Справа № 502/121/26
06 квітня 2026 року м. Кілія
Суддя Кілійського районного суду Одеської області Маслеников О.А.
за участю :
секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.
потерпілої - ОСОБА_1
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
матеріали адміністративної справи, які надійшли від
Відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вилкове Ізмаїльського (колишнього Кілійського) району Одеської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , якій роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 758494, складеного 12.01.2026 року вбачається, що 12.01.2026 року, близько 08 години 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , у пятому підїзді, ОСОБА_2 висловлювалась нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_1 , чим своїми діями порушила громадський порядок і спокій громадян.
Дії ОСОБА_2 були кваліфіковані працівниками поліції за ст. 173 КУпАП, як дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила суду, що понад 25 років працює вчителем у Вилківському опорному закладі загальної середньої освіти №1 та за весь час своєї діяльності, вона не притягувалася до відповідальності, не мала зауважень щодо своєї поведінки та взагалі не має звички вживати нецензурну лексику, тим більше у громадському місці та у присутності інших осіб.
Зазначила, що між нею та потерпілою ОСОБА_1 , яка є головою ОСББ їхнього будинку, існує тривалий конфлікт, який розпочався ще у 2021 року, через будівельні матеріали для покрівлі, куплені ОСОБА_3 за власний кошт, які в подальшому зникли. Після цього випадку потерпіла почала відкрито конфліктувати з нею, публічно звинувачувати її з чоловіком у Viber-групі ОСББ. Також з боку потерпілої мали місце систематичні образи, принизлива форма спілкування та створення перешкод у користуванні спільним майном будинку.
11.01.2026 року вона зранку поїхала до батьківського будинку, згодом їй подзвонила сусідка ОСОБА_4 та повідомила, що в їхньому будинку, на третьому поверсі сталася пожежа в електрощитку. ОСОБА_5 одразу подзвонила на лінію 101 та повідомила про подію.
Близько 11-ої години ОСОБА_5 повернулась додому, під'їзд був задимлений, тому вона відкрила двері для провітрювання, на що мешканець будинку ОСОБА_6 грубо висловився, з вимогою їх зачинити. Після цього втрутилася потерпіла, яка в образливій формі висловилась на адресу ОСОБА_7 , на що остання не відреагувала. Через задимлення під'їзду, до своєї квартири вона не пішла, а разом з ОСОБА_8 , яка чекала її біля під'їзду, пішла до подруги додому. Зауважила, що в під'їзді фактично не могло перебувати значної кількості людей, оскільки був густий дим і дуже сильний запах гару.
ОСОБА_5 вказує, що у матеріалах справи є неузгодженості, а саме те, що у рапорті чергового від 11.01.2026 року, складеному ОСОБА_9 зазначено, що потерпіла хоче написати заяву щодо неправдивої інформації в інтернеті з боку ОСОБА_7 на адресу потерпілої, натомість у рапорті поліцейського офіцера громади ОСОБА_10 , зазначено про подію щодо висловлювання нецензурною лайкою в під'їзді, після пожежі. Разом з тим, в адміністративному протоколі зазначено, що подія відбулась 12 січня о 08:30 годині, тобто наступного дня після пожежі, однак в ніч з 11 на 12 січня ОСОБА_5 ночувала у квартирі свого брата та пребувала там протягом усього дня 12 числа.
12.01.2026 року близько 16:00 години ОСОБА_11 зателефонувала працівник поліції та запропонувала прибути до відділення, уточнивши, що виклик пов'язаний з її зверненням на урядову гарячу лінію 1545 щодо порушень пожежної безпеки, однак по приїзду, виявилось, що її викликали для надання пояснень, за фактом висловлювання нецензурної лайки на адресу потерпілої.
Під час надання пояснень, працівник поліції не представилась, не пред'явила службового посвідчення, не роз'яснила їй права та обов'язки та не повідомила процесуальний статус ОСОБА_12 . Окрім цього, вказала, що сам протокол вона вперше побачила лише під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, до цього моменту його зміст не був їй належним чином оголошений, копія не вручалась та сам протокол вона не підписувала.
З огляду на зазначене, просила суд закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки не вживала нецензурної лайки, не вчиняла дій, які б утворювали об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а матеріали справи не містять достатніх, належних і допустимих доказів її вини.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що з ОСОБА_2 вона не спілкується та заблокувала її в контактах, так як остання постійно її провокує. 11.01.2026 року потерпіла відчула запах гарі, відкривши двері, почула у під'їзді розмову людей та піднялась туди. Власник квартири, біля якої сталась пожежа, залив весь щіток, щоб її погасити, внаслідок чого, у багатьох квартирах зникло світло. Потім потерпіла спустилась на перший поверх та в цей час з'явилась ОСОБА_13 , яка почала все знімати на телефон та звинувачувати потрепілу, при цьому кричала та обзивала останню, це продовжувалось десь хвилин десять.Разом з потерпілою були мешканці будинку: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші. Згодом ОСОБА_5 пішла та не піднімалась, а потерпіла звернулась до поліції.
