Справа № 308/15523/25
09 квітня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальну справу №308/15523/25 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030000747 від 16.03.2024 року про обвинувачення,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород, Закарпатської області, українця за національністю, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого офіційно, який проживає у цивільному шлюбі, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення :
прокурора - ОСОБА_4
сторона захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
У період з 23 жовтня 2023 року по 15 березня 2024 року ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне, та фізичне насильство по відношенню до своєї цивільної дружини - потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 , що призвело до її психологічних та фізіологічних страждань та погіршення якості життя.
Так , 23 жовтня 2023 року близько 23 години 00 хвилин знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_5 , що проявилось у погрожуванні останній, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості. Вина ОСОБА_3 , підтверджується Постановою Ужгородського міськрайонного суду N?308/21608/23 від 20.12.2023, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та у зв?язку з малозначністю обмежилися усним зауваженням.
Крім того 19 листопада 2023 року близько 19 години 10 хвилини, знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_5 , що проявилось у погрожуванні останній, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості. Вина ОСОБА_3 , підтверджується Постановою Ужгородського міськрайонного суду №308/23104/23 від 24.01.2024, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Продовжуючи свої неправомірні дії 24 листопада 2023 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_3 порушуючи вимоги термінового заборонного припису серії АА N? 115029, а саме заборону в будь-який спосіб контактувати з потерпілою, знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_5 домашнє насильство, яке проявилось у погрожуванні фізичною розправою, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості, а також фізичне насильство, що проявилось у нанесенні останній декілька ударів, чим спричинив останній психологічне та фізичне насильство.
За вищеописаними фактами, які мали місце 24.11.2023 ОСОБА_3 . Постановою Ужгородського міськрайонного суду №308/506/24 від 22.01.2024 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, та Постановою Ужгородського міськрайонного суду N?308/491/24 від 05.02.2024 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Продовжуючи свої неправомірні дії 15 березня 2024 року близько о 20 год. 10 хв. ОСОБА_3 , знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті заподіяння психологічних страждань своїй цивільній дружині - ОСОБА_5 на ґрунті неприязних відносин, вчинив відносно потерпілої дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрожуванням фізичної розправи.
Вказаними діями ОСОБА_3 заподіяв своїй цивільній дружині ОСОБА_5 систематичні психологічні та фізичні страждання у вигляді негативних змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, що викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості, що призвело до погіршення самопочуття останньої та загальної якості життя.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у вчиненні домашнього насильства, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних та фізіологічних страждань, а також погіршення якості життя потерпілої особи вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. По суті фактичних обставин справи пояснив, що проживає з ОСОБА_5 у цивільному шлюбі за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що коли він знаходився в стані алкогольного спяніння між ним та ОСОБА_5 виникали сварки, в ході яких він погрожував їй, після чого вона викликала працівників поліції.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі.
Зважаючи на відсутність заперечень зі сторони інших учасників процесу, суд, керуючись ст. 325 КПК України, ухвалив рішення про проведення судового розгляду за її відсутності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як домашнє насильство, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних та фізіологічних страждань, а також погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
Відповідно до ст. 126-1 КК України домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.
Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов'язок обвинуваченого ОСОБА_3 який вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності із законом.
Згідно первинного психологічного огляду та висновку гр. ОСОБА_5 від 08.04.2024 року вбачається, що у останньої виявлені ознаки, які ймовірно свідчать про негативний вплив подій, через які було звернення до поліції.
Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на так і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК України суд відносить щире каяття та визнання вини обвинуваченим.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Щодо призначення покарання:
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року “ Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема кримінальне правопорушення передбачене ст. 126-1 КК України відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, вчиненим умисно та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності, згідно довідки КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення,має бути призначене покарання, необхідно й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання на певний строк у вигляді пробаційного нагляду в межах санкції ст. 126-1 КК України із покладенням обов'язків передбачених ст. 59-1 КК України.
Відповідно до положень ст. 91-1 КК України суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 обмежувальні заходи, що застосовуються до кривдників, які вчинили домашнє насильство, відповідно до яких покласти на засудженого обов'язок проходження програми для кривдників, встановивши строк дії обмежувальних заходів два місяці.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про існування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , чинного запобіжного заходу будь - якого виду.
Клопотань у порядку, передбаченому ст. 331 та главою 18 КПК України, про застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, від сторони обвинувачення не надходило.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази і арешт майна
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Процесуальні витрати
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Матеріали кримінального провадження не містять документально підтвердженні витрати держави на проведення експертиз.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
Відповідно до ст. 91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обмежувальний захід з покладенням на нього обов'язку у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на два місяці.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не обирати.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою -в той же строк із моменту отримання його копії. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1