08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 629/5946/24
провадження № 14-29зц26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Білоконь О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Уркевича В. Ю.,
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, додаткову постанову цього ж суду від 03 жовтня 2025 року та на ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня, 07 жовтня, 05 листопада 2025 року у справі за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «4-27» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків з управління багатоквартирним будинком,
1. У вересні 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «4-27» (далі - ОСББ «4-27») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати щомісячних внесків з управління багатоквартирним будинком за період з 01 травня 2020 року по 31 серпня 2024 року в розмірі 13 555,30 грн.
2. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, позов ОСББ «4-27» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ «4-27» суму заборгованості зі сплати внесків на управління будинком за період з 01 травня 2020 року по 31 серпня 2024 року в розмірі 13 555,30 грн.
3. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказана ухвала мотивована тим, що зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, тому ухвалені у ній судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
4. Постановою Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року заяву ОСББ «4-27» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ «4-27» судові витрати на надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи в розмірі 1 750,00 грн.
5. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України. Ухвала мотивована тим, що у цій справі є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ці самі судові рішення.
6. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 листопада 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року тадодаткову постанову цього ж суду від 03 жовтня 2025 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 394 ЦПК України.
7. У березні 2026 року ОСОБА_1 подав на електронну адресуВеликої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить відкрити провадження за касаційною скаргою на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, додаткову постанову цього ж суду від 03 жовтня 2025 року та на ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня, 07 жовтня, 05 листопада 2025 року, скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСББ «4-27» у повному обсязі. Також просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору і залишено апеляційну скаргу без руху, та вирішити заявлені у касаційній скарзі клопотання.
8. Велика Палата Верховного Суду вважає, що у прийняттікасаційної скарги необхідно відмовити з огляду на таке.
9. За змістом частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Відповідно до частини першої статті 36, пунктів 1, 5 частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду.
11. У пункті 1 частини другої статті 45 цього Закону вказано, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
12. Судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд, що передбачено у статті 388 ЦПК України.
13. Право на касаційне оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено у статті 389 ЦПК України.
14. Порядок подання касаційної скарги врегульовано в ЦПК України. Зокрема, у частині першій статті 391 ЦПК України закріплено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
15. Відповідно до статей 393, 394 ЦПК України виключно Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наділений повноваженнями як суд касаційної інстанції у цивільних справах вирішувати питання про прийняття касаційної скарги та відкриття касаційного провадження.
16. Вичерпний перелік підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. При цьому питання про передачу цивільної справи за касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно зі статтями 403, 404 цього Кодексу відноситься до повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
17. За змістом касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої до Великої Палати Верховного Суду, заявник не погоджується із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, а також з ухвалами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня, 07 жовтня, 05 листопада 2025 року у цій справі, тому просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
18. Натомість питання прийняття касаційної скарги, відкриття касаційного провадження і передачі справи до Великої Палати Верховного Суду віднесено до повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
19. Звернення із цією касаційною скаргою не свідчить про те, що Велика Палата Верховного Суду має прийняти справу без урахування порядку, передбаченого ЦПК України.
20. Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (окрім перегляду судових рішень у порядку глави 3 розділу V ЦПК України). Судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними й оскарженню не підлягають.
21. Тож Велика Палата Верховного Суду відповідно до ЦПК України не наділена повноваженнями переглядати судові рішення касаційних судів, винятком із цього правила є лише встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом. Однак про наявність таких обставин заявник не зазначає.
22. Також Велика Палата Верховного Суду не наділена повноваженнями здійснювати касаційний перегляд судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій поза межами визначеної ЦПК України процедури.
23. Отже, підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду поданої касаційної скарги ОСОБА_1 немає, тому у її прийнятті потрібно відмовити та повернути заявнику. Така відмова не порушує право ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки він реалізував право на оскарження судового рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
24. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, параграф 36).
25. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуть для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, параграф 53).
26. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Також обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо немає «пропорційного співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, параграф 57; рішення ЄСПЛ від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, параграф 65).
27. Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення суду, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, параграф 53).
28. Звернення до Великої Палати Верховного Суду з проханням про здійснення ще одного розгляду справи фактично спрямоване на перегляд рішень судів трьох інстанцій, коли немає для цього визначеної процесуальним законом підстави. Такий перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).
Керуючись статтями 388, 391, 393, 394, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, додаткову постанову цього ж суду від 03 жовтня 2025 року та на ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня, 07 жовтня, 05 листопада 2025 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «4-27» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків з управління багатоквартирним будинком та повернути її заявнику разом з доданими до скарги матеріалами.
Ухвала у справі № 629/5946/24 набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка О. В. Білоконь
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк
М. М. Гімон К. М. Пільков
О. А. Губська С. О. Погрібний
Л. Ю. Кишакевич Н. С. Стефанів
В. В. Король Т. Г. Стрелець
С. І. Кравченко О. В. Ступак
О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич