Справа № 946/2577/26
Провадження № 1-кс/946/697/26
10 квітня 2026 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -
В провадженні СВ Ізмаїльського РВП ГУНП перебуваються матеріали кримінального провадження №12026162150000342 від 09.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 09.04.2026 до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 08.04.2026 в період часу з 13:05 до 13:20 за адресою: АДРЕСА_1 , з підвіконня вікна між першим та другим поверхом, у період воєнного стану, невстановлена особа, таємно, викрала планшет Lenovo Idea Tab TB336FU, серійний номер HA2CMR6K, темно сірого кольору в чорному чохлі-книжці, без сім-карти, який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який він залишив на підвіконні вікна між 1 та 2 поверхами парадної № 1 вищевказаного будинку, в якій він і проживає.
Як показав під час допиту потерпілий ОСОБА_4 , то до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетна листоноша ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на момент вказаної події перебувала у вказаній парадній, одразу після відсутності планшетного пристрою на підвіконні він їй телефонував, але вона повідомила, що планшетного пристрою в парадній вона не бачила та нічого не брала, але як стверджує потерпілий та інші мешканці парадної, то сторонніх осіб на момент події там не було, двері зачиняються автоматично, наявний домофон.
В ході досудового розслідування встановлено, що до скоєння даного кримінального правопорушення, дійсно може бути причетна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає АДРЕСА_2 , яка дійсно являється листоношею та начальником відділення № 7 АТ «Укрпошта», яке розташоване по вулиці Судоремонтників, 1 в м. Ізмаїл Одеської області.
Як повідомила ОСОБА_5 у відібраному в неї поясненні від 09.04.2026, то вказаний планшет вона дійсно таємно викрала 08.04.2026 у парадній № 1 будинку № 5/2 по вулиці Ізмаїльська в м. Ізмаїл Одеської області та принесла до поштового відділення № 7 АТ «Укрпошта», директором якого вона являється, де упакувала планшетний пристрій до пакету АТ «Укрпошта», випадково обраного нею та там зберігала.
Так, 09.04.2026 в період часу з 13:35 до 14:00 годин в ході огляду місця події № 7 АТ «Укрпошта», яке розташоване по вулиці Судоремонтників, 1 в м. Ізмаїл Одеської області виявлено та вилучено:
- планшет Lenovo Idea Tab TB336FU, серійний номер HA2CMR6K, темно сірого кольору в чорному чохлі-книжці, без сім-карти, який раніше був у використанні, стан дуже хороший, без пошкоджень корпуса та екрану, який упакований до сейф пакету НПУ NPU2066694;
- пакування АТ «Укрпошта», в який був упакований планшет, яке упаковане до сейф пакету НПУ RIC 2003638.
Враховуючи те, що вказані предмети мають значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні та необхідні для призначення та проведення відповідних експертиз, виникла необхідність у накладенні арешту на них.
Слідчий та прокурор про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, однак в судове засідання не з'явились, в клопотанні зазначили про розгляд справи без їх участі.
Особа, у якої вилучено майно, про час та місце розгляду клопотання була повідомлена належним чином, однак в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.
В силу ст. 107 КПК технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на:
- планшет Lenovo Idea Tab TB336FU, серійний номер HA2CMR6K, темно сірого кольору в чорному чохлі-книжці, без сім-карти, який раніше був у використанні, без пошкодження корпусу та екрану, який упакований до сейф-пакету НПУ NPU2066694;
- пакування АТ «Укрпошта», в який був упакований планшет, яке упаковане до сейф-пакету НПУ RIC 2003638, яке вилучене в ході огляду місця події від 09.04.2026 у відділенні № 7 АТ «Укрпошта» за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Судоремнтників, 1.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення або отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1