Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12031/25 Головуючий у 1-й інст. Чорній Р. О.
Номер провадження №33/4805/180/26
Категорія ст.124,130 ч.4 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
08 квітня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 13 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 та ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Богунського районного суду міста Житомира від 13 листопада 2025 року об'єднано в одне провадження справи №295/12031/25 та №295/12034/25, об'єднаній справі присвоєно №295/12031/25. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, та із застосуванням положень ст. 36 КУпАП, накладено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 20 серпня 2025 року близько 22-55 год у м. Житомирі по вул. Чуднівська, 103, керуючи транспортним засобом марки Honda, р/н НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого скоїв наїзд на бордюр. Внаслідок вказаної ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після дорожньо-транспортної пригоди за його участю вжив алкоголь. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3.б, п. 12.1, п. 2.10.є Правил дорожнього руху та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП та ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, скаржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, закрити провадження у справі за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови в оскаржуваній частині, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказав, суд першої інстанції не врахував, що для військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП, а огляд проводився після спливу 2 год з моменту зупинки, цифровий показник проміле алкоголю відсутній у висновку лікаря. Разом з тим, у апеляційній скарзі скаржник заперечував подію дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої його автомобіль зазнав ушкоджень. Наявність складу інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень, на його думку, судом першої інстанції не доведено.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на те, що копію оскаржуваної постанови від 13 листопада 2025 року отримав 08 грудня 2025 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався. Будучи належним чином повідомленим про місце і час судового засідання (СМС-повідомдення, поштове повідомлення, телефонограма) останній у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах її оскарження, доходжу наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ст. 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 429385 від 21 серпня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 20 серпня 2025 року о 22-55 год у м. Житомирі по вул. Чуднівська, 103, керуючи транспортним засобом марки Honda, р/н НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого скоїв наїзд на бордюр. Внаслідок вказаної ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3.б, п. 12.1 Правил дорожнього руху.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 429417 від 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 , 20 серпня 2025 року о 22-55 год у м. Житомирі по вул. Чуднівська, 103, керуючи транспортним засобом марки Honda, р/н НОМЕР_1 , та після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, вживав алкогольні напої. Освідування на визначення стану алкогольного сп'яніння проводилось у медичному закладі КНП «ОМСЦ» ЖОР, згідно висновку 374 від 21 серпня 2025 року водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом зупинки транспортного засобу у дозволеному місці, чим порушив п. 2.10.є Правил дорожнього руху.
У відповідності до п. 2.3.б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
За змістом п. 2.10. «є» ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Як на докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 4 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №429386 від 21 серпня 2025 року; протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №429417 від 21 серпня 2025 року; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №5533422 від 21 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; письмові поясненнями свідка ОСОБА_2 ; схему місця ДТП; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на місці відмовився; висновок КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради №374 від 21 серпня 2025, рапорт працівника поліції; відеозаписи із фіксацією обставин вчиненого правопорушень.
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не всі доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу, проте аргументи про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, апеляційний суд вважає обґрунтованими.
На думку апеляційного суду, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що 20 серпня 2025 року водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки керуючи т/з марки Honda, р/н НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, тобто вчинив порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Апеляційним судом за результатами перегляду долученого відеозапису встановлено, що працівники поліції прибули на виклик зі служби 102 про можливе перебування особи у автомобілі без свідомості, транспортний засіб знаходився у нерухомому стані на пішохідному переході. Бампер автомобіля мав пошкодження. Працівники поліції встановили особу, яка знаходилась на місці водія, - ОСОБА_1 . У зв'язку з виявленими у останнього ознак алкогольного сп'яніння, йому запропоновано пройти огляд за допомогою Алкотестера Драгер на місці зупинки транспортного засобу, від якого водій відмовився, погодився проїхати до медичного закладу КНП «ОМСЦ» ЖОР, де пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння з результатом 2,10 проміле, що підтверджується відповідним висновком лікаря. У подальшому ОСОБА_1 роз'яснені його права та обов'язки та складені адміністративні матеріали, а саме: протоколи за ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП та постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП, які надані ОСОБА_1 на ознайомлення, які той підписав.
Із наявних матеріалів справи та пояснень самого ОСОБА_1 вбачається, що пошкодження бампера автомобіля, у якому він знаходився Honda, р/н НОМЕР_1 відбулось раніше. Факт дорожньо-транспортної пригоди заперечував, вказав, що зупинка автомобіля була зумовлена перегрівом інвертора, який автоматично заблокував машину біля бордюру. Після цього він вжив алкоголь. Відомості про те, що таке пошкодження відбулось внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, і що між такими порушенням та наслідками у вигляді пошкодження переднього бампера автомобіля є причинний зв'язок, у матеріалах справи відсутні.
На відеозаписі не зафіксовано слідів зіткнення з бордюрним каменем, а місце, де це сталось, на схемі позначено умовно. На відеозаписі працівники поліції між собою не могли визначити ні місце удару на бампері, ні конкретну ділянку на бордюрі, де на їхню думку відбулось зіткнення, ОСОБА_1 заперечував дорожньо-транспортну пригоду. Крім того, автомобіль весь час перебував у нерухомому стані орієнтовно за 0,5 метра від бордюрного каменю. Пояснення свідка ОСОБА_2 не суперечить встановленому, будь-яких доказів на підтвердження руху ОСОБА_1 за кермом вищевказаного автомобіля та здійснення ним ДТП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №429486 від 21 серпня 2025 року, матеріали справи не містять.
В даному випадку, деформація бампера автомобіля, сама по собі не свідчить, що це відбулось у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху ОСОБА_1 , а відтак, перед складенням протоколу про адміністративне правопорушення, працівник поліції повинен був з'ясувати, чим саме підтверджується порушення правил дорожнього руху водієм і якими доказами підтверджується факт отримання ушкоджень транспортним засобом саме через порушення правил.
За таких обставин, відсутні будь-які підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив ДТП чи був причетний до неї і що в результаті такої ДТП відбулось пошкодження майна.
З огляду на не доведення факту ДТП та порушень ОСОБА_1 п. 2.10 «є» правил, підстав для кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 130 КУпАП не вбачається.
Дійсно, висновком КП «ОМСЦ» ЖОР № 374 від 21 серпня 2025 року підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою, що дії особи, що виразились у вживанні алкоголю після ДТП, утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, тільки у випадку доведення наявності факту ДТП та причетності особи до неї.
Підписання ОСОБА_1 усіх складених щодо нього адміністративних матеріалів, на думку суду, за встановлених обставин не свідчить про визнання ним вини у інкримінованих йому правопорушеннях, оскільки згідно відеозапису останній перебував у стані алкогольного сп'яніння, що з великою долею вірогідності перешкоджало у повному обсязі розуміти зміст складених щодо нього документів та наслідки їх складення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви, щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) ст. 368-2 КК від 26 лютого 2019 року №1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину, всі сумніви, щодо винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності.
Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, а тому постанова суду підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП/, апеляційний суд,-
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду міста Житомира від 13 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Богунського районного суду міста Житомира від 13 листопада 2025 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь