Житомирський апеляційний суд
Справа №273/395/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/256/26
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
09 квітня 2026 року місто Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №12026060550000034 від 18 лютого 2026 року (справа №273/395/26) за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області.
Застосовано стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 4 статті 408 КК України у кримінальному провадженні №12026060550000034 від 18 лютого 2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Відмовлено в задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині відмови у визначенні застави, як необґрунтовану, а своїм рішенням визначити відповідний розмір застави ОСОБА_8 .
Апеляційну скаргу мотивує тим, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною 6 статті 176 КПК України є можливість, за певних підстав та обставин, передбачених статтями 177, 178 КПК України, визначити розмір застави.
Посилаючись на зазначене, вважає в даному випадку при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні підстави для визначення застави у відповідному розмірі, оскільки останній є учасником бойових дій, під час проходження військової служби отримав травму, у зв'язку з чим йому було встановлено інвалідність ІІІ групи, має на утримання неповнолітню дитину.
Заслухавши суддю-доповідача, яка виклала суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, пояснення підозрюваного та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у статті 178 КПК України.
Згідно із частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановив слідчий суддя суду першої інстанції, і це відповідає матеріалам провадження, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 408 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, яким слідчий суддя дав належну правову оцінку.
Водночас, як видно зі змісту поданої апеляційної скарги захисника, що висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та ризиків, зазначених слідчим суддею, стороною захисту не оскаржується. За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги, та погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті (177 КПК України.
Відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
Так, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на теперішній час воєнний стан триває.
Враховуючи положення частини восьмої статті 176 КПК введення воєнного стану в Україні, слідчий суддя позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, врахувавши майновий та сімейний стан підозрюваного, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, (розлучений), наявність строкової ІІІ групи інвалідності, посередніх характеристик за місцем проживання та негативних за місцем проходження служби, інші дані про його особу, ризики, передбачені статтею 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення), обґрунтовано обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25 травня 2026 року включно.
При цьому, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, з яких правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 408 КК України, відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, є військовослужбовцем, а вчинення злочину інкримінується в умовах воєнного стану.
Крім цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 , 29 червня 2023 року самовільно, без належних підстав, в умовах воєнного стану, не з'явився на службу, а саме до території місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 .
За таких обставин слідчий суддя обґрунтовано обрав підозрюваному винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, доводи захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про наявність у даному випадку підстав для визначення розміру застави підозрюваному, є слушними.
Так, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, за частиною четвертою цієї ж статті під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»)
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п.76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п.23-24).
Беручи до уваги вищевказану практику ЄСПЛ, а також вимоги статті 183 КПК України, яка в даному випадку наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно визначення застави, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, розлучений, має неповнолітню дитину, є учасником бойових дій, під час проходження військової служби отримав травму, у зв'язку з чим йому було встановлено інвалідність ІІІ групи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_8 у даному випадку можливо визначити заставу.
На переконання колегії суддів, відмовляючи у визначенні розміру застави підозрюваному ОСОБА_8 , слідчий суддя не взяв до уваги вказані обставини, обмежившись в оскаржуваній ухвалі вказівкою на те, що не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 КК України, а тому погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про необхідність скасування ухвали слідчого судді в цій частині та визначення підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави.
На думку колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід зможе запобігти ризикам, доведеним прокурором.
За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині відмови у визначенні розміру застави з постановленням нової ухвали в цій частині про визначення підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави.
Відповідно до вимог частин четвертої та п'ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини п'ятої статті 182 КПК України).
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави в межах пункту 3 частини п'ятої статті 182 КПК України у вигляді 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та необхідною для забезпечення належної процесуальної поведінки.
За таких обставин, ухвала слідчого судді в частині відмови у визначенні розміру застави підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали в цій частині про визначення підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави та покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Керуючись статтями 405, 407,422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 25 травня 2026 року включно, - скасувати в частині відмови у визначенні розміру застави.
Визначити підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на відповідний депозитний рахунок (код отримувача ЄДРПОУ 42261525, Банк отримувача ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача МФО 820172, рахунок отримувача UA058201720355279002000085932).
3 моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов'язки:
-прибувати до слідчого та прокурора, що здійснюватимуть досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за першим викликом та до суду за кожною вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або роботи;
-не відлучатись за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, а саме за межі с. Іванівка Звягельського району Житомирської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України її підрозділу) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (за наявності).
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.
У разі внесення застави підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали до 25 травня 2026 року включно.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: