Справа № 297/306/26
03 квітня 2026 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого ІЛЬТЬО І. І.,
при секретарі судового засідання Гарані О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення та виділення часток у праві спільної сумісної власності,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_5 про визначення та виділення часток у праві спільної сумісної власності.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що у 2021 році їхня родина у складі п'яти осіб відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизували квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.05.2001 року вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності. Свідоцтво видане згідно розпорядження від 04.05.2001 року. Додатково інформація міститься у відповідному реєстрі права власності на нерухоме майно номер витягу 15553097 від 11.08.2007 року.
З метою встановлення часток, щоб у подальшому була можливість розпоряджатись своєю часткою та у подальшому уникнути ускладнень у процедурах спадкування, які можуть виникнути, позивачі звернулись до нотаріуса, щоб виділити частки за згодою сторін, проте це виявилось неможливим, у зв'язку з тим, що один із співвласників, а саме ОСОБА_5 , знаходиться за кордоном і зв'язку з нею ні в кого з них немає. У такому випадку, визначення та встановлення частки у праві спільної сумісної власності можливо виключно через звернення до суду.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання в приміщенні Берегівського районного суду Закарпатської області.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились. При цьому, згідно поданої заяви просив розглянути підготовче судове засідання без їх участі.
Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, була повідомлена належним чином по місце, дату та час судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223,280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 07.05.2001 року квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , 1961 р.н., ОСОБА_2 , 1967 р.н., ОСОБА_7 , 1985 р.н., ОСОБА_5 , 1987 р.н., ОСОБА_4 , 1988 р.н..
Відповідно до довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради» №15553097 від 11.08.2007 року встановлено, що квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за позивачами та відповідачкою ОСОБА_5 .
Згідно довідки Батівської селищної ради №25 від 21.01.2026 року встановлено, що рішенням Батівської селищної ради за №84 від 27.05.2016 року «Про впорядкування назв вулиць» вулиця Горького перейменовано на вулицю Кузьменка.
Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірна квартира дійсно перебуває у спільній сумісній власності п'яти осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , при цьому документального визначення часток співвласників у праві власності на вказане майно не здійснювалося, а будь-яких доказів, які б свідчили про інший, ніж рівний, розмір часток співвласників, суду не надано.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, зокрема шляхом звернення до суду. За змістом статті 368 ЦК України спільною сумісною власністю є власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них, а згідно зі статтею 370 цього Кодексу у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками або законом, частки кожного із співвласників вважаються рівними. Аналогічна правова позиція закріплена у частині другій статті 372 ЦК України, яка встановлює презумпцію рівності часток співвласників у спільній сумісній власності.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від померлої фізичної особи до спадкоємців, а згідно зі статтею 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частка у праві спільної сумісної власності відповідно до статті 1226 ЦК України входить до складу спадщини та підлягає спадкуванню на загальних підставах, а відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного із спадкоємців у спадщині є рівними, якщо інше не встановлено заповітом або законом.
Суд враховує, що відсутність визначення часток у праві спільної сумісної власності створює правову невизначеність та перешкоджає оформленню спадкових прав, у зв'язку з чим звернення позивачів до суду із вимогою про визначення часток є належним способом захисту їхніх прав та інтересів.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток цих осіб у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 2 ст. 368 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, або виділу частки із такого майна вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
З наведених норм вбачається, що у випадку, коли майно належить кільком особам на праві спільної сумісної власності та відсутні будь-які докази іншого розміру часток співвласників, частки таких осіб вважаються рівними. Визначення часток у спільній сумісній власності може здійснюватися як за домовленістю співвласників, так і за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов?язки,
смерті, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його
Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Так, в п. 3.4 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду у країни з розгляду цивільних і кримінальних справ N? 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року зазначено, що відповідно до ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Отже, на підставі ч. 2 ст. 372 ЦК України, суд приходить до висновку, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру є рівними і становлять по 1/5 частці.
Таким чином, суд вважає вимогу позивачів про визначення частки у праві спільної сумісної власності такою, що відповідає закону, оскільки без визначення частки спадкодавців вони не можуть оформити спадкові права в нотаріальному порядку.
З урахуванням викладеного, керуючись принципом верховенства права, положеннями цивільного законодавства та практикою їх застосування, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню, а частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру слід визначити рівними, тобто по 1/5 частці за кожним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 82, 174, 200 ч. 3, 206, 247 ч. 2, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -
Позовну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення та виділення часток у праві спільної сумісної власності - задовольнити.
Визначити, що частки співвласників квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_5 є рівними.
Встановити, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_5 , належить по 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з судового рішення.
Суддя Іван ІЛЬТЬО