Справа № 303/3553/25
Провадження № 2-др/303/30/25
07 квітня 2025 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Мирошниченка Ю. М., при секретарі Лукач К. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу,
У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4 ) про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25 вересня 2025 року вказану позовну заяву було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв'язку з поданням позивачем до початку розгляду справи по суті відповідної заяви про залишення позову без розгляду.
30 вересня 2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, у якій він просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що у зв'язку з пред'явленням даного позову відповідач був змушений звернутися за юридичною допомогою до адвоката, що потягло за собою відповідні фінансові витрати.
Позивач ОСОБА_2 подав заперечення на вказану заяву, в яких просив відмовити у її задоволенні. Свою позицію мотивував тим, що залишення позову без розгляду за заявою позивача є його диспозитивним правом, а відповідачем не надано жодних доказів того, що дії позивача були необґрунтованими або спрямованими на зловживання процесуальними правами. Також позивач вказав на невідповідність поданого відповідачем попереднього розрахунку витрат вимогам закону.
Розглянувши заяву про розподіл судових витрат, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Дана норма закону встановлює особливий порядок розподілу витрат, який відрізняється від загального правила «пропорційності задоволених вимог». Для застосування ч. 5 ст. 142 ЦПК України обов'язковою умовою є встановлення судом факту необґрунтованості дій позивача.
Аналізуючи зміст поняття «необґрунтовані дії», суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18. Верховний Суд наголосив, що обов'язок доказування необґрунтованості дій позивача покладається саме на відповідача. Для стягнення витрат відповідач має довести, що позивач діяв недобросовісно, пред'явив заздалегідь необґрунтований позов або систематично протидіяв правильному вирішенню спору з метою порушення прав та інтересів відповідача.
У даній справі позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України за заявою самого позивача, поданою до початку розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві про розподіл судових витрат обмежився лише формальним переліком наданих послуг та посиланням на факт залишення позову без розгляду. Проте заявником: 1) не наведено жодних обставин, які б свідчили про необґрунтованість дій позивача при поданні позову або під час його розгляду; 2) не надано доказів того, що позивач зловживав процесуальними правами або мав на меті заподіяти шкоду відповідачу; 3) не обґрунтовано, що позов був завідомо безпідставним.
Саме по собі звернення до суду за захистом своїх прав є конституційним правом особи та не може вважатися необґрунтованою дією в розумінні ст. 142 ЦПК України. Позивач скористався своїм диспозитивним правом на подання заяви про залишення позову без розгляду, що є законним способом завершення процесу з його ініціативи.
Крім того, суд зазначає, що приписи ч. 1 ст. 134 ЦПК України покладають на сторону обов'язок подати саме попередній розрахунок судових витрат. Системне тлумачення цієї норми у поєднанні з принципом змагальності свідчить, що розрахунок не може обмежуватися лише вказанням загальної суми очікуваних витрат. Зазначення у відзиві відповідача від 04 червня 2025 року цифри «20 000,00 грн» без арифметичного обґрунтування, вказання видів правничої допомоги чи орієнтовного часу на їх надання, не є розрахунком у розумінні закону. Така процесуальна дія відповідача має формальний характер і не забезпечує позивачу можливості своєчасно оцінити співмірність та обґрунтованість потенційних витрат, що є підставою для відмови у їх відшкодуванні згідно з ч. 2 ст. 134 ЦПК України.
Оцінивши сукупність наданих доказів та обставини справи, суд приходить до переконання, що заява про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню. По-перше, відповідач не виконав свій процесуальний обов'язок щодо доведення необґрунтованості дій позивача, а сама по собі подача заяви про залишення позову без розгляду до початку слухання справи по суті не є свідченням недобросовісності. По-друге, вказання у відзиві лише загальної суми очікуваних витрат без надання деталізованого арифметичного розрахунку та структури послуг не відповідає вимогам ст. 134 ЦПК України, оскільки не дозволяє стороні позивача реально оцінити співмірність таких витрат та підготувати аргументовані заперечення.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів зловживання позивачем своїми правами та порушення відповідачем порядку подання попереднього розрахунку витрат, суд вважає заяву про їх відшкодування безпідставною
Керуючись ст. 13, 141, 142, 257, 259-261 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ю. М. Мирошниченко