Справа № 521/7834/24
Провадження № 2/947/147/26
01.04.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі -Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинного будівництва, суд -
15.05.2024 року до Малиновського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, в якій просить зобов'язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , парканом, який встановлений між земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:22:014:0018 за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:22:014:0020 за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення самочинного будівництва на суміжній земельній ділянці, кадастровий номер 5110136900:22:014:0020 за адресою: АДРЕСА_2 , за власні кошти ОСОБА_2 . Також, просить стягнути судові витрати, що складаються зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
Відповідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 року вказану справу розподілено судді Сегеда О.М.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 05.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинного будівництва передано за підсудністю на розгляд Київському районному суду м.Одеси.
05.07.2024 року цивільна справа № 521/7834/24 надійшла до Київського районного суду м.Одеси.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024 року вищевказану справу було розподілено судді Гниличенко М.В.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.07.2024 року цивільна справа № 521/7834/24 була відкрита за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження.
08.08.2024 року до Київського районного суду м.Одеси через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Бєлкіної Н.В., якими зазначено, що відповідно до Порядку взаємодії виконавчих органів міської ради та комунальних підприємств з вирішення питань пов'язаних із самочинним будівництвом у м.Одесі, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 року № 135 посадовою особою Управління у складі комісії за участю представників Київської районної адміністрації Одеської міської ради, встановлено факт здійснення нового будівництва одноповерхової будівлі впритул до кам'яного паркану на межі суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . На момент обстеження влаштовано стрічковий фундамент, зведені зовнішні стіни з піноблоків з влаштуванням дверних отворів, перекриття та покриття будівлі, про що складено відповідний акт обстеження. Вказаний об'єкт є самочинним будівництвом./а.с.62/
30.10.2024 року до Київського районного суду м.Одеси через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Прощенко Д.В. надійшов відзив на позов, яким зазначено, що будь-яке самочинне будівництво відповідачкою не здійснювалось, тому отримувати дозволи від позивача не було потрібно, наявна господарська споруда існувала на момент купівлі-продажу відповідачем житлового будинку. Відповідно до наявної технічної інвентаризації вказана будівля не є самочинною та не порушує будівельних норм, крім того паркан був побудований у 2021 році, а відповідач придбала житловий будинок у 2023 році, пошкодження паркана відповідач не визнає, тому просить відмовити у позові./а.с.89/
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, в її інтересах з'явився адвокат Бороган В.В., який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, в її інтересах з'явився адвокат Прощенко Д.В., який позовні вимоги не визнав та просив відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Бєлкіна Н.В. до судового засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась, до суду надійшли письмові пояснення з приводу предмета спору.
Представник третьої особи - Київська районна адміністрація Одеської міської ради до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з нормами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Нормами ч.1,2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до загальних норм цивільного законодавства власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Поряд з тим, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, при здійсненні яких кожен власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства та не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
У більшості випадків спори між власниками окремих речей виникають коли здійснення права власності щодо свого майна однією особою порушує право власності іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Згідно з частинами першою, четвертою та сьомою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Суд може зобов'язати особу здійснити перебудову, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення та не вважає його самочинним, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Із письмового пояснення, наданого до суду особисто ОСОБА_2 від 30.09.2024 року, остання зазначає, що на земельній ділянці, яка їй належить відсутні будь-які будівлі та споруди самочинного будівництва./а.с.54/. Крім того, із відзиву на позов вбачається, що будь-яке самочинне будівництво відповідачкою не здійснювалось, а тому отримувати будь-які дозволи вона не повинна, наявна господарська споруда існувала на момент купівлі-продажу відповідачем житлового будинку, відповідно наявної технічної інвентаризації господарська будівля не є самочинною та не порушує норми ДБН, тому просить відмовити у позові.
Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Статтею 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено порядок прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об'єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об'єкт. Аналіз положень законодавства свідчить про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов'язковою умовою для початку виконання будівельних робіт.
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлений власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.
Верховний Суд України в постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 354/612/13-ц вказав, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому, реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Отже, державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, не виключає можливість знесення такого об'єкта нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об'єктів.
Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку під літ. «А», загальною площею 256,15 кв.м., житловою площею 126,45 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0578 га, кадастровий номер 5110136900:22:014:0018, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 06.07.2023 року, посвідченого державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеси Лєсогоровим Д.О., що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав № 338205452 від 06.07.2023 року./а.с.9,14/
Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку садибного типу, загальною площею 36,7 кв.м., що складається із житлового будинку літ.»А, господарських будівель під літ. «Ж» вбиральня, літ «И» - гараж та земельної ділянки, площею 0,0263 га, кадастровий номер 5110136900:22:014:0020, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договорів купівлі-продажу від 21.02.2023 року за № 217,218, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яковлєвою О.М., що вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав № 323557710, 323558458 від 21.02.2023 року./а.с.149,158/
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками суміжних земельних ділянок, які їм належать на праві приватної власності, із дати оформлення правовстановлюючих документів вбачається, що спочатку ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 06.07.2023 року отримала у власність житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0578га, на межі якої попереднім власником ОСОБА_3 було встановлено капітальний паркан з блоків, який розділяє суміжні земельні ділянки.
Зокрема, вищевказаний договір дарування було укладено 06.07.2023 року між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_3 , яка будучі власником земельної ділянки, площею 0,0578га, у період 13.10.2021 року уклала з ФОП ОСОБА_4 договір підряду на встановлення паркану з блоків за місцем розташування об'єкта: АДРЕСА_1 , відповідно рахунку-фактурі № 399 від 11.10.2021 року повна вартість капітального ремонту огорожі становить 135160,00 грн./а.с.18/. За умовами договору підряду на встановлення паркану з блоків від 13.10.2021 року вартість робіт склала 80000 грн./а.с.19/ Однак, представник позивача зазначає, що роботи по встановленню паркану було виконано частково, зокрема житловий будинок було продано з парканом без спеціальної планки, яка являє покриття на міжколонні прольоти паркану, що захищає паркан від внутрішнього пошкодження, руйнування та накопичення вологи, тобто є необхідність проведення додаткових ремонтних робіт. Однак, перешкодою є самочинне будівництво господарської будівлі, яка впритул побудована до паркана та частково дах будівлі знаходиться на самому паркані, та усі стоки води руйнують безпосередньо паркан та витікають на земельну ділянку позивача, чим спричиняють матеріальну і моральну шкоду позивачу.
У зв'язку з тим, що капітальний паркан, як нерозривно пов'язана з землею споруда, перейшла у власність нового покупця ОСОБА_1 разом із земельної ділянкою, то на нього поширюється право власності, тобто при зміні власника землі право власності на паркан/огорожу автоматично переходить до нового власника, якщо договір купівлі-продажу не містить окремих умов щодо паркана.
Представник позивача у позові зазначає, що на початку вересня 2023 року ОСОБА_1 помітила, що без погодження з нею на сусідній земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 , площею 0,0263 га за адресою АДРЕСА_2 , впритул до належної її огорожі без необхідного відступу та в порушення всіх протипожежних та будівельних вимог здійснюється будівництво господарської будівлі. Під час будівництва відповідачем одноповерхової будівлі була пошкоджена огорожа позивача, оскільки зі сторони позивача було засвердлено паркан, згодом дах господарської будівлі відповідача перекрив огорожу позивача шляхом виступу на земельну ділянку позивача, внаслідок природних опадів вся дощова вода потрапляє усередину огорожі, що призводить до її руйнування, та на земельну ділянку, чим спричиняє матеріальну шкоду. З метою добровільного врегулювання ситуації позивач мала усну телефонну розмову з ініціатором будівництва, яка виявилась безрезультатною.
Для припинення самочинного будівництва ОСОБА_1 подала відповідні заяви до органів поліції, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, депутата Одеської міської ради з заявою про вжиття заходів щодо незаконного будівництва та зупинення пошкодження власності.
У вересні 2023 року позивач письмово звернулась до начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдеєєва О.Р. з проханням надати інформацію про результати перевірки та надати копію актів/протоколів проведення комісій з питань перевірки законності проведення будівельних робіт. Як наслідок таких звернень, було організовано виїзну комісію та перевірку законності проведення будівельних робіт.
За результатом перевірки було складено Акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 19.09.2023 року за змістом якого, головним спеціалістом Київської районної адміністрації Одеської міської ради та головним спеціалістом інспекційного відділу №1 УДАБК ОМ, головним спеціалістом Департаменту земельних ресурсів ОМР, головного спеціаліста відділу контролю територій Київського району УБТМ ДБМ ОМР відповідно до статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування у Україні та Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних з виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради, проведено обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м.Одеси - та виявлено нове будівництво одноповерхнева будівля за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с.25/
Відповідним обстеженням встановлено: факт здійснення будівельних робіт з будівництва одноповерхневої будівлі, орієнтовно розмірами 12 кв.м., а саме «влаштовано стрічковий монтажний фундамент та зведено зовнішні стіни з піноблоків з перекриттям на дерев'яних балках, а також накрита покрівля листами ОСБ впритул до капітального огородження суміжної земельної ділянки.
Згідно інформації представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що згідно Реєстру будівельної діяльності, - відсутня інформація щодо отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт з нового будівництва за вищевказаною адресою.
Згідно інформації представника Департаменту архітектури та містобудування ОМР за даними архіву та відділу загального листування будівельні умови та обстеження будівельні паспорти на проектування об'єктів нового будівництва за даною адресою в Департамент не адресовані.
Згідно інформації представника Департаменту земельних ресурсів ОМР, земельна ділянка, кадастровий номер:5110130900:22:014:0020, загальною площею - 0,0263 га, цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_5 .
Згідно з ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудовано чи будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документ. Який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Враховуючи певні документи та факт виконання будівельних робіт з нового будівництва одноповерхневої будівлі на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110136900:22:014:0020 за адресою: АДРЕСА_2 даний об'єкт вважається самочинним»./а.с.27/
За фактом складеного акту обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 19.09.2023року надано відповідь Депутату Одеської міської ради Петру Обухову вих. №527/01-10 від 20.09.2023 року де зазначено, що враховуючи наявні документи та факт виконання будівельних робіт з нового будівництва одноповерхової будівлі на земельній ділянці кадастровий номер 5110136900:22:014:0020 за адресою: АДРЕСА_2 , даний об'єкт вважається самочинним.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила таке будівництво, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм ч. 4 ст.376 ЦК України (щодо знесення об'єкта самочинного будівництва).
У зв'язку з наведеним у спорах про знесення об'єкта самочинного будівництва за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об'єкта самочинного будівництва відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України.
До того ж, враховуючи негаторний характер позову власника суміжної земельної ділянки, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, тобто останній набувач такого об'єкта.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.02.2023 року, реєстровий номер 217, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_6 житловий будинок під АДРЕСА_3 , вказаний об'єкт нерухомості складається з житлового будинку літ.»А», загальною площею 36,2 кв.м., житловою площею 8,8 кв.м., та господарських будівель під літ »И» гараж, літ. «Ж» убиральня./а.с.158/
В матеріалах справи є копія технічного паспорту від 23.08.2011 року, виготовлена КП «ОМБТІ та РОН» на колишніх власників земельної ділянки по АДРЕСА_2 , якому на підставі розпорядження Київської райадміністрації від 19.01.2018 року надано адресу об'єкту нерухомого майна житловому будинку, загальною площею 36,5 кв.м., житловою 8,8 кв., літ.»Ж» убиральня, літ.»И» гараж - АДРЕСА_2 ./а.с.150/. При дослідженні технічного паспорту станом на 2011 рік вбачається існування господарської споруди літ.»И» гараж, площею 26,1 кв.м та літ.»Ж» убиральня, площею 1,9 кв.м./а.с.169 зворот/
До матеріалів справи сторонами було надано копії технічних паспортів, зокрема на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 , які виготовлено у 2018 та 2023 році, які судом було досліджено у судовому засіданні та встановлено місце розташування господарських будівель під літ »И» гараж, літ. «Ж» убиральня, та їх технічні характеристики.
Зокрема, у технічному паспорті, виготовленому ТОВ «ЮЦ'Реєстратор» від 07.03.2018 року, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , зафіксовано, що господарська будівля під літ. «И» - гараж, площа забудови 26,1 кв.м., висота 2,50 м, об'єм 65 куб.м, фундамент бутовий, стіни черепашник, покрівля шифер, перекриття дерево. Убиральня під літ. «Ж» - площа забудови 1,9 кв.м., висота 1,80 кв.м., об'єм 3 куб.м., фундамент відсутній, стіни бутові, покрівля шифер, перекриття дерево./а.с.151/
Місце розташування господарської будівлі під літ.»И» - гараж знаходиться по фасаду земельної ділянки з виходом на АДРЕСА_4 знаходиться всередині земельної ділянки відповідача на відстані від суміжної межі.
Вказане розташування убиральні станом на 2018 рік є належним, оскільки такі споруди мають розміщуватися на відстані не менше 1м від межі/паркану сусідів, крім того згідно з ДБН Б.2.2-12:2019, вигрібні ями та вбиральні мають розміщуватися на відстані не менше 10-15 метрів від житлових будинків, оскільки розміщення не повинно спричиняти неприємні запахи.
У технічному паспорті, виготовленому ТОВ «ОБТІ» від 06.10.2023 року, на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ім'я ОСОБА_2 зафіксовано замість гаража під літ.»И», наявність нової господарської будівлі під літ. «И», площа забудови 9,9 кв.м., висота 2,60 м, об'єм 26 куб.м, фундамент бетонний, стіни газобетон, покрівля м'яка, перекриття дерево. Убиральня під літ. «Ж» - площа забудови 3,8 кв.м., висота 2,60 кв.м., об'єм 10 куб.м., фундамент бетонний, стіни газобетон, покрівля м'яка, перекриття дерево./а.с.154,157/
Місце розташування господарської будівлі під літ.»И», яка вже не має позначки «гараж», та убиральні під літ.»Ж» змінено в зрівнянні з місцем розташуванням, зазначеним у технічному паспорті 2018 року на ім'я колишнього власника, оскільки господарська будівля під літ.»И» та убиральня під літ.»Ж» знаходяться всередині земельної ділянки відповідача впритул до суміжного паркана позивача, що свідчить про те, що вказане будівництво є новим, а не «перенос» господарських будівель в інше місце, як зазначає представник відповідача.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що такого поняття як «перенос господарських будівель» не існує, а є «знесення» чи «нове будівництво» чи «переобладнання», «перепланування».
Таким чином, судом встановлено, що шляхом знесення існуючих господарських будівель гараж під літ.»И», площею 26,1 кв.м. та убиральні під літ.»Ж», площею 1,9 кв.м., без належного дозволу, самочинно, з іншим місцем розташування була побудована нова господарська капітальна господарська будівля під літ. «И», площею 9,9 кв.м. та убиральня під літ.»Ж», площею 3,8 кв.м., які мають конструктивні елементи - фундамент, стіни, покрівля, виконані з інших будівельних матеріалів, мають різну площу приміщення та висоту, тобто є новим будівництвом, незважаючи на те, що літери «И» та «Ж» було залишено при визначенні нових будівель, що не відповідає вимогам закону.
Суд критично відноситься до Висновку щодо технічного стану об'єкту нерухомого майна, виконаному Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське бюро технічної інвентаризації» від 06.10.2023 року та не погоджується з ним, оскільки зазначено, що за результатами проведення технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_2 , та уточнення лінійних розмірів встановлено, що внаслідок проведення робіт з перепланування приміщень житлового будинку літ.»А» та переобладнання будівлі гаражу літ.»И» в господарську споруду літ.»И» без втручання в капітальні та несучі конструкції будівлі, а також інженерні мережі загального користування, що не потребує отримання права на виконання таких робіт та після закінчення виконання цих робіт об'єкти не потребують прийняття в експлуатацію згідно п.1 Переліку будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 406, наразі за адресою: АДРЕСА_2 , де розташовано житловий будинок літ.»А» загальною площею 36,7 кв.м., житловою 8,8 кв.м., та господарськими будівлями літ.»И», убиральня літ.»Ж»./а.с.156/
Суд зазначає, що поняття «переобладнання», «перепланування», «реконструкція» є різними за своїм значенням та регламентовано Державно-будівельними нормами, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI, Цивільним Кодексом України та іншими нормативними актами.
В даному випадку відповідачем ОСОБА_2 проведені будівельні роботи, які змінили площу приміщення, його конструкцію, функціональне призначення та головне місце розташування господарської будівлі, що не підпадає під поняття «переобладнання», «перепланування», «реконструкція», а є новим будівництвом господарської будівлі літ.»И».
Вказаний висновок не відповідає фактичним обставинам справи та технічним характеристикам, оскільки ОСОБА_2 не проводилось переобладнання будівлі гаражу літ.»И» в господарську споруду літ.»И» без втручання в капітальні та несучі конструкції будівлі, а також інженерні мережі загального користування, а було здійснено нове будівництво господарської будівлі літ.»И» та убиральні літ.»Ж» з іншим місцем розташування на земельній ділянці, зміненими конструктивними елементами та площею, при цьому використано літери «И» та «Ж» вже фактично знесених господарських будівель, що є неприпустимо, та вказане будівництво є самочинним та підлягає здачі в експлуатацію.
Відповідно до п.49 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 488 від 12.05.2023 року, зазначено. що якщо житловий будинок, будівлю, господарські будівлі, захисні споруди, споруди подвійного призначення, що мали присвоєні літери та цифрове призначення, було знесено, у подальшому такі літера та цифра більше не присвоюються.
Технічна інвентаризація проводиться з метою визначення складу, фактичної площі, об'єму, технічного стану або змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Технічна інвентаризація є первинною та повторною, яка визначає зміни характеристик об'єкта нерухомого майна за певний період часу, однак вказаний Висновок щодо технічного стану об'єкту нерухомого майна, виконаний ТОВ «Одеське бюро технічної інвентаризації» від 06.10.2023 року не визначив конкретні зміни в об'єкті нерухомого майна та їх відповідність нормам законодавства станом на 06.10.2023 року. Зокрема, в даному випадку не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017 року «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», яку безпідставно було застосовано у вищевказаному Висновку від 06.10.2023 року.
Суд приймає до уваги Акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м.Одеси від 19.09.2023 року, яким встановлено факт здійснення будівельних робіт з будівництва одноповерхневої господарської будівлі, а саме «влаштовано стрічковий монтажний фундамент та зведено зовнішні стіни з піноблоків з перекриттям на дерев'яних балках, а також накрита покрівля листами ОСБ впритул до капітального огородження суміжної земельної ділянки, відсутня інформація щодо отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт з нового будівництва за вищевказаною адресою, відсутні будівельні умови та будівельні паспорти, що є самочинним./а.с.25/
Представник позивача зазначає, що дії головного спеціаліста Київської районної адміністрації Одеської міської ради та головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 УДАБК ОМ, головного спеціаліста Департаменту земельних ресурсів ОМР, головного спеціаліста відділу контролю територій Київського району УБТМ ДБМ ОМР щодо складання Акта обстеження об'єкта містобудування від 19.09.2023 року протиправними не визнано, вказаний акт є чинним та факти, викладені у ньому повинно бути враховано.
Згідно з ДБН Б.2.2-12:2019, господарські будівлі (сараї, гаражі, літні кухні) повинні розташовуватися на відстані не менше 1 метра від межі сусідньої ділянки, відстань вимірюється від найвиступаючої частини будівлі (карниз, стіна, дах) до межі. За взаємною згодою сусідів, гаражі та господарські будівлі можна будувати по спільній межі ділянок, проте згоду позивача на будівництво господарської будівлі літ.»И» впритул до паркану сміжного власника земельної ділянки, відповідач не отримувала.
Крім того, представник позивача звертає увагу суду на той факт, що огорожа/паркан позивача, яка була побудована у 2021 році іншим співвласником земельної ділянки, знаходиться в межах земельної ділянки позивача з кадастровим номером 5110136900:22:014:0018, що підтверджується Технічним звітом по топографо-геодезичним вишукуванням земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:22:014:0018./а.с.125,133/
Таким чином, відповідач здійснивши будівництво господарської будівлі з порушенням вимог п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, пошкодивши огорожу позивача отворами від дюбелів, перекриттям даху будівлі перекрило саму огорожу/паркан, внаслідок чого усі атмосферні опади потрапляють на територію позивача.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України, проте суд в даному випадку навіть не може зобов'язати відповідача привести господарську будівлю літ.»И» в первинний стан, оскільки здійснено не «переобладнання» на місці розташування гаража, а здійснено нове будівництво господарської будівлі на новому місці розташування, зокрема господарську будівлю - гараж літ.»И», площею 26,1 кв.м. та убиральню літ.»Ж», площею 1,9 кв.м було знесено відповідачем.
Суд вважає, що в матеріалах справи наявна уся технічна документація, яка має опис об'єкту нерухомого майна відповідача, та дозволяє суду зробити висновок щодо предмета спору, оскільки експертиза у справах про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторний позов) не є обов'язковою за законом. Сторона відповідача визнає факт наявності господарської будівлі літ.»И» та убиральні літ. «Ж» впритул до паркану відповідача, визнає її розміри, елементи конструкції, але не визнає факту її самочинності та необхідністю отримання відповідних дозволів, посилаючись на Висновокщодо технічного стану об'єкту нерухомого майна, виконаний ТОВ «Одеське бюро технічної інвентаризації» від 06.10.2023 року, який суд вважає недопустимим та неналежним доказом по справі.
Також, суд звертає увагу на той факт, що на період воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), що встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року № 303, такий контроль проводиться лише при наявності актуальної загрози щодо життя та здоров'я людини. Тому, листом Міністерства розвитку, громад, територій та інфраструктури України від 30.10.2023 року було відмовлено у проведенні позапланового заходу у зв'язку з самочинним будівництвом за адресою: АДРЕСА_2 . Внаслідок чого, не було здійснено належних заходів щодо складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу на відповідача ОСОБА_2 за наявність самочинного будівництва, яке порушує права суміжного власника земельної ділянки, та у подальшому, у разі невиконання відповідачем припису, зверненні з позовом до суду про знесення самочинного об'єкту нерухомості.
Водночас, посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відповідно до Порядку взаємодії виконавчих органів міської ради та комунальних підприємств з вирішенням питань, пов'язаних із самочинним будівництвом у м.Одесі, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 року № 135, на законних підставах було складено Акт обстеження від 19.09.2023 року, який суд вважає належним та допустимим доказом по справі.
Крім того, суд вважає, що не може бути перешкодою звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинного будівництва господарської будівлі, наявність воєнного стану та як наслідок припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), при наявності встановлення порушення права власності особи.
При цьому, позов про знесення самочинного будівництва можуть подати як державні органи (органи державного архітектурно-будівельного контролю, органи місцевого самоврядування) так і власник суміжної земельної ділянки, якщо таке будівництво порушує його права (порушено будівельні норми щодо відстані до межі, що заважає належному використанню земельної ділянки та споруд, конструкції будівлі заходять на ділянку суміжного власника, призводять до руйнуванню паркану, будівництво створює загрозу безпеці та інше), тобто законом не заборонено звернення власника, права якого порушено, до суду з негаторним позовом.
Захист прав власника суміжної ділянки забезпечується згідно з нормами Цивільного кодексу України (ст.ст.376,391), якщо господарську будівлю зведено з порушенням будівельних норм, це є підставою для позову про усунення перешкод у користуванні власністю. Такі об'єкти на земельній ділянці, як літні туалети, душові, альтанки чи навіси, зводяться без дозвільних документів та не потребують введення в експлуатацію, але потребують дотримання санітарних норм, зокрема відстань від межі ділянки.
У цивільному процесі суд обмежений предметом та підставами позовних вимог, встановленими позивачем (принцип диспозитивності), вихід за межі позову є можливим лише у випадках, визначених законом, проте в даному випадку суд має право конкретизувати предмет позову, який було заявлено у позові та досліджено у судовому засіданні, шляхом ідентифікації об'єкту нерухомості - господарська будівля літ.»И», площею 9,9 кв.м., яка є самочинною, для забезпечення ефективності захисту порушених прав позивача.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22 січня 2026 року по справі № 120/13166/21-а зазначив, що визначальним для вибору правового наслідку самочинного будівництва є первинна правова підстава самочинності, а не сукупність усіх виявлених порушень. Якщо самочинність зумовлена відсутністю права на забудову земельної ділянки або відсутністю дозвільного документа на момент початку будівельних робіт, така самочинність не може бути усунена шляхом перебудови.
Суд вважає, що стороною позивача було доведено не лише факт самочинного будівництва з боку відповідача, а й порушення його прав як власника суміжної земельної ділянки, також суд оцінює позовні вимоги щодо знесення самочинного будівництва з урахуванням балансу інтересів сторін.
Судом у рішенні було зазначено, що такого поняття як «перенос господарських будівель», про що зазначає відповідач, законом не передбачено, відповідачем ОСОБА_2 проведені будівельні роботи, які змінили площу приміщення, його конструкцію, функціональне призначення та головне місце розташування господарської будівлі, що не підпадає під поняття «переобладнання», «перепланування», «реконструкція», а є новим будівництвом господарської будівлі літ.»И», що перешкоджає суду застосувати такий захист прав позивача, передбачений п.4 ч.2 ст.16 ЦК України - як зобов'язати відповідача привести господарську будівлю літ.»И» в первинний стан, оскільки відповідачем було здійснено не «переобладнання», а знесення гаража та убиральні, та здійснено нове будівництво господарської будівлі на новому місці розташування, зокрема господарську будівлю - гараж літ.»И», площею 26,1 кв.м. та убиральню літ.»Ж», площею 1,9 кв.м.
Крім того, із пояснень відповідача та назви об'єкта нерухомого майна вбачається, що відповідачем було придбано житловий будинок садибного типу, загальною площею 36,7 кв.м., житловою 8,8 кв.м., що використовується нею в більшості в літній період, цей об'єкт нерухомості не є її єдиним житлом, питання порушення саме житлових прав відповідача не постає, фактично самовільними діями відповідача, незважаючи на норми законодавства, було знесено господарські будівлі, які було придбано в установленому законом порядку, та у подальшому здійснено самочинне будівництво впритул межі/паркану власника суміжної ділянки, без отримання його згоди так і дозвільних документів, при цьому суд не приймає до уваги юридичну та технічну необізнаність відповідача, яка порушує принципи володіння та користування майном на праві власності - власник майна не може вчиняти дії, які суперечать закону, оскільки власність зобов'язує.(ст.319 ЦК України). Тому, суд вважає, що в даному випадку позовні вимоги, що знесення самочинної господарської будівлі літ.»И», площею 9,9 кв.м. є належним засобом захисту прав позивача, та не матимуть значного впливу на баланс інтересів відповідача.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог п.1 ст.6 Конвенції, оскільки мета Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом відповідно до норм законодавства.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору слід здійснити відповідно до ст.141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинного будівництва - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , парканом, який встановлений між земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:22:014:0018 за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:22:014:0020 за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення самочинного будівництва - господарської будівлі літ. «И», площею 9,9 кв.м., на суміжній земельній ділянці, кадастровий номер 5110136900:22:014:0020 за адресою: АДРЕСА_2 , за власні кошти ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/ гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2026 року.
Суддя М. В. Гниличенко