Справа № 161/7226/26 Провадження №11-сс/802/192/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 ,
Старший слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням, яке погоджене прокурором відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 256 720 грн, відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024030520000785 від 29.08.2024 року. Просить клопотання задовольнити, з підстав викладених в ньому.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2026 року клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 256 720 грн, відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишено без задоволення.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, строком на 2 місяці тобто до 31 травня 2026 включно, в межах строку досудового розслідування.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
-заборонено залишати місце свого проживання в період часу з 21:00 год. по 05:00 год. щодня - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду, окрім часу оголошення повітряної тривоги на території Волинської області, з метою переходу в укриття;
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, а в разі неможливості прибути через поважні причини - завчасно попередити посадову особу, яка здійснила виклик;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та/або роботи;
-в разі наявності, здати на зберігання свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-заборонено виїжджати за межі Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із одночасним визначенням максимальної суми застави в розмірі передбаченому ч.5 ст. 182 КПК України для тяжкого злочину.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що постановляючи ухвалу слідчий судді не врахував ряд обставин, які мають значення для кримінального провадження. Так, судом при постановленні вказаної ухвали належним чином не було враховано, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років.
Крім того, слідчим суддею не враховано, що підозрюваний ОСОБА_8 неодружений, незважаючи на неофіційне працевлаштування, яке не перешкоджає отримувати прибутки від незаконного збуту наркотичного засобу, він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, вчиненого з корисливих мотивів, а тому може продовжувати займатись незаконною діяльністю пов'язаною із їх збутом.
Разом з тим, слідчим суддею не обгрунтовано, яким чином застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе запобігти ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_8 інших кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Водночас, звертає увагу і на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Зазначає, що із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України ні слідчим, ні прокурором не підтверджені документально, в то же час слідчий суддя застосовує запобіжний захід ОСОБА_8 у виді домашнього арешту.
На думку прокурора фактично слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, застосувавши обмеження прав людини без законних підстав, порушивши ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі з підстав викладених у ній, підозрюваного та його захисника, які апеляційні доводи заперечили через їх безпідставність, апеляційний суд приходить до висновку, що вона до задоволення не підлягає з огляду на таке.
За положеннями ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а саме: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1-4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п.1 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.2 та ч.1 цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегія апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваному слідчим суддею дотримані.
Стаття 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
За положеннями ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Так, з матеріалів провадження встановлено, що СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024030520000785 від 29.08.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , якому 31.03.2026 року було повідомлено про підозру у його вчиненні. При цьому, обґрунтованість підозри у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, яким слідчий суддя надав відповідну юридичну оцінку.
В першу чергу слід погодитись з висновками слідчого судді місцевого суду про недоведеність стороною обвинувачення таких ризиків як знищення, сховання або спотворення ним будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, або ж вчинення іншого кримінального правопорушення, тобто тих, які визначені п.2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновком слідчого судді про недоведеність такого ризику, як переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, що передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, такий ризик доводиться та на даний час існує.
А тому, вивчивши та проаналізувавши матеріали клопотання, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби із покладення на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, не забезпечить запобіганню наявності фактично доведеному ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуванню підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Саме тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання доведеному вищевказаному ризику, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. При цьому, судом враховується обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого злочину, наявність зазначеного ризику, а також те, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, проживає на території м.Нововолинська Волинської області, та інші обставини провадження.
Тому твердження сторони обвинувачення, які викладені у поданій апеляційній скарзі про необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, передбаченим у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання та відповідно апеляційна скарга не містять належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави на даному етапі досудового розслідування для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м'який запобіжний захід не зможе дієво запобігти фактично одному із доведених в суді ризику.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного. Сама тяжкість злочину, в яких підозрюється ОСОБА_8 не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини справи у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в застосуванні ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як стороною обвинувачення не було надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявності доведеному ризику, зазначеному у п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
А тому, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою і, зокрема - домашнього арешту в певний період доби, та покладення обов'язків, передбачених ч.5 ст.195 КПК України, є правильним та достатньою мірою, яка на даному етапі буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Істотних порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає. При цьому, слід зазначити, що посилання слідчого судді на недоведеність усіх ризиків, які наведені у клопотанні слідчим, з чим не погодився апеляційний суд, який вбачає наявність одного ризику - п.1 ч.1 ст.177 КПК України, в даному випадку не буде істотним порушенням, яке тягне скасування судового рішення, з огляду на те, що саме такий запобіжний захід як домашній арешт та покладення обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, буде правильним, що було і зроблено слідчим суддею місцевого суду.
Тому, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2026 року, якою клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 - залишено без задоволення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, строком на 2 місяці тобто до 31 травня 2026 включно, в межах строку досудового розслідування, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді