нп 2/490/1122/2026 Справа № 490/9411/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 квітня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВ "ФК"Гелексі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
07.11.2025 року представник ТОВ «ФК «Гелексі» - адвокат Рудзей Ю.В. звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики у розмірі 25 249,50 грн., судовий збір у розмірі 2423,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 01.03.2018 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики на умовах не відновлювальної кредитної лінії № 3967 у формі електронного документа з використанням електронного підпису без відкриття рахунку. Відповідно до умов укладеного договору кредитор перерахував відповідачці грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. на вказаний нею картковий рахунок на умовах строковості, поворотності та оплатності. Так позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором, надавши позичальниці грошові кошти, проте остання свої зобов'язання за договором не виконує, грошові кошти не повертає, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка становить 25 249,50 грн. та складається із: заборгованості за позикою у розмірі 5000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 20 249,50 грн.
Суд ухвалою від 14.11.2025 відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача просив про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка відзив не надала.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (23.06.2025 назву було змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 укладено договір позики на умовах не відновлювальної кредитної лінії № 3967 (далі договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, що підтверджується копією договору, копією паспорту позики.
Вказаний договір підписано електронним цифровим підписом.
За умовами розділу 1 договору ТОВ «ФК «Гелексі» надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим договором.
Грошові кошти у позику за цим договором надаються на умовах не відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до п. 1.1.1. кредитного договору, сума позики 5000,00 грн; Відповідно до п.1.1.2.2. кредитного договору, комісії (надалі за текстом іменується - "процентна ставка" в усіх відмінках) складає 1,5% в день від початкового розміру позики відповідно до п.1.1.1. Відповідно до п.1.1.5. кредитного договору, строк повернення позики - 30 березня 2018 року.
Сторони домовилися, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті
Відповідно до кредитного договору, сторони підтверджують, що даний електронний договір та всі додаткові угоди до нього мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
ТОВ «ФК «Гелексі» свої зобов'язання виконало та перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 , що підтверджується копією повідомлення ТОВ «ФК «Елаєнс» вих.№ 3967 від 01 вересня 2025 року, відповідно до якого на номер банківської картки НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 було перераховано кошти у сумі 5000,00 грн.
Крім того 31 березня 2018 року між ТОВ "ФК"Гелексі" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №3967 від 01.03.2018 року.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене свідчить про належне укладення вказаного вище договору з ОСОБА_1 , шляхом проставляння електронного підпису.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 3967 від 01.03.2018 ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 25 249,50 грн. та складається із: заборгованості за позикою у розмірі 5000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 20 249,50 грн.
Всупереч умовам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості.
Відповідачкою існування заборгованості не спростовано, власного розрахунку суду не надано.
Отже відповідно до ст. 526, 530, 1054 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованості за наданим кредитом.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає таке.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду такі документи: Акт № 3967 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року.
Так судом встановлено, що позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується вище переліченими доказами.
У той же час, при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв - дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Відповідно до висновку Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги складність справи, суму заборгованості відповідачки, фактичну відсутність участі адвоката у розгляді справи, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2423 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за договором позики на умовах не відновлювальної кредитної лінії № 3967 від 01.03.2018 у розмірі 25 249,50 грн., яка складається з: заборгованості за позикою у розмірі 5000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 20 249,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (ЄДРПОУ 41229318) судовий збір в розмірі 2423 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.А. Гуденко