Справа №522/2673/26
Провадження №2-ві/522/7/26
10 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання дій такими, що завдали майнової та моральної шкоди, стягнення моральної та майнової шкоди.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою суду від 19 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання дій такими, що завдали майнової та моральної шкоди, стягнення моральної та майнової шкоди залишено без руху.
01 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді, у якій заявник просив відвести суддю Приморського районного суду м. Одеси - Чорнуху Ю.В. від розгляду справи №522/2673/26 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання дій такими, що завдали майнової та моральної шкоди, стягнення моральної та майнової шкоди у зв'язку із існуванням фактів, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді щодо особистої заінтересованості у результатах розгляду справи КП «Теплопостачання міста Одесі» щодо навмисного зволікання судового процесу, що полягає у значних порушеннях процесуальних строків, зволікання з видачою чи відправкою рекомендованим листом ухвали суду від 19.03.2026 року.
Ухвало суду від 02 квітня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід визнано необґрунтованим.
Заяву ОСОБА_1 передано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення судді в порядку статті 33 ЦПК України для розгляду даної заяви.
За результатами автоматизованого розподілу заяви між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Заява мотивована тим, що:
- постановлення ухвали суду від 19.03.2026 року про залишення позовної заяви було здійснено із порушенням процесуальних строків;
- відбулося зволікання з видачою чи відправкою рекомендованим листом копії ухвали суду від 19.03.2026 року;
- ухвала суду про залишення позову без руху повинна була б бути надіслана учасникам судового процесу протягом 2-х днів з дня її складання;
- суддею було порушено позицію ВП ВС щодо підтримки балансу між правом на об'єктивний суд та недопущенням зловживання процесуальним правом.
У зв'язку з чим, заявник вважав, що суддя Чорнуха Ю.В. не може брати участі у справі через існування обставин, які свідчать про існування сумнівів в її об'єктивності та неупередженості.
Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховний Суд в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
"об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
"суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд повинен брати до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Як вже було встановлено, підставою для відводу є те, що на думку ОСОБА_1 , суддею Чорнухою Ю.В. було порушено процесуальний строк щодо вирішення питання про відкриття провадження, направлення поштової кореспонденції, а також те, що суддею не враховано позицію ВП ВС.
Вказане свідчить про те, що заявлений ОСОБА_1 відвід свідчить виключно про його незгоду із процесуальними діями головуючої по справі (зокрема, щодо дотримання строку вирішення питання про відкриття провадження, строку направлення поштової кореспонденції, а також неврахування у своїй діяльності правових позицій ВП ВС).
Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Тобто, наявність у осіб, які беруть участь у цивільному процесі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи не можуть бути підставою згідно із ст.ст.36 ЦПК України для відводу судді, всі ці заперечення можуть бути викладені цими особами в апеляційній скарзі, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).
За таких обставин, наведені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді обставини, у зв'язку з наявністю яких заявник просив відвести головуючого суддю по справі свідчать виключно про незгоду заявника процесуальними діями судді (зокрема, щодо дотримання строку вирішення питання про відкриття провадження, строку направлення поштової кореспонденції, а також неврахування у своїй діяльності правових позицій ВП ВС), що у розумінні вказаних вище імперативних приписів частини 4 статті 36 ЦПК України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу, а будь-які інші обставини, що підтверджувалися б відповідними доказами та які б свідчили про упередженість чи необ'єктивність судді Назаренком Андрієм Августовичем - не наведено, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 14, 36, 39, 40 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.
Суддя Косіцина В.В.