Справа №521/22097/25
Провадження №2/521/2365/26
08 квітня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 16.11.2024-100001711 від 16 листопада 2024 року у розмірі 11250,00 грн., та судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Позов обґрунтований такими обставинами.
16 листопада 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) 16.11.2024-100001711. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 6000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.11.2024 року, строком на 147 днів. ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 11250,00 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., по процентам в розмірі 2520,00 грн., по неустойці в розмірі 2730,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».
27 лютого 2026 року представником відповідача було подано відзив із заперечення щодо позову. Обґрунтовуючи свої заперечення, представник відповідача зазначила, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.07.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що 30.07.2018 року було зроблено відповідний актовий запис №1729. ОСОБА_2 проходить військову службу в лавах ЗСУ. Таким чином, представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 повинна бути звільнена від сплати процентів у сумі 2520,00 грн. та неустойки у сумі 2730 грн., на підставі п. 15. ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як дружина військовослужбовця. Крім того, представник відповідача просила врахувати, що позивачем вказано про часткові оплати відповідачем за кредитним договором, а саме на суму 1680 грн. від 06.12.2024 року, на суму 1860 грн. від 29.12.2024 року, на суму 1680 грн. від 17.01.2025 року, на суму 1350 грн. від 08.02.2025 року, що разом становить 6570,00 грн. На думку представника відповідача кредитор взагалі не мав права нараховувати останній проценти за користування кредитом та будь-які штрафні санкції. Тіло кредиту та комісія за його видачу складають 6420,00 грн., ОСОБА_1 ж сплатила загалом 6570,00 грн. за кредитним договором. Таким чином вважає, що відповідачем була повністю сплачена сума заборгованості. Крім того, звернула увагу про відсутність в матеріалах справи належних доказів перерахування кредитних коштів.
04 березня 2026 року представником позивача було подано відповідь на відзив.
Заперечуючи щодо доводів сторони відповідача зазначила, що представником відповідача заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надано виписки з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Натомість, відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору. Щодо наданих документів стосовно проходження військової служби чоловіком відповідача зазначила, що на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники, натомість ОСОБА_2 проходить службу за контрактом. Крім того вказала, що враховуючи складність справи та ціну позову, витрати на послуги з надання правової допомоги відповідача мають бути зменшені з 8000,00 грн. до 3000,00 грн.
Судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 1 ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача про дату, місце та час судового засідання повідомлялась належним чином, в відповіді на відзив міститься клопотання представника позивача про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач та її представник про дату, місце та час судового засідання повідомлялись належним чином, згідно ст. 128 ЦПК України.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 листопада 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) 16.11.2024-100001711.
Відповідно до у мов договору заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 6000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.11.2024, строком на 147 днів.
Відповідно до умов кредитного договору № 16.11.2024-100001711 від 16.11.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 16/11/2024; 2. Сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 147 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 11.04.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) - 7% від суми Кредиту та дорівнює 420 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 420 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. 10. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. 11. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 12. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1% (денна процентна ставка) = (8820 / 6000)/ 147 . 100%. 13. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. 17. Неустойка: 90 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі.
Суд звертає увагу, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання факту укладення договору, зокрема й факту отримання кредитних коштів, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1680 грн. від 06.12.2024 року, на суму 1860 грн. від 29.12.2024 року, на суму 1680 грн. від 17.01.2025 року, на суму 1350 грн. від 08.02.2025 року.
Суд також враховує, що стороною відповідача у відзиві на позовну заяву не заперечувалось факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, але лише стверджувалось про відсутність в матеріалах справи належних доказів перерахування кредитних коштів.
В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Згідно наданого розрахунку заборгованість відповідача становить 11250,00 грн., що складається із:
заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн.,
по процентам в розмірі 2520,00 грн.,
по неустойці в розмірі 2730,00 грн.
Заперечуючи щодо нарахованих процентів та неустойки, представник позивача посилається на те, що чоловік відповідача - ОСОБА_2 проходить військову службу в лавах ЗСУ, а тому вона, як дружина військовослужбовця, на підставі п. 15. ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинна бути звільнена від сплати процентів та неустойки.
Так, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.07.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що 30.07.2018 року було зроблено відповідний актовий запис №1729.
Встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу в лавах ЗСУ.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей представником відповідача надано: Витяг з наказу по стройовій частині №193 від 11.08.2023 року, Довідка форми 5 №114 від 27.02.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , Військовий квиток серії НОМЕР_3 ; Посвідчення УБД серії НОМЕР_4 .
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Разом із цим, матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення відповідача від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» оскільки її чоловік проходить військову службу за контрактом, що безпосередню вбачається з Військового квитка серії НОМЕР_3 , довідки форми 5 №114 від 27.02.2026 року.
Таким чином, посилання представника відповідача на частину 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення зазначеного закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та/або їх дружин та за фактичних обставин у справі, на спірні правовідносини не поширюються, оскільки чоловік відповідача є військовослужбовцев-контрактником.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов'язання та договір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 с.т. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ст. 1049 Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із цим, 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд доходить до висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2730,00 грн., нарахованої внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., по процентам в розмірі 2520,00 грн., що разом становить 8520,00 грн.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Ціна позову по даній справі становить 11250,00 грн., який задоволено на 76%.
Відповідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1840,72 грн. (76% задоволених позовних вимог).
Згідно положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
20.01.2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною було укладено договір про надання правової допомоги.
На підтвердження понесених ОСОБА_1 , витрат на професійну правничу допомогу надано Акт здачі - прийняття наданих послуг від 17.02.2026 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.02.2026 року на суму 8000,00 грн.
Разом із цим, стороною позивача було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, посилаючись на їх не співмірність зі складністю справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем у зв'язку із розглядом зазначеної справи, враховано обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Таким чином, враховуючи процент задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1920,00 грн. (24%).
Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 612, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, заборгованість за кредитним договором № 16.11.2024-100001711 від 16 листопада 2024 року у розмірі 8520 (вісім тисяч п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ судовий збір у розмірі 1840 (одну тисячу вісімсот сорок) гривень 72 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10 квітня 2026 року.
Суддя: Ю.В. Тополева