Справа № 946/1312/21
Провадження № 2/946/488/26
13 лютого 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання - Вітенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні квартирою,
Короткий зміст позовних вимог
22.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні квартирою, уточнивши позовні вимоги 25.10.2021, та просить вселити її у квартиру АДРЕСА_1 , зобов'язати ОСОБА_2 передати їй ключі від квартири АДРЕСА_1 , зобов'язати ОСОБА_2 передати їй ключі від хвіртки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої вимоги мотивує тим, що 08.05.1982 уклала шлюб з ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дочка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_8 . 15.10.1997 на підставі розпорядження виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради народних депутатів № 432р від 09.09.1997 було видано Свідоцтво про право особистої власності на житло № НОМЕР_1 , згідно якого квартира АДРЕСА_3 (17/40 частини від всього житлового будівництва) належить на праві спільної власності: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 . 16.07.2001 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвали шлюб. 12.09.2008 виготовлено технічний паспорт на кв. АДРЕСА_1 . 16.02.2010 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, прізвище жінки після реєстрації шлюбу « ОСОБА_11 ». ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала позов на вселення в 17/40 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 10.11.2017 Ізмаїльський міськрайонний суд по справі № 500/3690/17 за результатами спадкування за заповітом після смерті чоловіка - ОСОБА_6 визнав за ОСОБА_2 право власності на 17/160 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 16.01.2018 Ізмаїльський міськрайонний суд по справі № 500/4475/16 зобов'язав ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_7 у вселенні до квартири АДРЕСА_1 , зобов'язав надати ОСОБА_7 ключі від вхідних дверей цієї квартири. ОСОБА_2 судове рішення виконала, але після цього встановила додатковий замок на хвіртці, не допускає її для проживання в квартиру, яка їй належить частково на праві власності. ОСОБА_1 є власником 1/4 частки вищевказаної квартири, а отже має право в ній проживати.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2021 відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2022 залучено до участі у справі співвідповідачів - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2023 залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - ОСОБА_14 .
Аргументи учасників справи
В судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, згідно заяви представника від 25.11.2025 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу у їх відсутність. Раніше у судовому засіданні представник позивачки пояснив, що позивачка є співвласником квартири, однак можливості проживати в ній та користуватися нею не має, оскільки відповідачка ОСОБА_2 не допускає її та доньку до житла, не надає ключі від квартири та хвіртки, чим чинить перешкоди у користуванні квартирою. У зв'язку з цим, позивачка вимушена проживати за іншою адресою. Просить також стягнути на її користь витрати на оплату правничої допомоги.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету представника, причини неявки не відомі. Згідно відзиву на позов від 28.09.2021 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що домоволодіння АДРЕСА_2 , в якому мешкають кілька сімей, за згодою яких домоволодіння умовно поділене на три квартири: АДРЕСА_4 - ОСОБА_11 та ОСОБА_15 ; АДРЕСА_5 - сім'я ОСОБА_16 ; АДРЕСА_6 - власники невідомі. Однак дане домоволодіння належить останнім на праві спільної часткової власності зі спільним двором та виходом на АДРЕСА_2 . Позивачкою не вказано повного кола відповідачів та третіх осіб. Належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 чиняться перешкоди у вселенні до квартири та користування нею до суду не надано у зв'язку із їх відсутністю та відсутністю самого предмета спору з обставин, викладених у позові, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Раніше в судовому засіданні представник відповідачки заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачка перешкоди у користуванні позивачкою квартирою не чинить, відповідних доказів суду не надано.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_17 не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
В судове засідання треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно свідоцтва № 987 від 15 жовтня 1997 року, виданого на підставі розпорядження виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів за № 432р від 09 вересня 1997 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 .
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2017 № 500/3690/17 визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 17/160 частин житлового будинку АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» від 16.02.2018, власниками житлового будинку АДРЕСА_2 , є:
-ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 (51/160 частка) на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Ізмаїльським МБТІ 15.10.1997, зареєстрованого Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за № 50б-212;
-ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (23/40 частка) на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого Ізмаїльським МБТІ 09.08.1993, зареєстроване Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за № 50б-212;
-ОСОБА_2 (17/160 частка) на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2017.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2018 № 116175464, власниками на праві спільної часткової власності житлового будинку АДРЕСА_2 , є: ОСОБА_10 (17/160 частка), ОСОБА_7 (17/160 частка), ОСОБА_1 (17/160 частка), ОСОБА_6 (17/160 частка), ОСОБА_12 (23/80 частка), ОСОБА_13 (23/80 частка).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.11.2021 № 284146148, власниками на праві спільної часткової власності житлового будинку АДРЕСА_2 , є: ОСОБА_5 (17/160 частка складають квартиру АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 (17/160 частка складають квартиру АДРЕСА_4 ), ОСОБА_1 (17/160 частка складають квартиру АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 (17/160 частка складають квартиру АДРЕСА_4 ), ОСОБА_14 (23/40 частки складають квартиру АДРЕСА_5 ).
Розпорядженням № 57р Ізмаїльського міського голови від 19 лютого 2016 року вулиця Котовського перейменована на вулицю Тульчианівська.
16.02.2010 між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладено шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_11 ».
25.08.2011 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклала шлюб із ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_19 ».
21.03.2018 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб із ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_21 ».
23.12.2020 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уклала шлюб з « ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_23 ».
02.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до РВП ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення.
Згідно із довідкою ст. ДОПСДОП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 21.02.2023 «Про результати розгляду звернення від ОСОБА_1 », 03.02.2023 від ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , надійшло звернення, в якому просить прийняти міри у відношенні ОСОБА_2 , яка зі слів заявника вигнала її з дочкою, позбавила власності, одноосібно заволоділа житлом за адресою: АДРЕСА_8 . В ході проведення перевірки було встановлено, що впродовж тривалого часу між гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися погані взаємовідносини з приводу користування житла за адресою: АДРЕСА_8 , так як вказані особи є співвласникам. Встановлено, що в даному факті відсутні ознаки кримінального правопорушення.
Позиція суду
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, тощо.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).
За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
У статті 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Відповідно до статті 50 ЦПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов'язку. Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов'язків. Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб, зокрема від участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).
Об'єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.
Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно. У разі порушення третьою особою права користування і розпорядження майном і власник, і володілець цього майна набувають права на подання негаторного позову.
Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 належить 17/160 житлового будинку АДРЕСА_2 .
Відповідачка у справі ОСОБА_2 чинить перешкоди у вселенні позивачки до квартири, що в тому числі підтверджено копіями матеріалів звернення ОСОБА_1 до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, чим тривалий час позбавляє останню права користуватися належним їй майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині вимог до ОСОБА_2 про вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 , зобов'язання передати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_4 та хвіртки вказаного будинку.
Разом із цим, приймаючи до уваги той факт, що об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 складається з двох ізольованих квартир та відсутні докази чинення перешкод у вселенні позивачки до квартири АДРЕСА_4 з боку відповідачки ОСОБА_24 , підстав для задоволення позову в частині вимог до ОСОБА_24 відсутні.
Судові витрати
Згідно ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір 908 грн згідно квитанції від 10.02.2011.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454 (908/2) грн.
Витрати на правничу допомогу підтверджено ордером від 15.04.2019, актом прийняття-передачі наданих послуг від 07.08.2023 та квитанцією до прибуткового касового ордера № 3 від 07.08.2023 на суму 13600 грн.
Разом із цим, суд приймає до уваги тривалість судових засідань 26.07.2021 (3хв), 28.09.2021(10 хв), 04.11.2021 (29 хв), 17.01.2022 (26 хв), 08.08.2023 (неявка сторін), зазначених в акті виконаних робіт, тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з урахуванням розміру задоволених позовних вимог вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки витрати на правничу допомогу у сумі 5200 (800 грн х 13 год /2) грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 84, 128, 131, 223, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні квартирою - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від хвіртки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5200 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Г.І.Смокіна