465/9773/23
2/465/889/26
Іменем України
(заочне)
07.04.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості, -
Представник позивача звернулася в суд із позовною заявою до відповідача, за участі третьої особи, про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 02.12.2020 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 2034884092, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 21203 грн. на споживчі потреби зі строком повернення до 02.08.2022 року.
21.10.2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 21/10/22 про відступлення права вимоги за кредитними договорами та згідно Реєстру боржників № 1 було передано право вимоги до відповідача.
Згідно умов Кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту, який є невід'ємною частиною договору. Повернення кредиту підлягає здійсненню у валюті кредиту.
Відсотки за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору підлягають сплаті позичальником щомісячно, починаючи з дня надання кредиту, до моменту повного погашення заборгованості за договором. У даному випадку відсотки фактично нараховані відповідачу до дня відступлення права вимоги банком позивачу, в подальшому позивач не нараховував відсотки відповідачу.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і заборгованість за Договором не погашає. Згідно з реєстром прав вимог до Договору факторингу № 21/10/22 від 21.10.2022 року сума заборгованості відповідача станом на дату відступлення прав вимоги становить 20 142,78 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 19503,19 грн.; заборгованості за відсотками - 3,50 грн.; заборгованості за комісією - 636,09 грн.
Відповідно до ст.ст.512-514, 516 ЦК України та у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Діджи Фінанс» та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору. Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Відтак, позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 142 грн. 78 коп., а також судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 29.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.
В подальшому ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.10.2025 року продовжено розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості. Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича задоволено. Замінено у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
В судове засідання представник позивача не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судові засідання не з'явився, хоча належним чином, неодноразово повідомлявся про час та місце проведення останніх, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 . За цією адресою відповідачу неодноразово надсилалася судові повістки про виклик до суду, однак, такі повернуті на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній". Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, неодноразово, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, будь-яких заяв і клопотань до суду не подавав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.12.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (як в подальшому встановено в ході судового розгляду - ОСОБА_1 ) укладено Кредитний договір № 2034884092.
Відповідно до п.1.1 Договору від 02.12.2020 року відповідачу ОСОБА_2 надано Кредит у розмірі 21 203 грн. 00 коп. на споживчі потреби (придбання товару, послуг) зі строком повернення до 02.08.2022 року.
Разом із тим, 02.12.2020 року відповідачем ОСОБА_2 підписано паспорт споживчого кредиту. Вказаний паспорт споживчого кредиту містить інформацію про тип та суму кредиту, строк кредитування, спосіб надання кредиту, тип та розмір процентної ставки, потенційну загальну вартість кредиту.
Як вбачається із паспорта споживчого кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 21 640 грн. 90 коп.
До паспорту споживчого кредиту від 02.12.2020 року додано орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис на вказаних документах.
Позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором не виконав, не повернув наданий йому кредит в строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.
21.10.2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 21/10/22 про відступлення права вимоги за Кредитними договорами. Згідно витягу з Додатку до Договору факторингу № 21/10/22 від 21.10.2022 року було передано право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 2034884092 від 02.12.2020 року.
На адресу відповідача ОСОБА_2 скеровувалася досудова вимога від 28.06.2023 року № 3574102776 про сплату боргу за Кредитним договором в розмірі 20142,78 грн., однак, вказана вимога залишена відповідачем без належного реагування.
Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 2034884092 станом на 21.10.2022 року заборгованість відповідача становить 20 142,78 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 19503,19 грн.; заборгованість за відсотками - 3,50 грн.; заборгованість за комісією - 636,09 грн.
Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст.610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.2 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст.ст.76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, суд вважає, що позов є обґрунтованим, оскільки встановлено, що дійсно у ОСОБА_1 перед правонаступником первісного кредитора наявна заборгованість у розмірі 20 142 грн. 78 коп. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача, про погашення боргу перед первіснии кредитором АТ "ОТП Банк" або ж його правонаступником ТОВ "Діджи Фінанс", а тому, позов підлягає задоволенню.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що в Кредитному договорі № 2034884092 від 02.12.2020 року зазначено про його укладення із ОСОБА_2 , водночас відповідачем у справі, після заміни такого ухвалою суду від 21.10.2025 року, є ОСОБА_1 . В контексті наведеного суд зазначає, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію паспорта позичальника, засвідчену особистим підписом останнього в день укладення Кредитного договору 02.12.2020 року, з якої вбачається, що дійсні анкетні дані позивчальника в частині його прізвища, ім'я та по батькові " ОСОБА_1 ". Окрім того, відповідач належно ідентифікований в процесі укладення кредитного договору, про що свідчить надана ним особиста інформація, а саме дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ідентифікаційний код платника податків ( НОМЕР_1 ) та адреса проживання ( АДРЕСА_1 ), які безпосередньо зазначені у Кредитному договорі як анкетні дані позичальника. Окрім того, судом в ході розгляду справи здійснювалась перевірка даних про належного відповідача у справі та згідно відповіді з Єдиного держаного демографічного реєстру № 2573225 від 07.04.2026 року з'ясовано, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому податковим органом присвоєно код РНОКПП НОМЕР_1 . Зважаючи на вказане, в суду відсутні сумніви, що кредитні відносини виникли власне між кредитодавцем та позичальником ОСОБА_1 , по батькові якого в укладеному Кредитному договорі помилково зазначено як " ОСОБА_3 ", що стало підставою для заміни на підставі заяви позивача та згідно ухвали суду від 21.10.2025 року неналежного відповідача ОСОБА_2 належним - ОСОБА_1 . А тому, звернення позовних вимог позивачаем до відповідача ОСОБА_1 є обгрунтованим.
Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена позивачем за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення суми витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 22.09.2023 року № 42649746, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В.; детальний опис робіт, відповідно до якого надано послуги з правового аналізу спірних правовідносин, складання позовної заяви, формування додатків, подання позовної заяви до суду, на загальну суму 7500 грн.; акт підтвердження надання правничої допомоги адвокатом на від 22.09.2023 року на загальну суму 7 500 грн.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на вказане та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 4000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 2034884092 від 02.12.2020 року в розмірі 20 142 (двадцять тисяч сто сорок дві) грн. 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. в якості компенсації витрат позивача на правову допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ - 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», код ЄДРПОУ - 21685166, м. Київ, вул. Жилянська, 43.
Суддя Величко О.В.