Офіцер громади ОСОБА_10 , яка була викликана в якості свідка по справі пояснила суду, що працює поліцейським на посаді офіцера громади та 11.01.2026 року до неї звернулась потерпіла - голова ООСББ, яка повідомила, що в під'їзді їхнього будинку сталася пожела та те, що ОСОБА_5 нецензурно висловлювалась в бік потерпілої. Прибувши на місце події, вона опитала свідків та потерпілу, потім подзвонила ОСОБА_11 , яка прибула до відділення поліції та надала пояснення, після чого був складений адміністративний протокол. Свідок зазначила, що ОСОБА_5 намагалась пошкодити протокол, а саме після його підписання, намагалась його розірвати. Під час надання пояснень, ОСОБА_5 зазначала, що не скоювала противправні дії, але свідки підтвердили, що вона висловлювалась нецензурною лайкою. Разом з тим свідок припускає щодо наявності описки в даті складання, протокол вона складала 12 числа. На поставлене питання свідок відповіла, що опитувала свідків на місці події, коли прибула, ОСОБА_7 не було.
Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що знайома з ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_18 та не має з ними неприязнених відносин. Потерпілу вони обирали головою ООСББ на загальних зборах. ОСОБА_5 нічого не оплачує та не є учасником ООСББ. Вже тривалий час між ОСОБА_3 та потерпілою відбуваються сварки. 11.01.2026 року свідок не чула сварку, так як живе не в тому під'їзді.
Свідок ОСОБА_6 розповів, що 11.01.2026 року в їхньому будинку сталася пожежа та вони провітрювали під'їзд. Згодом прийшла ОСОБА_5 та відкрила двері, в під'їзді було холодно та свідок пішов, а ОСОБА_5 з потерпілою залишились. ОСОБА_5 постійно знімала все на телефон. Сварку свідок не чув.
В судовому засіданні ОСОБА_19 пояснила, що 11.01.2026 року в їхньому будинку сталася пожежа, горів електролічильник, його загасили. На першому поверсі будинку знаходилась ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , через деякий час прийшла ОСОБА_22 та почала знімати на телефон відео. Сусіди просили ОСОБА_23 піти та вони якось сварились, але матюків свідок не чула. Згодом ОСОБА_5 пішла. На питання свідок відповіла, що поліція приїжджала, опитувала, а потім свідок підписала свої пояснення.
ОСОБА_4 пояснила суду, що 11.01.2026 року, зранку готувала їжу та за дверима почула якийсь вибух. Подзвонила ОСОБА_24 , щоб вона викликала пожежників. Коли свідок вийшла з квартири почула, що в під'їзді гучно розмовляють, але про що саме, вона не чула. Розмова тривала десь протягом хвилин 20. З потерпілою вона не спілкується та її номера телефону не має. На поставлене питання свідок зазначила, що співробітники поліції опитували її та вона їм сказала, що нічого не чула. В письмових поясненнях стоїть її підпис, але вона не підтверджує факт висловлювання ОСОБА_3 нецензурною лайкою.
Свідок ОСОБА_21 повідомила, що між ОСОБА_3 та потерпілою існують конфліктні відносини. ОСОБА_5 постійно звинувачувала потерпілу. Коли сталась пожежа, свідку подзвонила сусідка з третього поверху, потім подзвонила потерпіла та запитала, що сталося. Після пожежі мешканці будинку все провітрювали, на вулиці був мороз, а ОСОБА_5 постійно відкривала двері під'їзду. Чула, як чоловік розмовляв з ОСОБА_3 , однак нецензурних слів свідок не чула.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме:
- протокол серії ВАД № 758494 від 12.01.2026 року про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП;
- рапорт старшого інспектора-чергового Відділення поліції №1 (м. Кілія) Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області №286 від 11.01.2026 року;
- рапорт поліцейського офіцера громади ВП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області сержанта поліції Никодим Л.;
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від ОСОБА_1 від 12.01.2026 року;
- письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 від 12.01.2026 року;
суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Диспозиція статті 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.
Нецензурна лайка - це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із різновидів словесної брутальності. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме цього. Зазначені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку неповаги до суспільства.
Домінування у свідомості особи саме такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання є головним критерієм відмежування дрібного хуліганства як адміністративного правопорушення проти громадського порядку та моральності від інших адміністративних правопорушень.
Не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.
Суддя зазначає, що дрібне хуліганство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій, оскільки конфлікт це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Відтак особа, що чинить дрібне хуліганство, діє умисно, з наміром порушити громадський порядок і спокій громадян, тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій - це конфлікт.
Верховний Суд України у постанові № 5-17кс12 від 04.10.2012 надав висновок, згідно з яким хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим. Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні.
Сам по собі рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими доказами, не може бути поставлений в основу розгляду справи, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
В даному випадку, відсутні такі суб'єктивні ознаки, як мотив і умисел, спрямовані на порушення громадського порядку, які є основними критеріями, що і відрізняють дрібне хуліганство від суміжних правопорушень. За таких обставин, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення дрібного хуліганства, в розумінні вимог ст. 173 КУпАП.
Крім того, сам факт висловлювання нецензурною лайкою ОСОБА_2 не підтверджено жодними показами свідків та іншими доказами, а покази іншого учасника конфлікту - потерпілої ОСОБА_1 , без підтвердження іншими доказами, не є достатніми для висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Отже, в ході розгляду справи, суддею не встановлений факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки жодні докази, які б вказували на те, що остання вчинила дрібне хуліганство, не знайшли свого підтвердження, а отримані в судовому засідання покази свідків, взагалі спростовують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Справа «Karelin v. Russia» від 20 вересня 2016 року). Оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутностю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність належних та допустимих доказів вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності протиправного діяння, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 173, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 279, 280, 283, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суддя,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови складено і оголошено 10.04.2026 року.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников