Справа № 161/12992/25 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/383/26 Доповідач: Киця С. I.
31 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар судового засідання Черняк О. В.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Шевчук Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ПЗУ Україна", про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою представником адвокатом Шевчук Дар'єю Олегівною, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2026 року,
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ПЗУ Україна", про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.08.2024 в м. Луцьку по вул. Рівненська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Leaf», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який здійснив зіткнення з мотоциклом, на якому рухалися двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . ОСОБА_3 повідомив, що перебував на роботі, оскільки працював водієм таксі на робочому автомобілі, який знаходився в оренді у приватного підприємця ОСОБА_2 . Після дорожньо-транспортної пригоди його було доставлено до лікарні з численними травмами у важкому стані, де перебував 10 днів на лікуванні. Він був позбавлений звичного для себе укладу життя, проводити час з друзями та знайомими, займатись звичними справами, постійно знаходився в атмосфері стресу та негативу. Внаслідок отриманих травм змушений був відмовитись від своєї мрії - стати льотчиком. 12.08.2024 його було зараховано до Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, а 06.09.2024 відраховано за станом здоров'я. Вказані обставини призвели до депресивного стану. При цьому, ні винуватець ДТП, ні його роботодавець не намагалися зв'язатись з ним, чи його законним представником стосовно відшкодування шкоди, ОСОБА_3 відшкодував 3000 грн. Просить стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн судового збору.
Позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Шевчук Д. О. подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди змінити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн. Визначення розміру моральної шкоди не може зводитись до формального врахування лише факту тілесних ушкоджень або періоду лікування, що і зробив суд першої інстанції, а має здійснюватись з урахуванням усієї сукупності немайнових втрат, яких зазнала потерпіла особа. У результаті отриманих травм був позбавлений можливості навчатись у спеціалізованому закладі Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні та реалізувати свої плани на життя. 06 вересня 2024 року його відраховано з вказаного ліцею за станом здоров'я і подальше навчання у вказаному закладі є неможливим. Фактичне погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації передбачене ч. 3 ст. 23 ЦК України як самостійний та обов'язковий критерій при визначенні розміру моральної шкоди. Судом залишено поза увагою, що переживання, пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, перебуванням у медичному закладі, необхідністю проходження лікування, спілкування з правоохоронними органами, участь у судовому процесі, для неповнолітньої особи мають особливо травматичний характер. З посиланням на ст. 23, 1166, 1187, 1172 ЦК України, вказує, що зявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн, діяв у межах наданого йому права на судовий захист та визначив розмір моральної шкоди відповідно до критеріїв, передбачених ст. 23 ЦК України.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Шевчук Д. О. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали з підстав, що в ній наведені.
Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з'явились, хоча були належно повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 2 статті 372 ЦПК України).
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2024 в м. Луцьку по вул. Рівненська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Leaf», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та мотоциклом «Takken MH 260GY-15», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого останній та його пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження. Вказане підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12024030580002723.
Постановою слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області від 23 вересня 2024 року неповнолітнього ОСОБА_1 визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.12.2024 судове провадження у кримінальному провадженні №12024030580002723 від 09.08.2024 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 України, зупинено до звільнення останнього з військової служби.
Наявність трудових відносин на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди між ОСОБА_3 (водій автотранспортного засобу) та ОСОБА_2 (роботодавець) підтверджується відомостями про трудову діяльність ОСОБА_3 з реєстру застрахованих осіб (дата формування 19.11.2025), які надані Головним управлінням пенсійного фонду України у Волинській області.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд виходить за межі доводів і вимог апеляційної скарги в інтересах верховенства права, в інтересах дотримання законності та обґрунтованості ухваленого судового рішення, забезпечення єдності судової практики, адже неправосудне рішення не може захистити права, свободи та інтереси учасників справи. Неправильне застосування норм матеріального права є самостійною підставою для виходу за межі апеляційної скарги і апеляційний суд перевіряє рішення в повному обсязі.
За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 в справі № 686/20281/21 вказано, що шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов'язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Стаття 1188 ЦК України встановлює, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, на яку також посилався в рішенні суд першої інстанції, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положення ст. 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
При вирішенні позову суд першої інстанції зазначених положень не врахував.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд першої інстанції застосував до правовідносин у цій справі норму матеріального права - ст. 1187 ЦК України, хоча до спірних відносин підлягають застосуванню положення ст. 1188 ЦК України, оскільки дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, - автомобіля, яким керував ОСОБА_3 (третя особа) та мотоцикла, яким керував позивач ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 , будучи неповнолітнім, керував джерелом підвищеної небезпеки - мотоциклом «Takken MH 260GY-15», і питання щодо відшкодування йому моральної шкоди має вирішуватися на загальних підставах.
Отже, визначальною умовою є наявність вини у діях водіїв транспортних засобів.
Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась з вини водія ОСОБА_3 . Третя особа ОСОБА_3 , на час розгляду справи, не притягнутий ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення при дорожньо-транспортній пригоді. Суду не надано жодного доказу вини ОСОБА_3 , не встановлено причинний зв'язок між діями водія ОСОБА_3 та заподіяною шкодою позивачу ОСОБА_1 . У матеріалах справи міститься лише ксерокопія протоколу допиту водія ОСОБА_3 , як свідка від 09 серпня 2024 року. Позивачем не заявлялося клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи для встановлення відповідності дій водіїв транспортних засобів у дорожній ситуації вимогам Правил дорожнього руху, встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водіїв - позивача та третьої особи, та дорожньо-транспортною пригодою.
Розгляд справи судом першої інстанції проведено у відсутності відповідача ОСОБА_2 , заяв про визнання позову ним до суду не подавалося.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу «Nissan Leaf», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно полісу ЕР.216624412 від 04.09.2023. У відповідності до законодавства саме страховик, який взяв на себе зобов'язання у межах суми страхового відшкодування, має відшкодувати шкоду. Згідно статті 26-1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати. Право потерпілого за його вибором на звернення до винуватої особи не є абсолютним. Потерпілий має право на стягнення з винуватця у розмірі різниці між фактичним розміром моральної шкоди і страховою виплатою (ст. 1194 ЦК України). Позивач ОСОБА_1 з заявою про відшкодування моральної шкоди до страховика не звертався і не звертався до суду з відповідною позовною вимогою.
На підставі викладеного, апеляційний суд в складі колегії суддів прийшов до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди в користь позивача ОСОБА_1 .
Позивач пред'явив позов з підстав, передбачених ст. 1187 ЦК України. Суд першої інстанції при ухвалені рішення застосував норму матеріального права - ст. 1187 ЦК України, яка не підлягала застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами. Це порушення є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції і виходу за межі апеляційної скарги позивача відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, оскільки незаконне рішення не може залишатися в силі, навіть якщо воно не оскаржено відповідачем чи третіми особами на стороні відповідача.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Шевчук Дар'єю Олегівною, задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2026 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя
Судді