Справа №306/2158/25
Провадження № 2/306/242/26
10 квітня 2026 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Жиганської Н.М.
за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсними: договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Гойс Л.П. 20.12.2019 року за № 1236 та договір дарування земельної ділянки розміром 0,0746 га з кадастровим номером 2124081600:04:003:0007, посвідчений приватним нотаріусом Гойс Л.П. 20.12.2019 року за № 1237 та скасувати їх державну реєстрацію.
Суд своєю ухвалою від 04.12.2026 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв'язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.
Судовий розгляд справи призначений відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 19.01.2026 року.
26.03.2026 року відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області суд залучив до участі у цивільній справі №306/2158/25 уякості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Гойс Людмилу Павлівну.
Позивач подав до суду заяву (вх.№389) про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги про визнання договорів дарування недійсними та скасування їх державної реєстрації підтримує, просить позов задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві за наявними у справі доказами.
Відповідачем відзив на позовну не подано. Інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua. До суду надійшла заява від відповідача (вх.№1753 ) у якій відповідач просить розглянути справу у його відсутності. Проти позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позову відмовити.
Приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Гойс Л.П. належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи. Поштове повідомлення повернуто до суду із відміткою про вручення ухвали про залучення сторони та розпискою про отримання копії позовної заяви з доданими до неї документами (а.с.29). Письмових пояснень з викладеними аргументами і міркуваннями щодо заперечення позову до суду не подано.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Суд проводить розгляд без участі сторін за наявними доказами у справі та доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:
Відповідно до ст. 4, 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України - кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 20 ЦК України - право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору).
Судом встановлено, що 20 грудня 2019 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач), в інтересах якого по довіреності діє ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_1 ("дарувальник") подарував ОСОБА_2 ("обдаровуваний") житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121 кв.м., житловою площею 86.80 кв.м.
Також 20 грудня 2019 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач), в інтересах якого по довіреності діє ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 ("дарувальник") подарував ОСОБА_2 ("обдаровуваний") земельну ділянку, загальною площею 0,0746 га з кадастровим номером 2124081600:04:003:0007, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до ст. 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків; ч.3 ст.203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; ст. 717, ч.2 ст.719 ЦК України - за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір дарування житлового будинку посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гойс Л.П., зареєстрований в реєстрі за №1236. Договір дарування земельної ділянки розміром 0,0746 га з кадастровим номером 2124081600:04:003:0007 посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гойс Л.П., зареєстрований в реєстрі за № 1237.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року, справа № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Судом досліджено: копію витягу (індексний номер витягу: 194072413) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого ОСОБА_2 (відповідач) є власником, розмір частки: 1, форма власності: приватна житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20.12.2019 року, видавник: приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гойс Л.П.; копію витягу (індексний номер витягу:194075501) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого ОСОБА_2 (відповідач) є власником, розмір частки: 1, форма власності: приватна земельної ділянки розміром 0,0746 га з кадастровим номером 2124081600:04:003:0007 на підставі договору дарування від 20.12.2019 року, видавник: приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гойс Л.П.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); ч.1ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1, абз.2 ч.1 ст.229 ЦК України - якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (правові позиції: постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року, справа №905/1227/17: "вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин; постанова Верховного Суду України від 16.03.2016 року, справа № 6-93цс16: "якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст. 229 ЦК України); постанова Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.12.2022 року, справа №335/15805/17: "тлумачення ст. 229 ЦК України дозволяє стверджувати, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі ст. 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення; під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу); помилка, яка істотним чином впливає на формування волі сторони правочину, повинна існувати на момент його вчинення. Схематично вплив обставин, які мають істотне значення можливо відобразити таким чином: «немає істотної помилки - відсутнє вчинення правочину». Незнання закону не включено до переліку помилок, яким надається істотне значення. Це по суті є відображенням ще римського принципу ignorantia juris nocet (з лат. - незнання закону шкодить); поза віднесенням до обставин, які можуть бути розцінені як такі, що мають істотне значення, знаходиться мотив правочину. Мотив правочину - це стимул його вчинення і дозволяє встановити, чому саме особа вчинює правочин. Тому мотив, за яким вчинено правочин, правового значення не має. Хоча й законодавець і вказує на допустимість надання мотиву правочину значення істотної помилки у випадках, встановлених у законі. Проте таких випадків на рівні норми закону законодавець не передбачив».
Тобто за правилами ст. 203, 717 ЦК України - договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній житлі після укладення договору дарування».
Відповідно до ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно.
В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що є особою похилого віку, а тому укладаючи договори сподівався, що ОСОБА_2 (відповідач) буде доглядати за позивачем, однак позивач зв'язків з відповідачем тривалий час не підтримує, поскільки ОСОБА_2 не проживає в будинку. Позивач самостійно утримує житловий будинок, сплачує комунальні послуги.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України - зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд доходить висновку, що позивачем під час розгляду справи доведено, що на момент укладення оспорюваних договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, дарувальник ОСОБА_1 помилявся стосовно правової природи укладеного ним правочину, тим більше, що договори, укладені від його імені по довіреності ОСОБА_4 . При цьому, зміна свого рішення дарувальником та зміна ставлення до його наслідків в результаті переусвідомлення його значення для себе, що після укладення такого правочину, може створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладення оспорюваного правочину.
Суд не приймає до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, поскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується. Відповідач у судове засідання не з'явився, доказів протилежного у відповідності до ст. 81 ЦПК України до суду не подав (у відповідності ч.4 ст.12 ЦПК України - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих позивачем на обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вимогу про стягнення з відповідача понесеного судового збору за подання позову до суду позивач не заявляв, тому суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.
Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 16, 182, 1216-1218 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації - задовольнити.
Визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 20 грудня 2019 року приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гойс Л.П., зареєстрований в реєстрі за №1236 - недійсним.
Визнати договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,0746 га, кадастровий номер 2124081600:04:003:0007, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) посвідчений 20 грудня 2019 року приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гойс Л.П., зареєстрований в реєстрі за №1237 - недійсним.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,0746 га, кадастровий номер 2124081600:04:003:0007, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10.04.2026 року в день розгляду справи і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.
Ім'я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Ім'я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА