини вважається таким, що здійснене на виконання судового рішення про стягнення аліментів на її утримання, тому неврахування державним виконавцем сплати таких коштів під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів є безпідставним.
Отже, оскаржувана ухвала прийнята на шкоду інтересам дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки саме вони (діти) є власниками аліментів, але після перерахування вказаних аліментів їх матері ОСОБА_2 , діти вказаних аліментів не отримували та аліменти не використовувалися матір'ю на користь та в інтересах дітей.
Зважаючи на викладене скаржник просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року , та постановити нову про задовлення скарги.
Від ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Деркач С.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу . Стягувач зазначає, що рішенням суду, яке набрало законної сили визначено місце проживання дітей разом з матір'ю. Але скаржник ОСОБА_1 не виконує рішення суду в частині передачі дітей матері. Обгрунтовуючи свою скаргу на дії виконавця Щегловський С.С. посилається на те, що аліменти є власністю дітей не зазначаючи вищенаведених обставин. Тож, ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Деркач С.А. посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали , просить апеляційну скаргу залишити без задовлення.
У справі встановлено , що на виконанні Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №75940704 за виконавчим листом №545/4453/22 від 22.08.2024, виданим Полтавським районним судом Полтавської області у цивільній справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття .
Постановою головного державного виконавця Антоновою А.Г. 05.09.2024 відкрито виконавче провадження №75940704.
Згідно розрахунку боргу по аліментах станом на 08.07.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 96022,80 грн.
18 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Срібний В.А. звернувся до Дергачівського ВДВС із заявою про зарахування платежів в рахунок сплати аліментів у виконавчому провадженні №75940704. Зазначив, що протягом 2024-2025 років ОСОБА_1 перераховував на банківський картковий рахунок його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на його утримання в загальній сумі 54200 грн., а також аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на його банківський картковий рахунок в загальній сумі 55500 грн. . Також просив видати нову довідку-розрахунок про розмір заборгованості.
В.о. начальника Дергачівського ВДВС листом від 08 липня 2025 року №56208 повідомив адвоката Срібного В.А., що в наданих представником боржника копіях банківських квитанціях та картка реквізитів для проведення операцій поповнення карткового рахунку в призначенні платежу не вказаний стягувач - ОСОБА_2 як отримувача аліментів. До відділу надійшла заява стягувача про неотримання аліментів від боржника ОСОБА_1 . Таким чином, вищенаведені копії квитанцій не можуть бути враховані під час обчислення розрахунку заборгованості по аліментах .
Вказаним листом ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні в рахунок сплати аліментів здійснені ним платежі на рахунки дітей, як аліменти, стягнуті на користь ОСОБА_2 за рішенням суду, а тому, скаржник вважає, що державний виконавець вчинив неправомірно та порушив його права, що і стало підставою для оскарження його дій у судовому порядку.
Заявою від 09.05.2025, яка наявна в матеріалах виконавчого провадження, ОСОБА_2 повідомила Дергачівський ВДВС, що станом на 09.05.2025 не отримувала аліменти від ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Надані боржником банківські копії квитанцій за період з 2024 по 2025 роки містять дані щодо призначення платежу - аліменти на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 23.05.2023 по справі, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03.04.2024 та постановою Верховного Суду від 24.07.2024, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю ОСОБА_2 . Зобов'язано ОСОБА_1 передати матері ОСОБА_2 неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч.1 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.4 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.3 розділу XVI вказаної Інструкції у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Пунктом 4 розділу XVI вказаної Інструкції визначено, що: виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника; розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Згідно з ч.8 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (абзац 2 ч.2 ст.179 СК України).
Згідно з ч.3 ст.179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
За ч.2 ст.30 ЦК України обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Таким чином, залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повну цивільну дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України).
З урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи (фізична особа у віці від 14 до 18 років) та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.
Як було встановлено судом, у зазначеній апелянтом релевантній на його думку практиці Верховного суду досліджувавлося питання щодо стягнення аліментів , а не вирішення питання щодо обрахунку заборгованості та неврахування певних платежів державним виконавцем .
Щодо посилань скаржника на можливість сплати аліментів на рахунок безпосередньо дитини , оскільки аліменти є власністю дитини та остання наділена правом розпоряджатися ними , та вказівки на справу з тотожними обставинами №760/17498/22 розглянуту Верховним Судом 13 червня 2024 року, колегія суддів зазначає слідуюче.
Так, у справі на яку посилається ОСОБА_1 у копіях квитанцій та виписці з банківського рахунку зазначено інформацію щодо даних отримувача коштів та призначення платежів, зокрема, було зазначено про сплату аліментів за рішенням суду № 760/4588/21 за період з лютого до липня 2021 року, в загальній сумі 10 390,00 грн. Окрім того вищевказана постанова містить відомості про те , що станом на лютий 2021 року (на час першого перерахування батьком на її рахунок аліментів), була неповнолітньою, відповідно їй вже було 14 років.
У справі що наразі перебуває на розгляді за скаргою ОСОБА_1 встановлено інші обставини, а саме з наданих доказів вбачається, що за період 2024-2025 рік загальна сума внесених коштів на вказану картку за вказаними платежами склала 109 700 грн, (в сумі 54 200 грн., сплачені на банківський картковий рахунок сина ОСОБА_3 та в сумі 55 500 грн.), при цьому відсутня інформація щодо призначення платежів, зокрема не було зазначено, що платежі вносяться на сплату аліментів за рішенням суду по справі №545/4453/22. А також, варто зауважити , що на момент відкриття рахунків та здійснення вищезазначених переказів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були малолітніми.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги, адже, як правильно звернув увагу суд, зазначені у заяві суми виплат не можуть бути враховані до розрахунку заборгованості по аліментах, оскільки вони були здійснені безпосередньо на користь дитини, а відповідно до виконавчого листа №545/4453/22 , виданого Полтавським районним судом Полтавської області, аліменти повинні сплачуватись на користь матері дітей ОСОБА_2 . При цьому слід враховувати, що є відсутньою інформація щодо призначення вказаних платежів, зокрема не було зазначено, що платежі вносяться на сплату аліментів за рішенням суду по справі № 545/4453/22.
Також суд обґрунтовано виходив з того, що скаржником не надано квитанцій про сплату аліментів на користь стягувача, законодавством України не передбачено право виконавця зараховувати в рахунок сплати аліментів понесені боржником будь-які витрати, зокрема на придбання товарів або оплати послуг, а тому, як правильно вказав суд, у державного виконавця були відсутні підстави для врахування пред'явлених платником аліментів платежів, які здійснені на банківські карткові рахунки синів , як суми аліментів, сплачених у добровільному порядку, та відсутні підстави для проведення перерахунку заборгованості по сплаті аліментів з урахуванням пред'явлених боржником квитанцій.
Тож, зважаючи на викладене , враховуючи , що діти є малолітніми а платежі, внесені скаржником на картки дітей в загальній сумі 109 700 грн не містили інформацію щодо їх призначення, зокрема не було зазначено, що платежі вносяться на сплату аліментів за рішенням суду по справі № 545/4453/22. Відтак, їх не можна вважати аліментами, сплаченими за вказаним рішенням суду.
А отже , суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що державний виконавець не порушив чинне законодавство, відмовляючи заявнику у зарахуванні коштів у рахунок сплачених аліментів. Тому оскаржувані рішення й дії державного виконавця прийняті відповідно до закону, в межах його повноважень і право заявника не було порушено, наслідком чого є відмова в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381 - 384 ЦПК України,суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Срібного Валерія Анатолійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов