07.04.2026
Справа № 522/13284/24
Провадження по справі № 1-кп/522/1957/26
07 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси №106 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023162510001520 від 15.11.2023 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоіванівка, Баштанського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді стрільця-санітара 3 відділення 2 взводу 1 роти морської піхоти БМП 2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», офіційно не одружений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
Приморським районним судом м. Одеси здійснюється судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023162510001520 від 15.11.2023 року, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважала, що викладенні в клопотанні ризики є необґрунтованими та безпідставними.
Просила обрати її підзахисному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та долучити до матеріалів справи заяву ОСОБА_6 від 07.04.2026 року, згідно якої остання не заперечує та дає згоду, що у разі обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, він буде проживати у належній їй квартирі.
Крім того, захисник зазначила, що згідно результатів медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_3 , проведених на виконання ухвали суду, останній, з урахуванням стану його здоров'я, не може перебувати в умовах тримання під вартою, оскільки потребує обстеження у спеціалістів, пройти яких на даний час можливо виключно за направленням сімейного лікаря, на підтвердження чого просила долучити консультативний висновок спеціаліста, огляд у якого пройшов ОСОБА_3 та іншу медичну документацію.
Обвинувачений підтримав захисника.
Заслухавши думки сторін, дослідивши доводи клопотання прокурора, суд доходить таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України та принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи стадію кримінального провадження, зокрема, що судом ще не завершено дослідження доказів, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення та жоден доказ не має наперед встановленої сили, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вирішуючи питання про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, з середньою освітою, військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді стрільця-санітара 3 відділення 2 взводу 1 роти морської піхоти БМП 2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», офіційно не одружений, зареєстрований в Миколаївській області, раніше не судимий, що свідчить про наявність у нього певних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість та наслідки злочину у вигляді настання смерті людини, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , за яке передбачено покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі, тому суд вважає доведеним існування ризику того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливому впливі обвинуваченого на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, яких судом ще не допитано, оскільки останні є сусідами ОСОБА_3 та мешканцями будинку, де вчинено злочин.
Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, прокурором доведений, з урахуванням характеру злочину, у якому обвинувачується особа, що може вказувати на відношення останнього до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та за наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати з моменту застосування йому даного виду запобіжного заходу, суд вважає можливим продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості та наслідків кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , даних щодо особи обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку про можливість продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який наразі здатен запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати, та здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Будь-які нові обставини, які могли б слугувати підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу та які не було судом враховано раніше, стороною захисту надано не було.
Суд враховує надані захисником дані щодо стану здоров'я обвинуваченого та письмову згоду на відбуванням ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту від особи, у якої орендує житло обвинувачений згідно договору, наданого раніше стороною захисту, проте зазначає, що вони не можуть слугувати наразі єдиною достатньою підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
В свою чергу, суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Крім того, згідно вимог чинного законодавства доставлення до медичного закладу попередньо ув'язненої особи у разі необхідності здійснюється під конвоюванням співробітників відповідної установи, в якій така особа перебуває під вартою.
Так під час розгляду даного кримінального провадження ухвалами суду неодноразово було зобов'язано відповідну медичну установу провести медичне обстеження та лікування за необхідності обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв'язку із скаргами на стан здоров'я.
Суд зазначає, що на даній стадії судового розгляду застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризики, які стали підставою для обрання даного виду запобіжного заходу не зменшились та не перестали існувати.
Керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 372, 376, 395 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ», без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 07.04.2026 року, який діє до 05.06.2026 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_7