Справа № 522/1093/26
Провадження № 3-зв/522/10/26
10 квітня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Осіік Д.В., за участю секретаря судового засідання Крохмаль О.М., особи, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву про самовідвід судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. у справі № 522/1093/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.5 ст. 126 КУпАП, -
В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. перебуває справа про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ч.5 ст. 126 КУпАП, яка надійшла у провадження судді.
Суддею Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. заявлено самовідвід та зазначено, що 10.03.2026 року, після відкладення судового засідання ОСОБА_3 намагався подарувати їй в приміщенні суду квіти, з нагоди свята 8 березня, на що йому суддею було відмовлено. 06.04.2026 року у судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_4 не з'явився, повідомивши секретаря, що думав, що його справу передано на розгляд іншому судді.
Вказані обставини на думку судді Циб І.В. можуть викликати питання щодо її об'єктивності, неупередженості та безсторонності під час розгляду та прийняття рішення у вказаній справі.
При розгляді вказаної заяви суддя приймає до уваги те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або суддя може заявити самовідвід та відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід.
Водночас Рада суддів України у рішенні № 34 від 08.06.2017 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства, може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Водночас, згідно з ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини норми КУпАП носять карний кримінально-правовий характер, а справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, тому адміністративні правопорушення підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, п.п. 21-22).
Одним з найважливіших прав людини в сучасній демократичній державі є право на справедливий суд. Забезпечення справедливого правосуддя, яке базується на верховенстві права, витікає з низки міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, а отже є частиною національного законодавства, а також міжнародних зобов'язань, порушення яких призводить не лише до накладання відповідних, але й до значних репутаційних втрат, що прямо відзначаються на міжнародному положенні нашої держави та низка інших негативних наслідків. Одним з таких документів є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997р.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Статтею 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Цей Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, керуючись принципом верховенства права, враховуючи вимоги ст.129 Конституції України, ч.1 ст.6, ч.1 ст.7, ст.9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та загальними засадами судочинства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка відносить справи про адміністративне правопорушення до «кримінального провадження», при розгляді заяви про відвід судді (самовідвід), яка розглядає справу про притягнення до адміністративної відповідальності, слід застосувати принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права.
Так частиною 1 ст. 80 КПК України встановлено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити (самовідвід).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
В судове засідання суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. не з'явилась у зв'язку з службовою зайнятістю, доповнень щодо поданої заяви про самовідвід не має.
Особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 в судовому засіданні залишив вирішення вказаного питання розсуд суду.
Розглянувши заяву про самовідвід судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. від розгляду справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 1126 КУпАП, суддя вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: (1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичом чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; (2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; (3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; (4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; (5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
Статтею 76 цього Кодексу визначені підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
За наявності підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).
Відповідно до ст.80 КПК України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.
Підставою для самовідводу зазначає п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Таким чином, для задоволення самовідводу за об'єктивним критерієм мають бути лише достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише надумані припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Зміст заяви судді про самовідвід не свідчить про наявність підстав та не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно, будь-яких доказів упередженості чи необ'єктивності судді для цілей відводу у розумінні закону не надано.
У зв'язку з наведеним, суддя дійшов висновку, що заява судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. про самовідвід не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 283, 294 КУпАП, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 75 КПК України, суддя -
У задоволенні заяви судді Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В. про самовідвід у справі № 522/1093/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.5 ст. 126 КУпАП - відмовити.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.5 ст.126 КУпАП, (справа №522/1093/26, провадження 3/522/1195/26) повернути до канцелярії суду для подальшої передачі судді Приморського районного суду м.Одеси Циб І.В.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: