Справа № 552/3450/25 Номер провадження 22-ц/814/1207/26Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
31 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючої судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І..,
за участю секретаря Чемерис А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року (повний текст рішення виготовлено 20 жовтня 2025 року)
у справі за позовом виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав,
У квітні 2025 року виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову вказував, що у поле зору служби у справах дітей Київської районної в м.Полтаві ради потрапила родина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом зі своїми дітьми, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . 04.02.2025 року начальник служби у справах дітей Київської районної в м.Полтаві ради Серебряний В.В. разом з інспектором сектору ювенальної превенції Полтавського РУП Карт'янц М.О. виїхали за вищевказаною адресою. Під час складання Акту обстеження умов проживання було з'ясовано, що мама дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . З цього часу їх батько, ОСОБА_1 , виховує дітей самостійно. В будинку відсутні необхідні умови для повноцінного життя та розвитку малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Діти проживають у антисанітарних умовах. Житло розташоване на першому поверсі одноповерхового будинку. Частка відповідача складається з однієї кімнати та двох прибудованих невеликих кімнат без належного ремонту та непридатних умов для проживання. У помешканні відсутні газ, вода, світло. Є власноручно збудована піч, яка перебуває в аварійному стані із слідами кіптяви, що свідчить про неналежну вентиляцію. Піч опалюється дровами, наявність яких була виявлена досить у малому об'ємі. Вода відсутня взагалі, ОСОБА_1 носить її відрами від сусідів, які мешкають поруч. Освітлення однієї великої кімнати здійснюється від акумулятора. Кімната майже вся зі слідами плісняви на стінах. На дивані і двох'ярусному ліжкові відсутня постільна білизна, на підлозі розкидане сміття. На вікнах відсутні будь-які тюлі чи штори. У доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутнє окреме спальне місце. Зі слів ОСОБА_1 він спить на дивані разом зі своєю малолітньою донькою. Місце для навчання захаращене. Під час спілкування громадянин ОСОБА_1 , поводив себе агресивно, постійно вживав ненормативну лексику, кричав та погрожував себе спалити, облившись бензином. Дана поведінка негативно впливає на психічний стан малолітніх дітей. На пропозицію деяких членів комісії про надання допомоги дітям у вигляді одягу та взуття, відповідач категорично відмовився. 05.02.2025 року комісія повторно виїхала за місцем проживання громадянина ОСОБА_1 , але до житла потрапити не вдалося, так як двері ніхто не відчинив. Позивач в позовній заяві вказував на те, що оселя, в якій проживають діти, несе пряму загрозу для їх життя та здоров'я. Подальше перебування дітей в таких умовах, може негативно вплинути на стан їх здоров'я. Психологічний клімат у родині в зв'язку з поведінкою батька не є сприятливим для гармонійного розвитку дітей. Крім того, ОСОБА_1 відмовляється від співпраці та не бажає прислуховуватись до порад, бо вважає, що в його родині все добре. ОСОБА_1 неодноразово потравляв в поле зору поліції та відносно нього були складені адміністративні матеріали за ч.1 ст.184 КУпАП від 20.03.2024 року та за ч.2 ст.184 КУпАП від 04.02.2025 року. Неодноразово були зареєстровані зверненням на спеціальну лінію 102, які були пов'язані з негативною поведінкою відповідача.
Просив відібрати у батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення його батьківських прав.
Стягнути аліменти з ОСОБА_1 на утримання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь державного закладу чи сім'ї, де буде перебувати дитина.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року відібрано у батька, ОСОБА_1 малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення його батьківських прав.
Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - не встановлено, на утримання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 від заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь державного закладу чи сім'ї, де буде перебувати дитина.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи. Зазначає, що судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також характеристики дітей з навчального закладу, відповідно до яких діти охайні та доглянуті. При цьому висновок органу опіки та піклування є однобічним та ґрунтується на доводах однієї сторони - позивача. Крім того, судом першої інстанції не встановлено вини в діях батька та ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьком малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).
Родина проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Мати дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.17).
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено і дану обставину не заперечував відповідач по справі ОСОБА_1 , що він проживає зі своїми дітьми в 40/100 частинах будинку, який складається з однієї кімнати та двох прибудованих невеликих кімнат без належного ремонту, в яких відсутнє світло, вода, газ. В кімнаті є власноруч збудована ОСОБА_1 піч.
Відповідно до актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 04 лютого 2025 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не повідомляли про небезпеку та не просили допомоги, у них не наявні фізичні та поведінкові ознаки, що можуть свідчити про жорстоке поводження з дітьми. Відсутні факти залучення дітей до протиправної діяльності. Батько не перебуває у невідкладному стані, що є прямою загрозою його життю та здоров'ю або його оточенню. У помешканні не перебувають інші особи у стані алкогольного сп'яніння, під дією психотропних речовин чи які є кривдниками. Однак діти мають зовнішні ознаки недогляду чи занедбаності, а саме низький рівень гігієни, поруч з ними відчувається неприємний запах, вони одягнуті у брудний одяг. Наявні ознаки незабезпечення дітей належним харчуванням, доглядом, який відповідає віку та сезону. Діти залишені під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння, перебування під дією психотропних речовин, вираженого психічного розладу. Наявність небезпечної поведінки або ознак психічних та поведінкових розладів, зокрема спостерігаються напади агресії, погроз, спроб суїциду. Помешкання в якому проживають діти не пристосоване для їх проживання. Джерелом інформаціє є спостереження, виявлення факту. (а.с 26-34).
У листі від 20.03.2025 № 01-32/94 зазначено, що комісія «Полтавської загальноосвітньої школи № 24 Полтавської міської ради Полтавської області» відвідала помешкання громадянина ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На час обстеження комісія засвідчує, що дане помешкання не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. В будинку відсутні елементарні гігієнічні норми: туалет, ванна кімната, а також немає світла, газу, та води. Холодильник не працює. Будинок опалюється примітивною пічкою. Приготування їжі забезпечується за рахунок газового балона. (а.с. 43)
Згідно відповіді Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради ОСОБА_1 перебуває на обліку, як одержувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, призначеної з 01.01.2025 по 30.06.2025 в розмірі 5744,38 грн. на місяць. ( а.с. 44)
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді попередження.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП та звільнено від та піддано адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Провадження по справі закрито.
Обидва рази адміністративне правопорушення полягало в тому, що ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей, а саме в будинку порушені санітарно-гігієнічні норми проживання, незадовільні умови проживання. (а.с. 69-70)
Відповідно до характеристик дітей наданих Комунальним закладом «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 24 Полтавської міської ради Полтавської області» ОСОБА_7 та ОСОБА_3 навчаються у даному закладі.
ОСОБА_8 проявив себе, як учень, що має середній рівень навчальних досягнень. Має задовільний загальний розвиток. Учень скромний, стриманий, іноді проявляє певну закритість. Має обмежене коло друзів. Правила поведінки виконує на вимогу вчителів. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. На уроки не запізнюється. ОСОБА_9 без поважних причин не пропускає. ОСОБА_8 приходить до школи в простому, не зовсім новому одязі, який відповідає сезону, забезпечений основним шкільним приладдям, має сучасний телефон.
ОСОБА_10 навчається на інклюзивній формі навчання. Дівчинка має достатній рівень самообслуговування. Приходить до школи в чистому одязі. ОСОБА_10 проявляє себе, як спокійна, врівноважена дитини. ОСОБА_9 відвідує постійно, пропусків без поважних причин не має, на дистанційні уроки підключається. Учениця демонструє помітний прогрес у спілкуванні з дорослими та дітьми. Дівчинка має середній рівень навчання. ОСОБА_10 відвідує групу продовженого дня. Має кожного дня кошти на обід, забезпечена необхідними канцтоварами. (а.с. 172-173)
Рішенням виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради №86 від 22.04.2025 «Про соціально-правовий захист дітей» затверджено висновок Органу опіки та піклування про доцільність відібрання без позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8-12).
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При розгляді справи колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції думка дітей не з'ясовувалася, діти не допитуватися, тоді як кожна дитини має право бути почутою. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність заслухати думку дітей.
Так, ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що проживає разом з батьком та сестрою. Має багато друзів з якими проводить вільний час. В школі його не ображають. Раніше займався карате, але припинив оскільки йому не подобалося. Зазначив, що конфліктів у школі та сім'ї не має, батько на нього не кричить. З приводу незадовільних умов проживання пояснив, що вони стараються прибирати та дбати про порядок в будинку, мають засоби особистої гієни та можливість забезпечити здійснення гігієнічних процедур. Також зазначив, що вони мають доступ до води, яку набирають у сусідки. Будинок обігрівають пічкою, готують на ній, або на газовій плиті. Мають регулярне трьох разове харчування та він вміє готувати. Зазначив, що майже не хворіє. Влітку вони мають намір перекласти з батьком пічку та з'їздити до родичів батька.
ОСОБА_3 пояснила, що проживає з батьком та братом. Зазначила, що у побуті нічого не хоче удосконалювати, головне щоб був поруч батько, якого вона любить. Їсти готовить батько. Брат не ображає, займатися хатніми справа не змушує. Вказала, що має власне ліжко. Раніше вона відвідувала гурток з хореографії, їй подобалося, але припинила у зв'язку зі звільненням тренера. Батько не ображає, не кричить. Щодо стану здоров'я зазначила, що не хворіє. Влітку планує гуляти, кататися на власному велосипеді. Має друзів серед суддів.
Також в судовому засіданні була допитна шкільний психолог ОСОБА_11 , яка пояснила, що тривалий час надавала психологічний супровід обом дітям. Маша перебувала на інклюзивній формі навчання. З ОСОБА_1 у них була налагоджена комунікація, він дослухався до порад і притримувався рекомендацій. Після втручання служб у справах дітей та залучення у цей процес школи відносини з ОСОБА_1 погіршилися. Звернула увагу на те, що при конфліктах батька зі службами були присутні діти. Після втручання служб у справах дітей погіршився психологічний стан дітей, вони перестали йти на контакт з вчителями та психологом. Проте погодилася, що умови проживання не задовільні. Вважає, що це є єдиною підставою для відібрання дітей. При цьому зазначила, що діти дослухаються до батька, він має авторитет.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ОСОБА_1 алкогольні напої не вживає, веде відносно здоровий спосіб життя, із шкідливих звичок - палить. Пояснив, що намагається покращити умови проживання та планує робити ремонт, також є волонтерські організації, які допоможуть йому поліпшити умови.
Представник служби у справах дітей на запитання судді, щодо подальшої долі дітей в разі їх відбирання пояснила, що діти влаштовуються у патронатні або прийомні сім'ї. При цьому, залежно від місця влаштування дітей можлива зміна населеного пункту та навчального закладу. Крім того, звернула увагу суду, що батько не хоче співпрацювати з соціальними службами.
Також при розгляді справи судом апеляційної інстанції були дослідженні акт обстеження житлово-побутових умов від 23 березня 2026 року та акт оцінки потреб сім'ї/особи від 23 березня 2026 року з додатками. У вказаних документах зазначено, в будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , брудно не придбано, розкидані речі та ганчірки, дитячий одяг та постільна білизна брудні, посуд брудний, у дворі безлад, відсутні комунікації, приміщення потребують ремонту.
З'ясувавши всі обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів звертає увагу на те, що відібрання дітей без позбавлення батьківських прав можливе у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Однак матеріали справи не місять доказів наявності обставин зазначених пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України. Також відсутні дані, що залишення дітей з батьком є небезпечним для життя, здоров'я і морального виховання дітей.
Судом встановлено, що діти та батько мають люблячі сімейні відносини, дбають одне про одного, батько намагається забезпечити належне виховання та розвиток дітей, які є розвинуті на свій вік та соціально адаптовані, мають друзів у школі та за місцем свого проживання. Діти люблять батька, за власним бажанням допомагають по господарству. При цьому, відсутні жодні дані жорстокого поводження щодо дітей, відсутності піклування, неналежного виховання та не надання емоційної підтримки з боку батька.
Колегія суддів звертає увагу, що відібрання дітей становить втручання у право батьків на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, у якнайкращих інтересах дітей буде збереження їх зв'язків із сім'єю, забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Тоді як судом апеляційної інстанції встановлено, що до моменту втручання соціальних служб у життя дітей, вони були спокійні, мали звичайний гармонійний розвиток, співпрацювали з шкільним психологом, у батька була налагоджена комунікація з психологом.
При розгляді справи судом не знайшла свого підтвердження інформація зазначена в актах проведення оцінки рівня безпеки дитини щодо залишення дітей під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння, перебування під дією психотропних речовин, вираженого психічного розладу, наявність у батька небезпечної поведінки або ознак психічних та поведінкових розладів, зокрема нападів агресії, погроз, спроб суїциду.
Так, позивачем не надано жодних доказів того, що батько зловживав алкогольними напоями чи наркотичними препаратами, має психіатричні розлади чи вчиняв спроби суїциду. Також відсутні докази агресивного поводження щодо дітей. Тоді як самі діти зазначили, що батько на них не кричить та не проявляє агресію.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відібрання дітей у єдиного батька, зміна їх місця проживання, та як наслідок розірвання стійких сімейних відносин, усталених дружніх зв'язків буде сильною психологічною травмою для дітей та негативно відобразиться на їх психологічному стані та розвиткові.
Той факт, що діти можуть бути поміщена в середовище, більш сприятливе для їх виховання, не виправдовує примусового відібрання їх від батька.
У свою чергу, надаючи оцінку доводам наведеним в позовній заяві та поясненням представників позивача та третіх осіб, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відсутні докази на підтвердження того, що побутові умови сім'ї є дійсно небезпечними для життя та здоров'я дітей, які потребують захисту. Стороною позивача не надано доказів на підтвердження хворобливого стану дітей, спричиненого умовами проживання. Тоді як відповідач та діти зазначили, що останні хворіють рідко.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що незадовільні побутові умови, це проблеми, які можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї.
Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про передчасність звернення позивача з даним позовом та відсутність підстав для відібрання дітей у ОСОБА_1 без позбавлення останнього батьківських прав.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2026 року
Головуючий суддя О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук