Справа № 947/14490/26
Провадження № 1-кс/947/4965/26
08.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026160000000340 від 02.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Прокурор в рамках кримінального провадження № 12026160000000340 від 02.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просить накласти арешт з метою збереження речових доказів автомобіль "Volkswagen Passat», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2008 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій він просив клопотання задовольнити та розглянути у його відсутність.
Згідно даних клопотання власник транспортного засобу ОСОБА_4 загинув в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України: «У випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу».
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026160000000340 від 02.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснює група прокурорів Одеської обласної прокуратури.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 02.04.2026 року близько 14 год. 50 хв., на 413 км. + 330 м., автодороги «Київ-Одеса» сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Land Cruiser» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , 1989 р.н. та автомобіля «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , 1946 р.н., які рухались в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
02.04.2026 року слідчим було проведено огляд місця події на 413 км. + 330 м., автодороги «Київ-Одеса» в Березівському районі Одеської області, під час якого було вилучено: автомобіль «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаний речовий доказ поміщено для зберігання на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів №6, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 27/1.
02.04.2026 року слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що транспортний засіб, який просить арештувати прокурор, відповідає критеріям речових доказів, визначених ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки зберігає на собі сліди ДТП та необхідний для подальшого проведення експертиз.
Отже, у ході досудового розслідування виникла необхідність у дослідженні транспортного засобу з метою встановлення об'єктивних обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів вбачається, що транспортний засіб згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України відноситься до речей, які зберегли на собі сліди скоєння кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що з метою встановлення істини по кримінальному провадженню та з'ясування причин дорожньо-транспортної пригоди потрібне детальне дослідження транспортного засобу за участю спеціалістів в галузі автотехніки, що свідчить про наявність необхідності у його арешті.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження зазначеного у клопотанні майна, з накладенням заборони відчуження, користування та розпорядження таким майном. В свою чергу не накладення арешту на майно, може призвести до його з нищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженню.
Згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України»: «Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів , здійснюються на спеціальних майданчиках і стоянках для зберігання тимчасово затриманих засобів».
Керуючись ст. ст. 98, 131, 170 - 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на автомобіль "Volkswagen Passat", реєстраційний номер « НОМЕР_1 », 2008 року випуску, який згідно свідоцтрва про реєстрацію ТЗ належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1