07 квітня 2026 року
м. Київ
справа №453/1168/25
провадження № 61-4380ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02 квітня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» звернулась до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначеним статтею 392 ЦПК України.
У статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Пунктами 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено: рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Повноваження суду касаційної інстанції визначені статтею 409 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Верховний Суд наголошує, що постановою Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишено без змін рішення Сколівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року, а тому вимоги в прохальній частині касаційної скарги суперечать повноваженням суду касаційної інстанції, визначені статтею 409 ЦПК України.
А тому з огляду на вказане, заявнику необхідно надіслати до суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги, уточнивши рішення, які оскаржує та прохальну частину касаційної скарги, з урахуванням статті 409 ЦПК України.
Крім цього, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення та вказує, що повний текст постанови не отримував, оскільки 08 лютого 2026 року його було мобілізовано до лав Збройних сил України.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 11 лютого 2026 року, повний текст постанови складено в той же день. Забезпечено надання загального доступу 13 лютого 2026 року. Останній день строку на касаційне оскарження припадав на 12 березня 2026 року, а заявник звернувся до суду із касаційною скаргою 02 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заявник на підтвердження пропуску строку надає суду копію довідки
від 10 лютого 2026 року, копію картки професійно-психологічного відбору кандидата, копію послужного списку, копію картки обстеження та медичного огляду, копію військового квитка. Разом з тим, із наданих документів суд касаційної інстанції не може встановити, що заявник в період строку касаційного оскарження судового рішення був саме мобілізований та до сьогодні перебуває в Збройних силах України.
Крім цього, Верховний Суд вважає, що неможливо встановити, що апеляційний суд в період з 11 лютого 2026 року до 02 квітня2026 року не направляв заявнику копію оскаржуваного рішення та ним не отримано копію оскаржуваного рішення раніше в інший спосіб. Доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтями 272, 386 ЦПК України, заявником не надано.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасності направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку копії оскаржуваного судового рішення або доказів отримання цього рішення, відповідні докази мають бути надані заявником до суду касаційної інстанції, зокрема в вигляді довідки суду першої або апеляційної інстанції про те, яким чином та коли їй направлена та вручена копія оскаржуваного судового рішення разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
З огляду на вказані обставини вище, заявнику необхідно надати інші докази поважності причин пропуску строку оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року.
Суд не може стимулювати неправомірну поведінку і зловживання процесуальними правами заявника.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу і якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
За таких обставин касаційна скарга відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України залишається без руху з наданням заявнику права надати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали відповідні докази. Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
В порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Заявник у прохальній частині касаційної скарги просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки він є військовозобов'язаним та має скрутний майновий стан, на підтвердження вказаного надає суду копію довідки про проходження військової служби від 10 лютого 2026 року, копію картки професійно-психологічного відбору кандидата, копію послужного списку, копію картки обстеження та медичного огляду, копію військового квитка, а також звіт про кредитний рейтинг заявника станом на 13 жовтня 2025 року.
Згідно пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, зокрема, військовослужбовці.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи докази надані на підтвердження обставин, зазначених ОСОБА_1 у заяві, з метою уникнення перешкоджанню у доступі до правосуддя, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання заявника про його звільнення від сплати судового збору.
Крім цього, відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Ціна позову у справі є меншою ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (832 000,00 грн), а тому заявнику необхідно зазначити випадок/випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого/яких судові рішення у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
Тому, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із належним обґрунтуванням випадку/випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
За частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко