cправа №521/14422/25
провадження №1-кп/947/600/26
08 квітня 2026 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року за обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
за участю: прокурора ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , обвинуваченої ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , їх захисника ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_10 , її захисника ОСОБА_5 , потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , представників потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.
Під час підготовчого судового провадження, захисниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заявлені клопотання про закриття кримінального провадження.
1. Зміст клопотань.
1.1) В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_3 зокрема зазначив, що 15.08.2025 року Хаджибейською окружною прокуратурою було подано обвинувальний акт до Хаджибейського районного суду м. Одеси за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України та ч.5 ст.190 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України та ч.5 ст.190 КК України, ч.3 ст.209 КК України у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024.
05.08.2025 року було здійснення відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту в порядку ст.290 КПК України.
Того ж дня, 05.08.2025 року, прокурором Малиновської окружної прокуратури м.Одеси було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції згідно із Законом №2617-VIII від 22.11.2018) та ч.5 ст.190 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції згідно із Законом №2617-VIII від 22.11.2018) та ч.5 ст.190 КК України, ч.3 ст.209 КК України з реєстром.
Вважав, що в даному випадку була порушена процедура передачі до суду обвинувального акту, адже до суду мав бути скерований обвинувальний акт від 05.08.2025 року. Відтак, якщо обвинувальний акт було вручено 05.08.2025 року особі та її захиснику - це момент набуття підозрюваним статусу обвинуваченого, а наступний обвинувальний акт від 14.08.2025 року (що навіть не передбачено КПК України) не має зворотної сили, адже статус уже закріплено.
Стверджував, що мова йде не про формальні недоліки, а про повторне складання і вручення нового акту, вже після того, як особа набула статусу обвинуваченого, за буквальним змістом КПК, що є недопустимими перевищенням повноважень і порушенням п.9 ч.2 ст.291 КПК України, адже стороною обвинувачення надано до суду обвинувальний акт з іншою дату його складення та затвердження.
Більше того, після вручення обвинувального акту, орган досудового розслідування мав наміри вручити ОСОБА_7 та його захисникам повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 14.08.2025 року, що є неможливим з огляду на приписи КПК України, адже ОСОБА_7 вже набув статусу обвинуваченого 05.08.2025 року, адже згідно з ч.1 ст.293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду, прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Отже, вручення зміненого повідомлення про підозру після вручення обвинувального акту є незаконним, оскільки КПК не передбачає процесуальної можливості здійснювати таку процесуальну дію.
Заявляв, що сторона обвинувачення, обравши, не передбачений КПК України процесуальний спосіб, користуючись аналогією закону (а саме екстраполюючи зміст норми ст.338 КПК України на стадію досудового розслідування), змінюючи обвинувачення, складає новий обвинувальний акт (датований 14.08.2025 р.), вийшовши за межі своїх повноважень. Дане тільки підтверджує факт виходу сторони обвинувачення за межі допустимих дій після стадії вручення обвинувального акту, оскільки як зміна кваліфікації дій особи, так і відповідні погодження зміни обвинувачення допустимі лише під час судового розгляду, враховуючи факт вручення обвинувального акту 05.08.2025 року.
Акцентував, що згідно з відомостями з ЄРДР у КП №12024163470000587 від 14.08.2024 року, які були надані Офісом Генерального прокурора, а саме розділі «Прикріплені файли» у ЄРДР: у п.10 у графі «Назва» зазначено - «Обвинувальний «Винекс_трейд».docх», у графі «Вид документа» зазначено «Обвинувальний акт (ст.291)», у графі «Дата створення» вказано «05.08.2025 року», у графі «Користувач» зазначено « ОСОБА_20 »; у п.14 у графі «Назва» зазначено - «Обвинувальний «Винекс_трейд».docх», у графі «Вид документа» зазначено «Обвинувальний акт (ст.291)», у графі «Дата створення» вказано «05.08.2025 року», у графі «Користувач» зазначено « ОСОБА_20 ».
Відповідне й зазначено щодо реєстру матеріалів досудового розслідування, які датовані 05.08.2025 р. Проте, у розділі «Прикріплені файли» ЄРДР відсутні будь-які відомості або документи, що підтверджують існування обвинувального акта від 14.08.2025 року, який і було направлено стороною обвинувачення до суду.
