Справа № 521/5361/26
Номер провадження № 2-з/521/78/26
10 квітня 2026 року
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Поліщук І.О.,
з участю секретаря Коржеван В.А.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мірошніченко Олени Миколаївни, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про визнання договору дарування недійним,
В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мірошніченко Олени Миколаївни, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про визнання договору дарування недійсним.
09.04.2026 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олени Миколаївни про визнання правочинів недійсними, скасування рішення. Обґрунтовуючи позов ТОВ «Консалт Солюшенс» посилалося на ту обставину, що 28 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05/08/2008/840-К/548, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 189484,40 доларів США, строком до 27 серпня 2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, 28 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №05/08/2008/840-П/548, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконували, щомісячні платежі за кредитним договором і в термін, встановлений умовами договору, не здійснювали, а тому ПАТ «КБ «Надра» вимушене було звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
За результатами розгляду справи №521/13273/14-ц Малиновським районним судом м. Одеси, 27 листопада 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №05/08/2008/840-К/548 від 28.08.2008 року у розмірі 4 521 336, 06 грн. (чотири мільйони п'ятсот двадцять одна тисяча триста тридцять шість) гривень 06 копійок було задоволено.
Надалі, після відступлення прав вимог до ТОВ «Консалт Солюшенс», Новий кредитор в ході проведення пошуково-аналітичної роботи по дослідженню майнового стану та родинних зв'язків боржника було встановлено, що після виникнення кредитних зобов'язань, 30.11.2010 року ОСОБА_1 відчужила на користь свого сина ОСОБА_2 1/3 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку Позивача, правочин, учинений боржником на користь близького родича у період настання в нього зобов'язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору), що ТОВ «Консалт Солюшенс» і буде доводити в ході судового розгляду.
Враховуючи, що задоволення вимог позовної заяви можливе виключно за умови наявності нерухомого майна, що є предметом оспорюваного правочину яке перебуває у володінні та розпорядженні Відповідача 2 - ОСОБА_2 , належним є висновок, що єдиним співмірним заходом забезпечення позову у даному випадку є накладення арешту на спірний об'єкт нерухомого майна, встановлення заборони його відчуження.
Зважаючи на те, що предметом спору є визнання недійсним договору дарування від 30.11.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 , тому накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з метою заборони її відчуження є співмірним заходом забезпечення позову, який цілком відповідає предмету та суті позову, оскільки виключно в такий спосіб можливо буде забезпечити виконання судового рішення і разі ухвалення його на користь Позивача, а у разі якщо Відповідач - ОСОБА_2 реалізує вказаний об'єкт нерухомого майна, то виконання можливого рішення суду буде неможливим.
Враховуючи вищенаведене просить забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за участі третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олени Миколаївни про визнання правочину недійсним, скасування рішення, шляхом встановлення заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам вчиняти будь- які реєстраційні дії щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання представника позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за замістом частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
При розгляді заяви про забезпечення позову представника Товариства з обмежено відповідальністю «Консалт Солюшенс» суд встановив, що між сторонами існує спір щодо визнання недійсним договору дарування від 30.11.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відчужила на користь свого сина ОСОБА_2 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У постанові Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 викладено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
У постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 755/8534/24 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Оскільки судом встановлено, що позивач звернувся з позовом про визнання договору дарування від 30.11.2010 року, відповідно до якого об'єктом є 1/3 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом встановлення заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам вчиняти будь- які реєстраційні дії щодо 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником якої на теперішній час є ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 (колишній власник - ОСОБА_1 ).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є солідарними боржниками у виконавчому провадженні № 75761662 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2024 року, де стягувачем є позивач по даній справі Товариство з обмежено відповідальністю «Консалт Солюшенс».
Окрім того, співвласником ще однієї 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 власником якої на теперішній час є ОСОБА_4 , до якої позовні вимоги не пред'явлені.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260, 261, 353-354 ЦПК України,
Клопотання представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мірошніченко Олени Миколаївни, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про визнання договору дарування недійним - задовольнити частково.
Заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам вчиняти будь- які реєстраційні дії щодо 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 (колишній власник ОСОБА_1 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.
Суд роз'яснює, що у відповідності до частини четвертої статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: І.О. Поліщук