Справа № 302/418/26
Провадження № 2-а/302/7/26
Категорія 139
10 квітня 2026 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Повідайчика О.І. за участі секретаря судового засідання Сита Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції та Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
28 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), діючи через представника - адвоката Кривку Павла Павловича, звернувся до суду з цим позовом в обґрунтування якого посилався на те 18 березня 2026 року інспектор відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом Афоніним Артемом Валерійовичем (далі - поліцейський Афонін А.В.) було винесено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6859969, якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП). В оскаржувані постанові зазначено, що 18.03.2026 о 14 год 55 хв у селі Сойми Шетеля І.І. керував транспортним засобом марки Mercedes Sprinter ДНЗ НОМЕР_1 , у який вніс зміни в конструкцію даного транспортного засобу, а саме на спальному місці для відпочинку перевозив пасажирів. Дане порушення зафіксовано нагрудним реєстратором бодікамера 2121, чим порушив пункт 31.1. ПДР - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів. Представник позивача адвокат Кривка П.П. стверджує, що ОСОБА_1 не вчиняв інкримінованого правопорушення й не визнає себе винним, оскільки не здійснював будь-якого переобладнання транспортного засобу. Зазначена в постанові наявність пасажира на місці призначеному для відпочинку водія могла б кваліфікуватись за ч. 1 ст. 212-2 КУпАП. На підставі наведеного просив постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати на сплату судового збору.
31 березня 2026 року ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області було відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 08 квітня 2026 року. У зв'язку з неявкою учасників, з врахуванням встановленого ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку розгляду справи, судове засідання було відкладено на 10.04.2026.
10 квітня 2026 року представник позивача адвокат Кривка П.П. з'явився на судовий розгляд, проте через відсутність представника відповідача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідач Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, яке було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, явку представника на судовий розгляд на 08 та 10 квітня 2026 року не забезпечило, відзиву на позов не подало, із заявами чи клопотання про відкладення судового засідання до суду не зверталось.
Враховуючи встановлений ч. 1 ст. 268 КАС України десятиденний строк розгляду справи цієї категорії, зважаючи на належне повідомлення про судовий розгляд учасників справи й беручи до уваги, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, з метою дотримання розумних строків розгляду суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
18 березня 2026 року інспектор відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом Афоніним Артемом Валерійовичем постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6859969 притягнув позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугувало те, що 18.03.2026 о 14 год 55 хв у селі Сойми Шетеля І.І. керував транспортним засобом марки Mercedes Sprinter ДНЗ НОМЕР_1 , у який вніс зміни в конструкцію даного транспортного засобу, а саме на спальному місці для відпочинку перевозив пасажирів. Дане порушення зафіксовано нагрудним реєстратором бодікамера 2121, чим порушив пункт 31.1. ПДР - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.
Згідно з положеннями пункту 1.1. Правил дорожнього руху - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Зазначеній нормі Закону відповідає п. 1.3. Правил дорожнього руху.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність водіїв за керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 121 КУпАП, належить до юрисдикції органів Національної поліції. Згідно з приписами ч. 2 зазначеної норми КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У такому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121 КУпАП міг проводитись на місці вчинення адміністративного правопорушення або ж за місцем його вчинення чи за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушника (ч. 1 і 2 ст. 276 КУпАП).
З вказаних норм слідує, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів є адміністративним правопорушенням, розгляд такої справи належить до компетенції органів Національної поліції, від імені якої вправі розглядати справу поліцейський зі спеціальним званням. Протокол про адміністративне правопорушення в такій справі не складається, а справа може бути розглянута на місці вчинення правопорушення з винесенням відповідної постанови.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів ст. 245 КУпАП є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Враховуючи відсутність спеціального закону, яким би регламентувався порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції, суд констатує, що такий порядок визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (ст. 249 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зі змісту ч. 1 і 2 ст. 283 КУпАП слідує, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Відповідно до положень ч. 3 зазначеної норми КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З вказаних положень законодавства в їх системному взаємозв'язку слідує, зокрема, що винесенню постанови в справі про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку повинен передувати розгляд справи, межі якого можуть, відповідно до закону, різнитись в залежності від виду правопорушення й способу його виявлення/фіксування. Водночас така процедура розгляду повинна гарантувати з'ясування всіх обставин справи, відповідно до ст. 245 КУпАП, з наданням особі можливості реалізувати її права при притягненні до адміністративної відповідальності. В інакшому випадку формальне «складання» постанови за місцем вчинення правопорушення без розгляду справи, порушує принцип законності, положення ст. 3, 8, 19, 59 Конституції України та має ознаки свавільного, що є неприпустимим.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2712554 від 30 липня 2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн за те, що 18.03.2026 о 14 год 55 хв у селі Сойми ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mercedes Sprinter ДНЗ НОМЕР_1 , у який вніс зміни в конструкцію даного транспортного засобу, а саме на спальному місці для відпочинку перевозив пасажирів. Дане порушення зафіксовано нагрудним реєстратором бодікамера 2121, чим порушив пункт 31.1. ПДР - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кривка П.П. в адміністративному позові заперечив факт порушення п. 31.1. Правил дорожнього руху.
Суд констатує, що оскаржувана постанова не містить викладу фактичних обставин щодо дій або бездіяльності ОСОБА_1 , які містили б ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. і ст. 121 КУпАП. Стороною відповідача не надано заперечень та будь-яких доказів, які б давали можливість перевірити сам факт події, що став підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Положеннями ч. 1ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.
За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч.1 ст.121 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 ст. 7 КУпАП).
Суд констатує, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення поліцейським, всупереч положенням Кодексу України про адміністративні правопорушення не було встановлено склад правопорушення, не описано всі обставини справи.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Отже, диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП є бланкетною нормою і для повного визначення ознак цих правопорушень відсилає до інших нормативно-правових актів, якими визначаються технічні несправності транспортних засобів, за наявності яких експлуатація останніх забороняється, а також якими регулюється порядок переобладнання транспортних засобів.
При цьому диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП включає об'єктивні сторони одразу декількох складів адміністративних правопорушень, а саме: 1) керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового керування; 2) керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи рульового керування; 3) керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби); 4) керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності; 5) керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. При цьому для наявності об'єктивної сторони необхідно щоб зазначені несправності чи переобладнання транспортного засобу досягали такої межі , за яких відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується внесення зміни в конструкцію даного транспортного засобу, а саме на спальному місці для відпочинку перевозив пасажирів.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам.
Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.
Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зокрема,постановою Кабінету Міністрів України №607 від 21.07.2010.
Пункт 1 вказаного Порядку надає визначення переобладнанню транспортних засобів та визначає, що процедура переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема, для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива. Тобто законодавець визначив технічні характеристики транспортного засобу, внаслідок зміни яких можливо стверджувати про переобладнання транспортного засобу. При цьому зміна зовнішніх світлових приладів, зокрема їх додаткове встановлення до таких технічних характеристик не віднесена.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується внесення зміни в конструкцію транспортного засобу, а саме на спальному місці для відпочинку перевозив пасажирів. Перевезення пасажирів не є втручанням у конструкцію транспортного засобу, водночас яким саме способом та які зміни були внесені в конструкцію й до яких елементів транспортного засобу постанова не містить. З урахуванням системного аналізу зазначених вище положень закону перевезення на спальному місці для відпочинку пасажирів не може бути віднесено до переобладнання транспортного засобу.
Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Водночас п. 31.3 ПДР регламентовано, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 31.4. ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: п. 31.4.1. гальмові системи, п. 31.4.2. рульове керування, п. 31.4.3. зовнішні світлові прилади, п. 31.4.4. склоочисники і склообмивачі вітрового скла, п. 31.4.5. колеса і шини, п. 31.4.6. двигун, п. 31.4.7. інші елементи конструкції.
Пунктом 31.5 ПДР встановлено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.
Відповідно до п. 31.6 ПДР забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:
а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;
б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;
в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма;
г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.
Системне тлумачення зазначених норм дозволяє дійти висновку, що не будь-яка невідповідність технічного стану транспортних засобів досягає такого ступеня суспільної шкідливості, щоб вказані дії містили ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 121 КУпАП. Натомість законодавцем врегульовано, що подія інкримінованого правопорушення матиме місце у випадку вчинення водієм порушення п. 31.6 ПДР, а саме допущення такого технічного стану транспортного засобу, за якого його експлуатація забороняється та п. 31.4 ПДР, при невиконанні вимог п. 31.5 ПДР.
Разом з тим у порушення положень ст. 280, 283 КУпАП, під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 та винесення постанови серії ЕНА №6859969 інспектор відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант Афонін Артем Валерійович зазначених вимог закону не дотримався, не у повній мірі встановив обставини інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та невірно і не конкретно кваліфікував дії останнього.
Незважаючи на вимоги КУпАП, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не перевірено вказані обставини та не представлено суду належних доказів на підтвердження викладеного інспектором поліції у постанові.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд зауважує, що в цій справі єдиним документом, який містить певну інформацію про нібито вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення. Водночас навіть зазначена постанова не містить відомостей про діяння (фактичні дії або бездіяльність), яке було кваліфіковано як правопорушення - тобто не є джерелом доказів щодо фактичних обставин справи.
Окрім того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами, а тому не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів, на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17, № рішення 73700340).
Беручи до уваги наведене, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд вважає, що останнім не доведено факту вчинення позивачем діяння, яке б містило ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП.
Відтак, посилання представника позивача на неправомірність дій поліцейського в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, тому суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 в частині скасування постанови про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП слід задовольнити.
Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд доходить висновку, що винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6859969 від 18 березня 2026 року, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.1ст.121 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки під час судового розгляду не встановлено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КупАП, а саме події правопорушення, тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6859969 від 18 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Частиною першою статті 222 КУпАП унормовано, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, зокрема за ст. 125 КУпАП. Відповідно до ч. 2 цієї статті працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положенням статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 125 КУпАП. Схожі правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 17.09.2020 у справі №742/2298/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16, від 17.06.2020 у справі №127/6881/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16, від 17.06.2020 у справі №127/6881/17, від 18.03.2021 у справі №809/466/17, від 28.04.2021 у справі №2340/5048/18, від 09.07.2021 №806/1129/16, від 16.02.2022 у справі №140/2580/19 та від 20.04.2022 у справі №140/2690/19
З врахуванням зазначених норм КУпАП та положень ст. 43 КАС України належним відповідачем у цій справі є Головне управління національної поліції в Закарпатській області, яке має статус юридичної особи та володіє адміністративною процесуальною правоздатністю.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення позову до Головного управління національної поліції в Закарпатській області.
З врахуванням висновку суду про ухвалення рішення на користь позивача, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Закарпатській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 532,48 грн (п'ятсот тридцять дві грн 48 коп.).
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6859969 від 18 березня 2026 року за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Справу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 532,48 грн (п'ятсот тридцять дві грн 48 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2026 року.
Повне найменування учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ: 40108913, місцезнаходження: вул. Ф.Ракоці, 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000.
СуддяО. І. Повідайчик