Звертав увагу, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 14.08.2025 року, яке орган досудового розслідування мав наміри вручити ОСОБА_7 та його захисникам згідно з відомостями з ЄРДР у КП №12024163470000587 від 14.08.2024 року, які були надані Офісом Генерального прокурора, а саме згідно розділу «Прикріплені файли» у ЄРДР також відсутнє. До Реєстру внесена лише підозра від 05.08.2025 року.
Виснував, що відповідно до відомостей з ЄРДР, після 05.08.2025 року органом обвинувачення не було прийнято жодного процесуального рішення у цьому кримінальному провадженні, незважаючи на те, що обвинувальний акт від 14.08.2025 року складений на підставі повідомлення про змінену підозру від 14.08.2025 року, відомості про яке у ЄРДР відсутні. А з аналізу вкладки «Прикріплені файли» у Єдиному реєстрі досудових розслідувань вбачається, що до матеріалів кримінального провадження прикріплено обвинувальний акт із датою створення 05.08.2025 року, а також реєстр матеріалів досудового розслідування, датований тією ж датою та змінена підозра від 05.08.2025 року.
Водночас обвинувальний акт від 14.08.2025 року, який фактично був направлений стороною обвинувачення до суду та є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні, у вкладці «Прикріплені файли» ЄРДР відсутній, як і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 14.08.2025 року, на якій ґрунтується обвинувальний акт, що перебуває в провадженні Київського районного суду м.Одеси. Відтак, цих документів фактично не існує у межах кримінального провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року, відомості про яке внесені до ЄРДР, тоді як обвинувальний акт від 05.08.2025 року, що відображений у Реєстрі, до суду направлений не був.
За таких обставин на розгляді в Київському районному суді м.Одеси перебуває обвинувальний акт, відомості стосовно якого взагалі відсутні у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, як і відомості щодо зміненої підозри від 14.08.2025 року, що є неприпустимим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Наголошував, що фактично обвинувальний акт від 14.08.2025 року був складений та направлений до суду поза межами передбаченої КПК України процедури завершення досудового розслідування на підставі підозри від 14.08.2025 року, якої не існує в ЄРДР, оскільки відповідні відомості про його створення, затвердження та звернення до суду з таким процесуальним документом у ЄРДР відсутні.
Виснував, що обвинувальний акт від 14.08.2025 року не може вважатися належним процесуальним рішенням сторони обвинувачення, оскільки, поперше, його існування спростовується даними ЄРДР всупереч пп.4 п.1 «Загальні положення» Розділу I, абз.2 пп.5 п.1 «Загальні положення» Розділу I, абз.12 п.2 «Строки внесення відомостей до Реєстру» Розділу II, з абз.1 пп.12 п. 6 «Облік відомостей про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення» Розділу II Положення про Єдиний державний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджений наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, а подруге, він складений на підставі підозри від 14.08.2025 року, яка також відсутня в ЄРДР всупереч пп.4 п.1 «Загальні положення» Розділу I, абз.2 пп.5 п.1 «Загальні положення» Розділу I, абз.11, 12 пп.1 п.1 «Відомості, які вносяться до Реєстру» Розділу II, абз.4 пп.1 п.2 «Строки внесення відомостей до Реєстру» Розділу II, абз.12, 13 пп.9 п.2 «Строки внесення відомостей до Реєстру» Розділу II Положення.
Тож стверджував, що судовий розгляд фактично здійснюється на підставі документів, які не ідентифіковані у межах кримінального провадження як результат завершення досудового розслідування, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Правильним та законним завершенням досудового розслідування, та, відповідно, розгляд обвинувального акту в суді, слугувало б вручення обвинувального акту від 05.08.2025 року без складання зміненої підозри від 14.08.2025 року, оскільки лише ці процесуальні рішення, датовані 05.08.2025 р., наявні в ЄРДР.
Вказував, що оскільки обвинувальний акт, що був складений 14.08.2025 року, був направлений до суду стороною обвинувачення 15.08.2025 року - строк досудового розслідування закінчився 15.08.2025 року - 208 днів тому, тобто, понад півроку тому, а обвинувальний акт від 05.08.2025 року, відомості щодо якого наявні в ЄРДР, направлений до суду не був - кримінальне провадження не може здійснюватися надалі та підлягає закриттю на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Заявляв, що застосування передбачених законом наслідків пропуску строку, як строк досудового розслідування, не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення ч.5 ст.294 КПК України виключають можливість поновити строк досудового розслідування, що завершився.
Вважав, що наявні всі законні підстави задля закриття кримінального провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, 5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України, у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування та ненаправленням до суду обвинувального акту відносно ОСОБА_7 від 05.08.2025 року, відомості про який внесені в ЄРДР. А відтак, відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК, дане кримінальне провадження підлягає закриттю.
Посилаючись на викладене, просив суд: кримінальне провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, 5 ст.190 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, 5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України - закрити у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
1.2) В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_4 зокрема зазначив, що відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 14.08.2024 і відкрито кримінальне провадження №12024163470000587 за ознаками ч.4 ст.190 КК України (розділ 2 п.1 Реєстру матеріалів).
26.02.2025 обвинуваченому ОСОБА_7 повідомлено про підозру (розділ 2 п.137 Реєстру матеріалів). 23.04.2025 ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси строк досудового розслідування продовжено до 26.07.2025 (розділ 3 п.18 Реєстру матеріалів). 16.07.2025 ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси строк досудового розслідування продовжено до 26.08.2025 (розділ 3 п.36 Реєстру матеріалів).
Таким чином, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 в кримінальному провадженні мав надійти до суду не пізніше 26.08.2025 (включно).
Вказував, що дотримання процедури висунення обвинувачення є складовою права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертав увагу, що у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 обвинувачення ОСОБА_7 висунуто прокурором в процесуальному рішенні - обвинувальному акті від 05.08.2025, копію якого прокурором було вручено ОСОБА_7 та його захисникам. Разом з тим, зазначений обвинувальний акт з висунутим ним ОСОБА_7 обвинуваченням не направлено прокурором до суду до цього часу, в той час, як строк його направлення до суду закінчився 26.08.2025. Обвинувальний акт, датований 14.08.2025 та направлений прокурором до суду, є процесуальним рішенням іншим за змістом та обсягом обвинувачення, яке висунуто в непередбачений законом спосіб та з грубим порушенням вимог закону, відомості про яке відсутні в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Посилаючись на викладене, просив суд: закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.3 ст.314 КПК, а саме пункту 10 ч.1 ст.284 КПК (після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219КПК).
1.3) В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_5 зокрема зазначила, що 05.08.2025 року органом досудового розслідування стороні захисту було повідомлено про закінчення досудового розслідування, надано повідомлення про закінчення досудового розслідування, було складено розписки, отримано обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Вручення обвинувального акту стороні захисту за кримінальним провадженням №12024163470000587 саме 05.08.2025 року, свідчило про закінчення строків досудового розслідування по справі.
Вкладки «Прикріплені файли» у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, які надіслані на клопотання сторони захисту офісу Генерального прокурора вибачається, що до матеріалів кримінального провадження прикріплено обвинувальний акт із датою створення лише від 05.08.2025 року(п.14), а також реєстр матеріалів досудового розслідування, датований тією ж датою та змінена підозра від 05.08.2025 року - вкладка 833 (основні відомості на рух провадження).
У подальшому, на чому неодноразово акцентувалось увагу суду стороною захисту, 14.08.2025 року було вручений органом досудового розслідування другий обвинувальний акт зі складанням відповідних розписок та ін., який скерований до суду і знаходиться на розгляді, але згідно з вкладками «тип дії» - обвинувальний акт від 14.08.2025 року - відсутній в основних відомостях про рух кримінального провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року. Основні відомості кримінального провадження містять лише один обвинувальний акт за 05.08.2025 року, та реєстр матеріалів досудового розслідування від 05.08.2025 року.
Вказувала, що 5 серпня 2025 року підозрюваної ОСОБА_21 і їй, як захиснику, було надано доступ до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року, про що складено відповідний протокол. Період з моменту повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування в порядку, визначеному ст.290 КПК України, та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення у строки досудового розслідування не включається, а тому вважала, що обвинувальний акт від 14.08.2025 року направлено не в межах строку досудового розслідування.
Заявляла, що сторона обвинувачення направила обвинувальний акт стосовно ОСОБА_21 до суду поза межами строку досудового розслідування, та обвинувальний акт стосовно ОСОБА_21 був направлений до суду не в межах досудового розслідування, оскільки повідомлення про завершення досудового розслідування було сформовано та направлено 5.08.2026 року, в цей же день будо і ознайомлення з матеріалалми досудового розслідування сторони захисту, що підтверджується розписками та відповідями отриманими стороною захисту.
Вважала, що однією із форм закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом. Згідно з положеннями Глави 24 КПК України вказана форма закінчення досудового розслідування включає в себе комплекс взаємопов'язаних дій, а саме: повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ст.290 КПК України); складання і затвердження обвинувального акту і додатків до нього (ст.291 КПК України); вручення його копій стороні захисту (п.3 ч.4 ст.291 та ч.1 ст.293 КПК України); направлення обвинувального акта до суду.
У зв'язку із цим, прокурор зобов'язаний вчинити кожну з вказаних дій у межах строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України. Проте, кінцевий строк досудового розслідування за даним кримінальним провадженням закінчений у цьому кримінальному провадженні та він вже сплив до моменту направлення прокурором обвинувального акту від 14.08.2025 року до суду.
Наголошувала, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст.219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. Наслідком порушення прокурором визначених законом строків досудового розслідування, насамперед направлення до суду обвинувальних актів поза межами такого строку, у подальшому є закриття судом кримінальних проваджень на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України. Направлення прокурором обвинувального акту до суду після закінчення досудового розслідування поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та має наслідком закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Посилаючись на викладене, просила суд: закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.3 ст.314 КПК, а саме п.10 ч.1 ст.284 КПК (після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219КПК).
1.4) В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_6 зокрема зазначила, що під час здійснення захисту було встановлено істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені стороною обвинувачення на стадії завершення досудового розслідування.
Зокрема, до суду скеровано обвинувальний акт від 14.08.2025 року, однак зазначений обвинувальний акт не був належним чином вручений стороні захисту та обвинуваченим, як того вимагає кримінальний процесуальний закон.
Крім того, відповідно до офіційної відповіді Офісу Генерального прокурора, отриманої на запит сторони захисту, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань містяться відомості про інший обвинувальний акт від 05.08.2025 року, складений у цьому ж кримінальному провадженні.
Тож, фактично у ЄРДР існує один обвинувальний акт, тоді як до суду скеровано інший процесуальний документ від 14.08.2025 року, який не був зареєстрований належним чином у ЄРДР. Більше того, після складання обвинувального акта від 05.08.2025 року органом досудового розслідування вчинялися процесуальні дії щодо вручення підозри та обвинувального акта від 14.08.2025 року, що свідчить про здійснення процесуальних дій після фактичного завершення досудового розслідування, що прямо суперечить вимогам КПК України
Вказувала про порушення порядку завершення досудового розслідування та порушення права на захист, окільки невручення обвинувального акта є грубим порушенням права особи на захист, гарантованого ст.20 КПК України, ст.42 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виснувала, що направлення до суду обвинувального акта, який не вручений стороні захисту, відрізняється від обвинувального акта, зареєстрованого у ЄРДР, складений після фактичного завершення досудового розслідування, є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Звертала увагу, що у межах одного кримінального провадження не може існувати декілька різних обвинувальних актів, оскільки це суперечить самій правовій природі цього процесуального документа як фінального рішення прокурора. Разом з тим, відповідно до отриманої стороною захисту офіційної відповіді Офісу Генерального прокурора, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань містяться відомості про обвинувальний акт від 05.08.2025 року, тоді як до суду скеровано інший обвинувальний акт від 14.08.2025 року.
Тож, фактично у межах одного кримінального провадження існують два різні обвинувальні акти, що саме по собі свідчить про істотне порушення кримінального процесуального закону. Таке становище створює ситуацію юридичної невизначеності, оскільки сторона захисту позбавлена можливості встановити, який саме обвинувальний акт є остаточним процесуальним рішенням прокурора; яке саме обвинувачення підлягає судовому розгляду; з якого моменту фактично завершено досудове розслідування.
Заявляла, що у даному кримінальному провадженні після складання обвинувального акта від 05.08.2025 року стороною обвинувачення здійснювалися процесуальні дії щодо вручення нової підозри, іншого обвинувального акта від 14.08.2025 року. Такі дії були здійснені після фактичного завершення досудового розслідування, що свідчить про їх очевидну процесуальну незаконність.
