Справа №522/1253/26
Провадження №1-кп/522/2407/26
підготовчого судового засідання
6.04.2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі Приморського районного суду м. Одеси угоду про визнання винуватості, разом із обвинувальним актом, який надійшов із Територіального управління ДБР розташоване у м. Миколаєві (ТУ ДБР у м. Миколаєві), який зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42021160000000627 від 20.12.2021 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який на момент кримінального правопорушення працював на посаді начальника Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суд
У обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він займаючи посаду начальника Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, будучи службовою особою яка займає відповідальне становище, та обіймає постійну посаду і є працівником правоохоронного органу відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», діючи всупереч вимог вимог ст.ст.19, 68 Конституції України, ст.ст.3, 22 і 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи 14.01.2022 року приблизно о 13 годині 40 хвилин на розі вулиць Успенської, та Олександрійського проспекту, у м. Одесі, на виконання раніше висунутих вимог, отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України складало 27 970 грн.) за невжиття заходів державного контролю під час перевірки в торговому павільйоні за адресою: м. Одеса, вул. Висоцького, 2a/2, дотримання законодавства у сфері торгівлі та послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг, у межах розгляду фактів вказаних у зверненні ОСОБА_7 (N? M-2407 від 21.12.2021 року).
Як вбачається, із обвинувального акта, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище.
У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні указаного кримінального правопорушення, та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення описаного у обвинувальному акті, та просив затвердити угоду про визнання винуватості від 18 березня 2026 року.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України покарання згідно до указаної угоди.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 просила затвердити угоду про визнання винуватості, та призначити цьому обвинуваченому покарання відповідно до угоди від 18.03.2026 року.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного.
Згідно до ч.1 ст.472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
Положеннями ч.7 ст.474 КПК України передбачено, що у разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку. У разі незгоди однієї із сторін із продовженням судового провадження у загальному порядку досудове розслідування продовжується в загальному порядку. У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії судового провадження, останнє продовжується у загальному порядку.
Санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
18.03.2026 року була укладена угода про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 , та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, яке було зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42021160000000627 від 20.12.2021 року, та сторони погодились на призначення покарання указаному обвинуваченому за ч.3 ст.368 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на державній службі чи займатися іншою діяльністю на державній службі строком 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити цього обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк, тривалість якого буде визначена судом, з покладанням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
У вище указаній угоді від 18.03.2026 року зазначено, що встановлені обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність тяжких наслідків злочину.
Суд не погоджується із зазначенням пом'якшуючої обставини того, що ОСОБА_3 активно сприяв розкриттю указаного кримінального правопорушення, так як суду не було надано доказів, яку саме допомогу цей обвинувачений надав органам досудового розслідування, які невідомі, їм обставини, він допоміг встановити.
Суд вважає, що відсутня пом'якшуюча обставина відсутність тяжких наслідків по цьому кримінальному провадженню, яка була зазначена в угоді від 18.03.2026 року, так як указаним кримінальним правопорушенням були заподіяні тяжкі наслідки державним, та суспільним інтересам.
Крім того, у обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України затвердженого 30.01.2026 року відсутні обставини, що пом'якшують покарання, та не зазначено про наявність щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину указаним обвинуваченим, а також відсутність тяжких наслідків злочину.
Перевіривши указану угоду про визнання винуватості, суд приходить до наступного.
Як вбачається, із обвинувального акта, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Суд приходить до висновку, із урахуванням відсутності достатньої кількості пом'якшуючих покарання обставин, що умови угоди в частині призначення покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не відповідають інтересам суспільства, тобто при укладенні угоди було порушено п.2 ч.7 ст.474 КПК України, так як призначення йому покарання за ч.3 ст.368 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на державній службі чи займатися іншою діяльністю на державній службі строком 1 рік, та звільнення на підставі ст.75 КК України указаного обвинуваченого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, не відповідає інтересам суспільства, не сприяє виправленню цього обвинуваченого, та не запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
На підставі зазначеного, суд вважає необхідним відмовити у затверджені угоди від 18 березня 2026 року, на підставі п.2 ч.7 ст.474 КПК України, так як умови угоди укладеної із порушенням вимог закону не відповідають інтересам суспільства.
Крім того, у вище указаній угоді від 18.03.2026 року сторонами не було зазначено про застосування спеціальної конфіскації до грошових коштів, які були вилучені у обвинуваченого ОСОБА_3 , що суперечить вимогам ст.96-1, 96-2 КК України.Тому умови угоди в цій частині не відповідають вимогам закону, суд вважає, що є законні підстави для відмови у затверджені цієї угоди, передбачені п.1 ч.7 ст.474 КПК України.
На підставі вище зазначеного, суд вважає необхідним відмовити у затверджені угоди від 18.03.2026 року, так як умови зазначеної угоди суперечать вимогам закону, та не відповідають інтересам суспільства, тобто є законні підстави для відмови у затверджені угоди, передбачені п.п.1,2 ч.7 ст.474 КПК України.
Так як відсутні заперечення сторін кримінального провадження, на теперішній час, суд вважає можливим продовжити у загальному порядку судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Керуючись ст.ст.27, 314 - 316, 376, 469, 474, 392, 395, 615 КПК України, суд
У затвердженні угоди, укладеної 18 березня 2026 року про визнання винуватості між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, яке було зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42021160000000627 від 20.12.2021 року - відмовити, угоду долучити до матеріалів указаного кримінального провадження.
Судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжити в загальному порядку на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021160000000627 від 20.12.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України в 14 годин 30 хвилин 21.04.2026 року у залі №231 Приморського районного суду м. Одеси на вулиці Балківській, 33.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1
06.04.2026