73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"07" лютого 2008 р. Справа № 4/57-АП-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
м. Херсон
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пріор» м.Гола Пристань Херсонської області
про стягнення 13.601грн.16коп.
за участю представників сторін:
від позивача - заступник начальника відділу Щербина В.В.
від відповідача - уповноважена особа Васільєв Д.Є.
Позивач звернувся з заявою про стягнення 13.601грн.16коп. штрафних санкцій у зв'язку з не створенням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005році.
В засіданні суду позивач позовні вимоги підтримав в повному розмірі та надав обґрунтування правових підставі з посиланням на статті 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що ним були створені робочі місця для інвалідів, однак інваліди не направлялися відповідними органами місцевої влади для працевлаштування в 2005році. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач звернувся з позовом за межами строків, встановлених статтею 250 ГК України та статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, на застосуванні яких він наполягає, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані додатково докази, заслухавши представників сторін, суд -
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні» від 21.03.1991року №875-ХП для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Виходячи із загальної чисельності працюючих 86 чоловік., відповідачу на 2005рік позивачем визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в кількості 3 робочих місць.
Посилаючись на ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» якою встановлено, що підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві об'єднанні, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, позивач просить стягнути з відповідача 13.601грн.16коп. адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з невиконанням ним вимог ст. 19 Закону та не створенням в 2005році 3 робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із розрахунку середньорічної заробітної плати одного працюючого в розмірі 4533грн.72коп.
Він зазначає, що відповідач не подавав звітності до Фонду, тому ним здійснено перевірку роботи відповідача про дотримання вимог статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та встановлено невиконання відповідачем вимог зазначених норм закону, про що складено акт від 28.09.2007року.
Штраф, який просить стягнути відповідач за не створення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005році, є адміністративно-господарськими санкціями, загальні правила застосування яких визначено в главі 27 ГК України. Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня скоєння порушення цим суб'єктом.
У разі виявлення закінчення однорічного строку з дня здійснення порушення штраф передбачений статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не застосовується. Порушення мало місце в 2005році і однорічний строк з дня його скоєння на день звернення з позовом пройшов, тому підстави для стягнення штрафу відсутні.
Крім того, позивач звернувся з позовом до суду 09.01.2008року, з порушенням строку, встановленого для звернення до суду з адміністративним позовом. Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. Строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів. Наслідком пропущення даного строку є відмова у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін ( ч. 1 ст. 100 КАС України).
Відповідач наполягає на застосуванні строків встановлених статтями 250 ГК України та 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Посилання позивача на те, що норми статті 250 ГК України не застосовуються до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» судом відхиляються, оскільки Закон 2960-1У від 06.10.2005року, набрав чинності з 01.01.2006року. Зазначений закон щодо змін внесених в Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не має зворотної дії в часі, в тому числі і щодо незастосування строків встановлених статтею 250 ГК України, тому до правовідносин сторін він не може застосовуватися.
Відхиляються судом і посилання позивача на те, що йому стало відомо про порушення відповідачем вимог Закону лише під час здійснення перевірки - 28.09.2007року.
Про порушення своїх прав і інтересів позивач фактично дізнався 15.04.2006року, оскільки саме до цього строку відповідно до частини 4 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач зобов'язаний самостійно розрахувати та сплатити позивачу зазначені санкції. Таким чином, станом на день звернення з позовом -09.01.2008року, сплинув річний строк звернення до адміністративного суду, що відповідно до ч.1 статті 100 КАСУ є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, оскільки на цьому наполягає відповідач.
Посилання позивача на те, що станом на 15.04.2005року йому не було відомо про невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005році, так як відповідач не подавав звітності до Фонду і лише під час виїзної планової перевірки 28.09.2007року йому стало відомо про невиконання нормативу, судом не приймаються до уваги, оскільки сам факт неподання звіту та неперерахування коштів не був перешкодою для позивача для звернення з відповідним позовом до суду після 15.04.2006року, витребувавши дані відділу статистики щодо середньооблікової чисельності та фонду оплати праці штатних працівників відповідача.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 250 ГК України та керуючись ст. ст. 99, ч. 1 ст. 100, ст. 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Для апеляційного оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя З.І. Ємленінова
Постанова підписана 11.02.2008року.