Стверджувала, що у даному кримінальному провадженні встановлено, що у ЄРДР міститься обвинувальний акт від 05.08.2025 року. Водночас до суду скеровано інший обвинувальний акт від 14.08.2025 року; після фактичного завершення досудового розслідування стороною обвинувачення здійснювалися процесуальні дії щодо вручення підозри та іншого обвинувального акта. За таких обставин обвинувальний акт від 14.08.2025 року не може вважатися результатом належно завершеного досудового розслідування та фактично, є процесуально дефектним документом, який не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Вважала, що у цьому випадку обвинувальний акт втрачає свою правову природу як процесуальне рішення прокурора, оскільки складений і направлений до суду поза межами передбаченої законом процедури. За відсутності належного обвинувального акта суд позбавлений можливості здійснювати судовий розгляд кримінального провадження, оскільки відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд здійснюється виключно в межах висунутого обвинувачення, сформульованого саме в обвинувальному акті.
Виснувала, що у даному випадку відсутній належний процесуальний документ, який міг би бути правовою підставою для подальшого судового розгляду, що виключає можливість продовження кримінального провадження.
Наголошувала, що обвинувальний акт від 14.08.2025 року складений та направлений до суду з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а саме: після фактичного завершення досудового розслідування; за наявності іншого обвинувального акта, відображеного у ЄРДР; без належного вручення його стороні захисту. Тож вважала, що кримінальне провадження перебуває у суді без належного процесуального рішення прокурора, яке могло б бути правовою підставою для здійснення судового розгляду.
За таких обставин, подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не має належного процесуального підґрунтя та суперечить гарантіям права на свободу, передбаченим ст.29 Конституції України та ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виснувала, що встановлені порушення процедури завершення досудового розслідування, відсутність належного обвинувального акта, а також принцип пропорційності втручання у право на свободу, подальше тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є необґрунтованим та таким, що суперечить як вимогам національного законодавства, так і стандартам Конвенції. За таких умов суд, як гарант дотримання прав людини та принципу верховенства права, зобов'язаний негайно усунути порушення права на свободу шляхом звільнення обвинувачених з-під варти.
Вказувала, що наявні правові підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та їх негайного звільнення з-під варти в залі суду.
Посилаючись на викладене, просила суд: 1) визнати, що обвинувальний акт від 14.08.2025 р. не є належним процесуальним документом, оскільки складений та направлений до суду після фактичного завершення досудового розслідування та з порушенням порядку вручення обвинуваченим і захиснику; 2) закрити кримінальне провадження №12024163470000587 у зв'язку з істотними порушеннями порядку завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду у частині обвинувачення, що міститься в обвинувальному акті від 14.08.2025 р., як таке, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства; 3) визнати, що направлення до суду обвинувального акта від 14.08.2025 року без його належного вручення стороні захисту та за наявності іншого обвинувального акта, зареєстрованого у ЄРДР, є порушенням вимог кримінального процесуального закону; 4) скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та негайно їх звільнити з-під варти в залі суду; 5) у разі, якщо суд вважатиме за необхідне, повернути обвинувальний акт від 14.08.2025 р. прокурору для усунення істотних процесуальних порушень, керуючись ст.338 КПК України.
2. Позиції учасників судового провадження.
2.1) Під час судового розгляду, захисники та обвинувачені, підтримали подані клопотання та просили їх задовольнити. Захисник ОСОБА_3 зокрема зазначив, що існує процесуальна визанченніть, але вона була порушена. Захисник ОСОБА_4 зокрема зазначив, що була змінена підозра та об'єм обвинувачення викладений в обвинувальному акті від 05.08.2025 та від 14.08.2025 відрізняється. Захисник ОСОБА_12 зокрема зазначила, що відновлення досудового розслідування після виконання вимог ст.290 КПК України не передбачено та є істотним порушенням. Захисник ОСОБА_5 зокрема зазначила, що обвинувачені були дезінформавані щодо об'єму обвинувачення. Захисник ОСОБА_6 зокрема зазначила, що вона ознайомилась з обвинувальним актом від 1408.2025 ркоу, але через розбіжності у формулюванні обвинувачення з обвинувальним актом від 05.08.2025 року відмовилась від його отримання.
2.2) Прокурор, під час судового розгляду, проти клопотань захисників заперечували, у їх задоволенні просила відмовити. Зокрема зазначила, що строки досудового розслідування були продовжені до 26.08.2025 року, а обвинувальний акт направлений до суду в межах строку досудового розслідування.
2.3) Потерпілі та представник потерпілих ОСОБА_19 проти закриття кримінального провадження заперчували.
Представник потерпілих ОСОБА_18 , проти закриття кроминільного провадження також заперечував. Вважав, що сторона захисту діяла несумлінно при реалізації своїх процесуальних прав та виконння обов'язків.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
3.1) Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема прийняти рішення про акрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 ч.1 або ч.2 ст.284 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 14.08.2024 року було розпочато кримінальне провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України.
У подальшому, в межах цього кримінального провадження, 26.02.2025 року було повідомлено про підозру ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України, а 10.05.2025 року ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
При цьому, згідно з п.3 ч.4 ст.219 КПК України, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 16.07.2026 року, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року було продовжено до 26.08.2025 року включно.
Пункт 5 ч.1 ст.3 КПК України передбачає, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Згідно з відміткою на супровідному листі Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси від 15.08.2025 року, обвинувальний акт у кримінальному рповадженні провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України було отримано Хаджибейським районним судом м.Одеси судом також 15.08.2025 року.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Таким чином, суд робить висновок, що клопотання захисників про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки на момент зверенння до суду з обвинувальним актом (15.08.2026 року), строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року ще не закінчився, так як у передбаченому законом порядку був продовжений до 26.08.2025 року включно.
3.2) При цьому, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо підстав для закриття кримінального провадження виходячи з наступного.
3.2.1) щодо відсутності відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань про обвинувальний акт від 14.08.2025 року.
Відповідно до п.3 глави 1 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 року №298 (надалі - Положення), реєстр - електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, захисту, оброблення, обліку, пошуку, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 1 розділу II цього Положення, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким урегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
А згідно з п. п.3 глави 1 розділу І Положення, реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог КПК України з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та осіб, які їх учинили, обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; формування звітності про стан кримінальної протиправності та результати роботи органів досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення державних органів, у тому числі правоохоронних та судових відповідно до вимог законодавства.
При цьому, п.4 розділу V Положення передбачає, що у разі встановлення фактів невідповідності внесеної до Реєстру інформації матеріалам кримінального провадження або її неповноти вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень.
Отже, суд вважає, що відсутність у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про обвинувальний акт від 14.08.2025 року та інші процесуальні рішення (дії), які були прийняті (вчинені) прокурором, слідчим під час досудового розслудвання у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року не свідчить про їх об'єктивну відсутність в цілому, оскільки такий Реєстр становить собою лише відповідну електронну інформаційну базу, а наявні у ньому відомості є похідними від процесуальних рішень (дій) прокурора (слідчого) та вони не можуть бути використані для встановлення або спростування факту винесення (вчинення) або не винесення (не вчинення) прокурором (слідчим) певного процесуального рішення (дії) у кримінальному провадженні.
На думку суду, відсутність у Реєстрі певних відомостей, свідчить лише про неналежне ведення уповноваженим особами Єдиного реєстру досудових розслідувань, що ніяким чином не впливає на стан кримінального провадження та прийняті (вчинені) у ньому рішення (дії), крім моменту початку досудового розслідування.
Вказаний висновок суду, відповідає правовий позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.07.2024 року по справі №757/21858/22.
3.2.2) щодо завершення, закінчення та відновлення досудового розслідування, виконання вимог ст.290 КПК України та складання обвинувального акту 14.08.2025 року.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження;
Частина 1 ст.219 КПК України передбачає, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст.294 КПК України, строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
Під час підготовчого провадження було встановлено, що сторона обвинувачення після складання обвинувального акту від 05.08.2025 року, до суду з ним не зверталася, а звернулася до суду лише 15.08.2025 року після складання обвинувального від 14.08.2025 року.
Тож суд вважає, що досудове розслідування після складання обвинувального акту від 05.08.2025 року не закінчувалося, а лише було завершено, що не є тотожнім поняттям.
Суд звертає увагу, що процесуальний закон передбачає три етапи досудового розслідування: 1) його початок, який визначається внесенням відомостей до ЄРДР; 2) завершення, який пов'язаний з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст.290 КПК; 3) закінчення, який фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Отже, «завершення» досудового розслудвання це проміжний етап досудового розслідування, з яким закон не пов'язує закінчення строку досудового розслідування, а «закінчення» досудового розслідування, це наступний, після зверешення, кінцевий його етап, коли право на вчинення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин кримінального правопорушення припиняється. При цьому, законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, «прив'язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.
Вказаний висновок суду, відповідає правовий позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові ККС ВС від 17.02.2021 року по справі №344/6630/17.
Відповідно до ч.1 ст.282 КПК України, зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, припинено чи скасовано воєнний стан, обмін підозрюваного як військовополоненого проведено або такий обмін не відбувся), або наявна можливість подальшого проведення досудового розслідування за таких умов, а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування невідкладно надається, а у випадку неможливості надання надсилається у триденний строк стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Отже, закон передбачає, дві групи підстав для відновлення досудового розслідування, які умовно можна охарактеризувати, як самостійні підстави (видужання підозрюваного, встановлення його місцезнаходження, завершення міжнародних процесуальних дій, припинення/скасування воєнного стану, проведення або непроведення обміну), тобто коли відпали причини зупинення; та додаткові підстави (поява можливості продовжити розслідування, необхідність проведення), коли з'явилась можливість або необхідність проведення дій.
Відповдно до п.3 ч.1 ст.3 КПК України, державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення;
Стаття 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
Частина 1 ст.26 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.35 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. При цьому, ч.2 цієї статті зокрема передбачає, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, зокерма уповноважений: приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (п.9); затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання (п.13); звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п.14); підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом (п.15).
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, суд вважає, що саме прокурор є тим суб'єктом, який в силу закону визначає коли та з яким за об'ємом обвинуваченням звертатися до суду. А той факт, що під час досудового розслідування, прокурор може змінювати формулювання та кваліфікацію обвинувачення, навіть після повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, на думку суду, не є порушенням процесуального закону, за умови, що вказані дії проведені в межах строку досудового розслідування, з повторним виконанням вимог ст.290 КПК України та до моменту зверення до суду з відповідним обвинувальним актом. Після чого, суд проводить судовий розгляд стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який саме і надійшов до суду, а раніше складені обвинувальні акти, які до суду зі сторони прокурора не передавалися, судом до уваги не приймаються.
Під час підготовчого провадження судом було встановлено, що після складння обвинувального акту від 05.08.2025 року та виконання вимог ст.290 КПК України, постановою слідчого було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року. Після цього, стороною обвинувачення була змінена підозра, складено новий обвинувальний акт від 14.08.2025 року та вжиті заходи щодо виконання вимог ст.290 КПК України перед стороною захисту.
Таким чином, суд не вбачає в діях сторони обвинувачення у цій частині будь - яких порушень положень процесуального закону. Той факт, що сторона захисту не була належним чином повідомленна про відновлення досудового розслідування, на думку суду, не є істотним порушенням процесуального закону, оскільки стороною захисту не зазначено, у чому саме це вплинуло на права обвинувачених та захисників.
Вказані висновки суду, відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах ККС ВС від 17.02.2021 року по справі №344/6630/17; від 31.10.2023 по справі №733/1501/21; від 27.06.2024 року по справі №359/157/22; від 02.02.2026 року по справі №753/7396/23.
3.2.3) щодо порушення права на захист.
Відповідно до ч.3 ст.6 Європейської конвенції з прав людини, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Згідно з ч.1 ст.293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Судом встановлено, що 14.08.2025 року, прокурором вживалися заходи щодо вручення обвинувального акту всім обвинуваченим та їх захисникам. Проте, як обвинувачені, так і їх захисники, добровільно відмовилися від отримання обвинувального акту від 14.08.2025 року, про що було складено відповідні акти.
Як зазначалося раніше, відповідно до ч.1 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Під час підготовчого провадження судом не встановлено, що сторона обвинувачена умисно намагалася обмежити сторону захисту в отриманні обвинувального акту від 14.08.2025 року та свідомо не вживала дії для його вручення.
Таким чином, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення права обвинувачених на захист.
Водночас, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу, що сторона обвинувачення може здійснити вручення копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування стороні захисту у підготовчому судовому засіданні, а сторона захисту не позбавлена права їх отримати та заявити перед судом клопотання про надання часу для належної підготовки.
Вказаний висновок суду, відповідає правовий позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові ККС ВС від 18.06.2024 року по справі №183/1682/22.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.315, 369 КПК України, суд
1. У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року - відмовити.
2. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1