Справа № 297/166/26
07 квітня 2026 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого ІЛЬТЬО І. І.,
при секретарі судового засідання Гарані О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи виконавчий комітет Берегівської міської ради в особі ЦНАП, орган опіки та пілкування Берегівсткої міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
Представник позивача ОСОБА_4 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , треті особи Виконавчий комітет Берегівської міської ради в особі ЦНАП та орган опіки та піклування Брегівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що він є єдиним власником вказаного житлового будинку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30 грудня 2004 року, виданим державним нотаріусом, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Разом з тим, відповідачі, будучи зареєстрованими у спірному житловому будинку, фактично у ньому не проживають тривалий час, вже понад шість років, постійно перебувають за межами України, спільного господарства з позивачем не ведуть, витрат на утримання житла не несуть, їх фактичне місце проживання позивачу не відоме. З метою підтвердження зазначених обставин позивач звертався до Центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, за результатами чого отримав довідку від 12.12.2025 року №1886, згідно з якою відповідачі залишаються зареєстрованими у вказаному житловому будинку. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про втрату відповідачами права користування житловим приміщенням, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з метою захисту свого права власності.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились. При цьому, згідно поданої заяви просили розглянути судове засідання без їх участі.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином по місце, дату та час судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Представник ЦНАП Берегівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з'явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без участі представника.
Представник органу опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з'явився. Згідно поданої заяви просив розглянути справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223,280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВВТ №579468, зареєстрованого в реєстрі №1-7679 від 30.12.2004 року житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації» №6112095 від 31.12.2004 року встановлено, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований на підставі свідоцтва про право на спадщину за ОСОБА_5 ..
Суд звертає увагу, що вказані документи є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України, оскільки прямо підтверджують право власності позивача на спірне майно, та не викликають сумнівів у їх достовірності.
З довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 12.12.2025 року №1886 вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані відповідачі - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
Водночас, як зазначено у позовній заяві та не спростовано відповідачами, останні фактично не проживають у спірному житлі тривалий час, а саме понад шість років, перебувають за межами України, не підтримують зв'язку із позивачем, не беруть участі у веденні спільного господарства.
Суд бере до уваги, що відповідачами не подано жодного доказу на підтвердження їх проживання у спірному житлі, участі у його утриманні чи наявності поважних причин їх тривалої відсутності. Відсутність заперечень проти позову, ненадання відзиву та доказів у їх підтвердження, у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд оцінює відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України як такі, що не спростовують доводи позивача.
Таким чином, суд приходить до переконання, що реєстрація відповідачів у житловому будинку має формальний характер та не пов'язана із фактичним користуванням житлом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник здійснює свої права на власний розсуд.
Разом із тим, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд зазначає, що сам факт реєстрації осіб у житловому приміщенні, за відсутності їх фактичного проживання, може створювати для власника об'єктивні перешкоди у реалізації права власності, зокрема щодо вільного розпорядження майном.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю або законом.
Аналогічні правові положення містяться у ст. 72 ЖК УРСР, відповідно до яких визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у зв'язку з її відсутністю понад встановлені строки, здійснюється у судовому порядку.
З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що для визнання особи такою, що втратила право користування житлом, необхідним є встановлення сукупності таких обставин: відсутність особи у житлі понад один рік; відсутність поважних причин такої відсутності; відсутність домовленості між власником та такою особою щодо збереження права користування.
У даній справі судом встановлено, що відповідачі відсутні у житлі понад шість років, доказів поважності причин їх відсутності суду не надано, домовленість із позивачем щодо збереження права користування відсутня.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої тривала відсутність особи у житлі без поважних причин, за відсутності фактичного користування житлом та ведення спільного господарства, є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житлом.
Таким чином, з урахуванням сукупності встановлених обставин, принципу пропорційності втручання у права неповнолітніх осіб, а також того, що відповідачі фактично втратили зв'язок із спірним житлом та не реалізують право користування ним, суд приходить до переконання, що визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не порушує їхніх прав та законних інтересів, а є обґрунтованим та необхідним способом захисту права власності позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи виконавчий комітет Берегівської міської ради в особі ЦНАП, орган опіки та пілкування Берегівсткої міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з судового рішення.
Суддя Іван ІЛЬТЬО